Якщо доїхати на U-Bahn до зупинки Deutzer Freiheit, пройти кілька хвилин пішки і дійти до сучасного офісного центру Cologne Triangle (коли ви його побачите, то зрозумієте, чому він називається трикутником), то за 3 євро на особу і за 5 на двох ви станете власником найкращого виду на Кельн. Дехто може сперечатися і заявляти, що кращий - з Собору, але ж неможливо не помітити, що з Собору не видно власне Собору :) І оглядовий майданчик на Трикутнику працює значно довше за майданчик на Соборі (по суботах до півночі), і туди вас підніме швидкісний ліфт, а не ноги (500 з гаком сходинок!). І на Трикутнику не так вітряно - все-таки скляна огорожа захищає трохи. А висота нічим не гірша - 103 метри. Запасіться євро-монетками, дуже вірогідно, що квиток вам продаватиме не касир, а автомат, і це диво, здається, не бере купюри більше за 10ки, якщо мене не підводить пам"ять. І дивно, що про цей оглядовий майданчик не розповідають ні гіди, ні турінфо, можливо тому, що він все-таки приватний, а не в фонді історичних цінностей, тощо. Всіляко раджу до відвідання.
- Куме, ви знаєте, як вони наш кьольш називають?
- Як?
- Кееееельш.
- Повбивав би!
Продовжую розповідати і ділитися фактами з грудневих канікул. Як кажуть «When at Rome, do as the Romans do», а у Кельні роби як кельнці (?), і пий кельш, навіть якщо ти не любитель світлого пива. Взагалі, кельш (Kölsch мав би бути кьольшем, як і Кьольн, але усталена традиція і все таке…) варто спробувати хоча б тому, що далеко не кожне місто може похвалитися власним пивним стилем. За визначенням кельшської конвенції 1986 року, кельшем може називатися пиво: - зварене на території Кельнської метрополії - світле - верхнього бродіння - добре охмілене - фільтроване - з екстрактивністю початкового сусла 11 - 14º На сьогодні кельш варять 13 броварень у і навколо Кельна, ще 10 німецьких пивоварень варять пиво цього стилю, але не називають його кельшем, бо не є членами конвенції. До речі, те, що конвенція 1986 року не означає, що кельш такий молодий. Уперше це пиво назвали так офіційно у броварні Sünner, де його варять з 1906 року. Ну і звісно, як у кожного особливого пива є свої особливості.
Цих коротких канікул ми не сиділи на місці. Наступного ж дня після Аахена DeutscheBahn помчала нас крізь хурделицю до Дортмунда, де нас цікавили дві речі: пиво і найбільша в Європі ялинка.
Є дивовижні місця на землі, де впродовж години можна потоптатися на території трьох країн, постояти однією ногою в одній державі, а другою - в іншій, і з однієї оглядової вежі побачити їх усі. У Drielandpunt/Dreiländereck ми і поїхали з Кьольна.
