Днями я готувала перший у своєму житті торт в розумінні цього слова, власне, торт, а не імпровізований бісквіт, перемазаний глазур'ю. Це було "Пташине молоко", але відверто кажучи, я таки зібрала його з різних рецептів, до того ж змінила дещо через те, що по деякі продукти було страшенно ліньки йти. Але результат перевищив усі сподівання.
Хто там просив рецепт? :)
Насправді, цей штолен з домашнім сиром (Quarkstollen) - лише один з варіантів, бо автентичний штолен готували з пісних складників: борошна, дріжджів, води й олії. З плином років пісний хліб перетворився на святковий смаколик з марципанами, сухофруктами, цукром, маслом, але традиційно, це більше хліб, ніж кекс, на дріжджах і молоці. Але далеко не всі хочуть гратися з дріжджовим тістом, тому з'явилися простіші рецепти, як оцей. Головною у штолені все-таки є форма, яка символізує сповитого немовля Ісуса, і пуристи дуже незадоволені, що сучасні "продажні" штолени замість цедри містять лимонну есенцію, замість дріжджів - розпушувач, і взагалі роблять їх у фабричних формах. Ми візьмемо справжній лимон і згорнемо штолен руцями, але все-таки скористаємося не дріжджами, а розпушувачем, бо це не здоба :) Головне пам'ятати, що штолен - це майже як борщ, рецептів і варіацій, навіть способів загортання є багато, тому це - мій улюблений, але не канонічний.
Насправді, цей штолен з домашнім сиром (Quarkstollen) - лише один з варіантів, бо автентичний штолен готували з пісних складників: борошна, дріжджів, води й олії. З плином років пісний хліб перетворився на святковий смаколик з марципанами, сухофруктами, цукром, маслом, але традиційно, це більше хліб, ніж кекс, на дріжджах і молоці. Але далеко не всі хочуть гратися з дріжджовим тістом, тому з'явилися простіші рецепти, як оцей. Головною у штолені все-таки є форма, яка символізує сповитого немовля Ісуса, і пуристи дуже незадоволені, що сучасні "продажні" штолени замість цедри містять лимонну есенцію, замість дріжджів - розпушувач, і взагалі роблять їх у фабричних формах. Ми візьмемо справжній лимон і згорнемо штолен руцями, але все-таки скористаємося не дріжджами, а розпушувачем, бо це не здоба :) Головне пам'ятати, що штолен - це майже як борщ, рецептів і варіацій, навіть способів загортання є багато, тому це - мій улюблений, але не канонічний.
Як я і обіцяла, розказую про результати списувань з виробниками сирів.
"Азорель", на жаль, не працює з покупцями напряму.
А от ФГ «Шеврет», виробники сирів, подружжя Вілемів, які мають ферму неподалік від Львова, працюють. І дуже приємно працюють, варто відзначити, такої уваги до своєї скромної персони, до невідомого покупця, я в своєму житті ще не відчувала. Дякую дуже, пані Роксолано, ще раз дякую за все. І крім уваги і доброзичливого ставлення - сири! О! До моїх "О!" приєднаються і ті, хто разом зі мною замовляв це щастя. Такій розкішний сир, що треба далеко ховати, щоби не з"їсти увесь одразу.
Моя продуктивність сьогодні зашкалює, до того ж я згадала, що давно не показувала вам наш вересневий Відень.
Відень - дуже зелене місто. Парків, газонів, галявин і скверів тут купами, і всюди хтось валяється - п"є вино, загоряє, просто відпочиває... Бельведер - комплекс музеїв і маленький, але дуже доглянутий французький парк. Усі фото знов тицябельні
Цей парк обмежується двома палацами: Верхнім і Нижнім Бельведерами, години роботи і ціни на квитки можна подивитися тут http://www.belvedere.at/en, а парк - безкоштовний, люди гуляють і бігають (у Відні стільки народу бігає, що аж дивуєшся, а коли вони ходять на роботу? бігають о будь-якій порі й у всіх парках), парк каскадний, і від Верхнього Бельведера відкривається прекрасний краєвид на залитий золотим вечірнім сонцем Відень. До речі, саме звідти можна оцінити забрудненість неба і масштаби реставрації - все у підйомних кранах. В обох Бельведерах прекрасні колекції предметів мистецтва (звісно, Клімта теж, саме тут зберігається його всесвітньо відомий "Поцілунок"), але туди ми вже не потрапили, бо прийшли саме під закриття, але погуляти у парку було теж дуже приємно.
Отакі от "стрижені" круглі і трикутні конуси тішать око, або взагалі вистрижені "шашлички"
Нижній і Верхній
А дорогою до Бельведера ми надовго застрягли біля цього віденського Тадж-Махалу. Звісно, ніякий це не Тадж-Махал, але дуже красива Karlskirche - одна з найвидатніших барокових споруд. Шкода, що не добралися до неї вночі
Отакі от "стрижені" круглі і трикутні конуси тішать око, або взагалі вистрижені "шашлички"
Нижній і Верхній
А дорогою до Бельведера ми надовго застрягли біля цього віденського Тадж-Махалу. Звісно, ніякий це не Тадж-Махал, але дуже красива Karlskirche - одна з найвидатніших барокових споруд. Шкода, що не добралися до неї вночі
Кажуть, кінець жовтня- початок грудня у Кракові час дивовиж, таємниць і туману. Він щовечора огортає місто у пухнасту білу шаль і інколи не знімає її аж до обіду. Усе тицябельне.
Взагалі, у Відні дуже багато книгарень, а ще більше – книгарень з уживаними книжками. Про два місця, які полонили моє серце, я хочу вам розказати.
Перше, під назвою “Babette's”, це просто моя мрія.
Я вже давно обіцяла розказати про деякі особливості споживання сусі, про які дізналася з книжки «The Story of Sushi» / «Історія сусі», Тревора Корсона. Нарешті, ділюся. Уривки з додатку до книжки публікуються за особистої згоди і дозволу автора книжки. Оригінал цього додатку у вигляді статті можна почитати у повному обсязі тут.
Як і в кожній цивілізованій країні, в Австрії весь транспорт ходить за розкладом. Крім того, за можливості поколупатися в інтернеті, можна прорахувати заздалегідь собі маршрут, і обрати з різних варіантів найзручніший і найшвидший.
Отже два основні сайти, які вам знадобляться:
- сайт австрійської залізниці - www.oebb.at/en/
- сайт віденських ліній - www.wienerlinien.at
Що треба знати про поїзди: в Австрії теж немає квитків фіксованих. Тобто, ви купуєте квиток у касі чи автоматі (всі вони приймають картки і мають меню англійською, тому можна не хвилюватися, і квиток у автоматі коштує на євро-два дешевше, ніж у касі, це стандартний європейський стимул до самообслуговування) і він у вас діє на відстань, а не конкретний поїзд на конкретний час, як у нас. Сідати можна у будь-який поїзд, але відповідного класу, йдеться про регіональні і швидкісні. Крім того зверніть увагу на Einfach-Raus-Ticket- це такий чудесний квиточок, який коштує лише 28 євро і дозволяє кататися 2-5 особам з 9ї ранку і до 3ї ранку наступного дня на регіональних поїздах і S-bahn (приміських електричках). Якщо ви хочете навідати кілька міст в околицях Відня в один день або проїхатися трошки далі, це суттєво зекономить вам кошти.
Наразі у Відні функціонує 26 ринків, 5 з яких працюють не щодня з понеділка по суботу, а по окремих датах. Ці ринки розпорошені по районах і деякі з них мають певне національне забарвлення, залежно від місця розташування, і залежно ж від цього на ятках можна купити продукти харчування, квіти, одяг, різні дрібнички і готову їжу. Але ціни і вибір досить різняться, тому краще знати одразу що вас цікавить і йти на конкретний ринок, а якщо просто цікаво пороздивлятися – обирайте будь-який, а може і кілька.
Звісно, найвідоміший і найбільший ринок практично в центрі Відня – це Naschmarkt, який розташовано між Karlsplatz і Kettenbrückengasse. Охайні навіть не ятки, а магазинчики, цікаві і різнокольорові, ховають у собі практично все, що б вам заманулося придбати до столу, від сирів, олій, вина, м’яса, птиці до свіжих морепродуктів на колотому льоді. Також тут знайдуться кілька крихітних закладів, де можна перекусити, ятки квіткарів, і навіть англомовні гіди, які проведуть вам екскурсію ринком і розкажуть про гурманські таємниці (www.theagency.at). Не можна сказати, що ринок типово австрійський, продукти на ньому з усієї Європи. І ціни відповідні, як на головний ринок. А по суботах до рядів основного ринку приєднується блошиний ринок, де можна розжитися всілякими старожитностями (з 6:30 до 16:00).
www.naschmarkt.eu
6., Wienzeile
пн.-пт 6:00-19:30, сб 6:00-18:00
Звісно, ми не могли в нашій подорожі до Відня оминути його гастрономічні принади. Ще будуть дописи на цю тему, огляд ринків і ще цікавих місць, але сьогодні про те, як дізналася, що мій штрудель - це не штрудель. Принаймні, не віденський королівський штрудель, як його готують у кафе Rezidenz при літній резиденції австрійських королів - Шонбруні (http://www.cafe-residenz.at), де можна не лише скуштувати шматочок, а й навчитися готувати на щогодинній демонстрації, і після того забрати додому буклет-рецепт.А тепер у подробицях.
Складники для тіста:
250 г борошна,
2 г солі,
1 яйце,
100 г теплої води,
20 г олії
для начинки: 150 хлібних крихт (150 г хлібних крихт обсмажувати у 50 г масла до золотавості),
150 г цинамонового цукру (140 г цукру змішати з 10 г цинамону),
170 г родзинок (24 години настоювані у ромі),
20 мл рому,
1 кг чищених кислих і міцних яблук,
10 г лимонного соку
Про нашу любов до верхотур знають либонь усі. Звісно, що і у Відні ми не могли не випертися кудись повище. Деякі знімки за тицанням - у більшому розмірі
Легендарний статус Відня, як кавової столиці підтверджується принаймні кількістю видів кави зі своїми специфічними назвами. Отже, знайомтеся:
Kurzer - еспресо
Kleiner Brauner - еспресо з молоком/вершками
Großer Brauner - подвійний еспресо з молоком/вершками
Verlängerte - розбавлений водою
Großer Brauner з молоком
Einspänner - подвійний еспресо у високому келиху зі збитими вершками
Weiner Melange - 1:1 еспресо і гаряче спінене молоко
Franziskaner - Weiner Melange зі збитими вершками
Fiaker - подвійний еспресо у келиху з ромом
Mazagran - холодний Fiaker з льодом
Konsul - еспресо з цяточкою збитих вершків
Milchkaffee - кава-лате
Schwarzer/ Mokka - міцна чорна кава, яку п"ють з великою кількістю цукру, але подають без нього.
Тепер ви готові до штурму віденських кав"ярень :)
Kurzer - еспресо
Kleiner Brauner - еспресо з молоком/вершками
Großer Brauner - подвійний еспресо з молоком/вершками
Verlängerte - розбавлений водою
Großer Brauner з молоком
Einspänner - подвійний еспресо у високому келиху зі збитими вершками
Weiner Melange - 1:1 еспресо і гаряче спінене молоко
Franziskaner - Weiner Melange зі збитими вершками
Fiaker - подвійний еспресо у келиху з ромом
Mazagran - холодний Fiaker з льодом
Konsul - еспресо з цяточкою збитих вершків
Milchkaffee - кава-лате
Schwarzer/ Mokka - міцна чорна кава, яку п"ють з великою кількістю цукру, але подають без нього.
Тепер ви готові до штурму віденських кав"ярень :)
Цього разу ми летіли BalticAir, квитки туди і назад на двох і одну валізу (обмеження 20 кг, б"ється головою) коштували 535 євро. Одразу на квитках було написано, що до Риги і назад ми летимо бомбардиром, а Рига-Відень-Рига - боінгом. Але на практиці виявилося, що назад з Риги до Києва нас повіз теж боінг, тому ми прилетіли на півгодини раніше графіка. Вигляд Риги з вікна літака фантастичний, купа озер, морько, і взагалі виникло бажання туди злітати і поставити прапорець уже на всю Прибалтику (у Литві й Естонії ми вже були). Пересадка туди була блискавична - між часом посадки літака з Києва і відльотом до Відня було рівно 35 хвилин, і вже коли ми підбігали до паспортного контролю, нас і ще двох пасажирів оголошували на термінову посадку до воріт, щоправда, виліт так і не затримався, тому стикування, як на мене, дуже і дуже добре, не треба нудитися в аеропорту, як дорогою назад - 2 години, хоча можна убити час колупанням в інтернеті, в обох аеропортах він безкоштовний, і, о диво, цього разу ми побачили безкоштовний вай-фай і у Борисполі - цивілізація на підході. Під час польоту Рига-Відень відлипнути від ілюмінатора неможливо, там таку красу показують, що це капець. Летіли над Польщею і Словаччиною, а там гори, долини, річечки, перевали, містечка - як мальоване все.
Щось я сачкую і не допишу ніяк про наші шведські мандри, власне, про Скансен (http://www.skansen.se/en). Чому окремим дописом? Тому що цьому першому в світі музею під відкритим небом (значно меншому, ніж наш Пирогів, до речі), що розпочав свою роботу 1891р., можна співати оди безкінечно.
Ще один елементарно простий десерт – це шоколадний пудинг.І, відкрию вам одну з маленьких таємниць всесвіту: якщо не полінуватися і пропустити холодну суміш майбутнього пудингу через сито двічі, то насолода буде безмежною – шовк і оксамит пеститимуть ваш язик, жодних, ні-я-ких грудочок, саме блаженство.
75 г цукру
15 кукурудзяного крохмалю
2 ст. л. какао
дрібка солі
350 мл молока
20 г масла
0,5 ч.л. ванільного екстракту
Змішати всі сухі складники, залити холодним молоком, добряче розмішати і див. вище. На середньому вогні безперервно помішуючи довести до кипіння, зняти з вогню, додати масло і ваніль, розлити по порційних слоїчках і лишити вистигати, потім поставити в холодильник годинки на дві. Мммм... Кількості вистачить на чотири таких слоїчки з-під йогурту. Дуже прикрашає ранок, коли треба вставати на роботу, а страшенно не хочеться, і злий, як чорт :)
АПД. дослідження тирнетів натякають, що крохмаль кукурудзяний цілком можна замінити на картопляний, хіба що у трохи меншій кількості
Сайт - http://www.bmeia.gv.at/ua/posolstvo/m-kijiv/poradi/pojizdki-do-avstriji.html
Щоб отримати візу, потрібно пройти щонайменше 2 підготовчі сходинки.
Щоб отримати візу, потрібно пройти щонайменше 2 підготовчі сходинки.
Одразу попереджаю, що практично всюди ми висіли на дагенсах, тому ціни не репрезентативні, але в будь-якому разі дають уявлення про вартість харчування.
Ще раз – всюди розраховувалися карткою, термінали присутні всюди.
М5 (www.restaurangm5.se, Malmtorgsgatan 5). Перший заклад, у якому ми обідали. Абсолютно невибагливий інтер’єр без будь-яких претензій, але дуже сподобалися лавки на підвіконнях і важкі дерев’яні меблі на пару з різьбленим баром. Готують швидко, напої подають миттєво, порції не те щоб дуже великі, але більші за наші. Рахунок: пиво + сидр + грильоване м’ясо з овочево-картопляним гарніром + стейк з лосося з гарніром = 315 крон
Ще раз – всюди розраховувалися карткою, термінали присутні всюди.
Що, як, де і коли варто скуштувати, випити чи привезти зі Стокгольма? Звісно, це аж ніяк не вичерпний перелік, але:
- Обов’язково – риба, риба, риба, а особливо оселедець, і суто стокгольмський спеціалітет Nystekt strömming – оселедець, який виловлюють у центрі міста в Маларені, і готують у маленькому вагончику на Шлюсен, наприклад, взяти рол, це така собі шаверма стокгольм-стайл, дуже поживна і смачна, її можна їсти на ходу, коштує це щастя 75 крон
Якщо ви такі ж любителі побачити все й одразу, як я, то ще раз наголошу на необхідності обзавестися StockholmCard, бо це неабияка економія, адже квитки у музеї досить дорогі, середня вартість – 100 крон на дорослого.
За що люблю закордонні музеї, що вони всі інтерактивні – можна помацати, поміряти, понюхати, наприклад у Музеї музики і театру (Sibyllegatan 2, www.musikmuseet.se) на половині представлених інструментів можна пограти, і серед них є такі, яких я взагалі ніколи в житті не бачила. Деякі музеї цього літа безкоштовні: Міський музей (Ryssgården, Slussen, www.stadsmuseum.stockholm.se) і Музей середньовічного Стокгольму під мостом Норбро (Strömparterren, Norrbro, www.medeltidsmuseet.stockholm.se), другий мені значно більше сподобався, ніж перший. В багатьох музеях до 18 років вхід безкоштовний, це теж варто перевіряти. Перевіряйте час, коли музеї працюють, деякі не працюють в понеділок, деякі у вівторок, деякі по середах працюють до 8ї, а не 5ї, як щодня, тому ще раз – перевіряйте. І користуйтеся сайтом www.visitstockholm.com – це офіційний сайт міста, там можна підібрати собі цікаві музеї та іншу розважальну програму. Звісно, два найвідоміші і найбільш розпіарені музеї Стоку – Скансен (про який згодом і окремо) і Васа-музей (Galärvarvsvägen 14, www.vasamuseet.se)
За що люблю закордонні музеї, що вони всі інтерактивні – можна помацати, поміряти, понюхати, наприклад у Музеї музики і театру (Sibyllegatan 2, www.musikmuseet.se) на половині представлених інструментів можна пограти, і серед них є такі, яких я взагалі ніколи в житті не бачила. Деякі музеї цього літа безкоштовні: Міський музей (Ryssgården, Slussen, www.stadsmuseum.stockholm.se) і Музей середньовічного Стокгольму під мостом Норбро (Strömparterren, Norrbro, www.medeltidsmuseet.stockholm.se), другий мені значно більше сподобався, ніж перший. В багатьох музеях до 18 років вхід безкоштовний, це теж варто перевіряти. Перевіряйте час, коли музеї працюють, деякі не працюють в понеділок, деякі у вівторок, деякі по середах працюють до 8ї, а не 5ї, як щодня, тому ще раз – перевіряйте. І користуйтеся сайтом www.visitstockholm.com – це офіційний сайт міста, там можна підібрати собі цікаві музеї та іншу розважальну програму. Звісно, два найвідоміші і найбільш розпіарені музеї Стоку – Скансен (про який згодом і окремо) і Васа-музей (Galärvarvsvägen 14, www.vasamuseet.se)
Kathleen Flinn «The Sharper Your Knife, the Less You Cry: Love, laughter and tears at the world's most famous cooking school»
In 2003, Kathleen Flinn, a thirty-six-year-old American living in London, returned from holiday to find that her corporate job had been terminated. Ignoring her mother's concern that she get another job immediately or never get hired anywhere ever again, Flinn cleared out her savings and moved to Paris to pursue a dream - a diploma from the famed Le Cordon Bleu cooking school. THE SHARPER YOUR KNIFE, THE LESS YOU CRY is the touching and remarkably funny account of Flinn's transformation as she moves through the school's intense programme and falls deeply in love along the way. More than two dozen recipes are interwoven within this unique look inside Le Cordon Bleu amid battles with demanding chefs, competitive classmates, and her 'wretchedly inadequate' French. Flinn offers a vibrant portrait of Paris, one in which the sights and sounds of the city's street markets and purveyors come alive in rich detail. The ultimate wish fulfilment book, her story is a true testament to pursuing a dream.
Після того, як ми зазирнули на головний ринок Будапешту, я зрозуміла, що даремно ми не робили цього раніше, тому ринки Стокгольма ми навідали свідомо і цілеспрямовано (двічі, бо перший раз попхалися у неділю, коли все зачинене). Що з того вийшло.
Якщо в Будапешті мало сенс йти на ринок за покупками, то у Стокгольмі це буде винятково екскурсійний похід, бо якісь місцеві спеціалітети типу сирів, джемів-мармеладів, оселедця і т.д. дешевше купити в супермаркеті, та й вибір буде більший.
Але детальніше.
По вихідних прямо перед блакитним Концертхусетом розгортається блошиний ринок зі старожитностями, справжніми і штучно зістареними, платівками, табличками, посудом, одягом, шведського і китайського виробництва. Там ми лише погуляли, але нічим не розжилися, ніц не припало до смаку. У будні на цьому ж місці працює невеличкий базар Hötorget з овочами, фруктами і вітами, «сінний ринок» шведською, кажуть, на цій площі щось завжди продавали ще з 1600рр.
Gabrielle Hamilton “Blood, Bones & Butter: The Inadvertent Education of a Reluctant Chef”
“I wanted the lettuce and eggs at room temperature . . . the butter-and-sugar sandwiches we ate after school for snack . . . the marrow bones my mother made us eat as kids that I grew to crave as an adult. . . . There would be no ‘conceptual’ or ‘intellectual’ food, just the salty, sweet, starchy, brothy, crispy things that one craves when one is actually hungry. In ecstatic farewell to my years of corporate catering, we would never serve anything but a martini in a martini glass. Preferably gin.”
Before Gabrielle Hamilton opened her acclaimed New York restaurant Prune, she spent twenty fierce, hard-living years trying to find purpose and meaning in her life. Above all she sought family, particularly the thrill and the magnificence of the one from her childhood that, in her adult years, eluded her. Hamilton’s ease and comfort in a kitchen were instilled in her at an early age when her parents hosted grand parties, often for more than one hundred friends and neighbors. The smells of spit-roasted lamb, apple wood smoke, and rosemary garlic marinade became as necessary to her as her own skin.
Blood, Bones & Butter follows an unconventional journey through the many kitchens Hamilton has inhabited through the years: the rural kitchen of her childhood, where her adored mother stood over the six-burner with an oily wooden spoon in hand; the kitchens of France, Greece, and Turkey, where she was often fed by complete strangers and learned the essence of hospitality; the soulless catering factories that helped pay the rent; Hamilton’s own kitchen at Prune, with its many unexpected challenges; and the kitchen of her Italian mother-in-law, who serves as the link between Hamilton’s idyllic past and her own future family—the result of a difficult and prickly marriage that nonetheless yields rich and lasting dividends.
Blood, Bones & Butter is an unflinching and lyrical work. Gabrielle Hamilton’s story is told with uncommon honesty, grit, humor, and passion. By turns epic and intimate, it marks the debut of a tremendous literary talent.
Перш ніж перейти до віртуальної екскурсії Стокгольмськими верхотурами, я розповім про перший головний спосіб економії. Це – StockholmCard. Щоб не бути голослівною, скажу, що картка на 120 годин коштує 895 крон, і це всі музеї і весь транспорт безкоштовно, ще плюшки, плюс тлустенький гід з переліком і описом музеїв, де діє картка, годин їх роботи, порад, як дістатися, мапою міста і метрополітену. Так от, за ці 5 днів ми находили (далеко не всі можливі варіанти використавши) музеїв на 2500 крон, і це без урахування транспорту і корабликів hop-on hop-off. Середня вартість одного дорослого квитка у музей – 80 крон, тому картка окупає себе дуже і дуже швидко.
Знаючи мою любов до споглядання міст згори, ви ж ні на хвилинку не сумнівалися, що спочатку будуть саме такі пейзажі, правда ж? І зверніть увагу, скільки зелені.
Першим номером, завдяки своїй незвичності буде SkyView Globe (Globentorget, 2, www.globearenas.se, SEK 120, зі StockholmCard - безкоштовно) – найбільша в світі сферична будівля, 130 м. заввишки, круглі прозорі гондоли і Стокгольм як на долоні. Спочатку показують короткий фільм про створення арени, технологію і майбутні плани, а потім піднімають на верхівку, весь візит займає півгодини. Круто і лячно, коли дивишся вниз.
Добиралися ми до Стокгольма Віззейром через Жуляни-Скавсту.
Некоторые места вечны. Универмаг Фортнума — одно из таких мест, маленькое преддверие рая, сверкающее затонувшими сокровищами.
Когда все цивилизации рухнут, «Фортнум» выстоит — вежливые швейцары, стеклянные люстры, последний, неприкасаемый, легендарный оплот веры. Мы вошли на первый этаж, минуя горы шоколада и когорты засахаренных фруктов.
Воздух был прохладный и сливочный, ванильный, гвоздичный, персиковый. Надежда осторожно поворачивала голову то в одну, то в другую сторону, вдыхая аромат. Здесь были трюфели, икра, фуа-гра в крохотных баночках, огромные оплетенные бутыли зеленых слив в выдержанном бренди и вишни цвета моих найтсбриджских туфель. Здесь были перепелиные яйца, грильяж в шоколаде, «кошачьи язычки» в пакетиках из рисовой бумаги и сверкающие батальоны бутылок шампанского. Мы отправились в лифте на верхний этаж, в кафе, пили «эрл грей» из фарфоровых чашечек и хихикали, вспоминая пластиковый чайный сервиз «Поляны». Я бесшабашно, стараясь не думать о своих тающих сбережениях, сделала заказ на двоих: копченая лососина и яичница-болтунья на булочках, легких, как дуновение ветра, крохотные канапе с рулетиками анчоусов и вялеными на солнце помидорами, пармская ветчина с ломтиками розовой дыни, абрикосово-шоколадное парфе подобное нежнейшей ласке.
— Если в раю так же хорошо, пусть меня заберут туда прямо сейчас, — пробормотала Надежда.
Джоанна Харрис «Чай с птицами» - «Вера и Надежда идут по магазинам»
Воздух был прохладный и сливочный, ванильный, гвоздичный, персиковый. Надежда осторожно поворачивала голову то в одну, то в другую сторону, вдыхая аромат. Здесь были трюфели, икра, фуа-гра в крохотных баночках, огромные оплетенные бутыли зеленых слив в выдержанном бренди и вишни цвета моих найтсбриджских туфель. Здесь были перепелиные яйца, грильяж в шоколаде, «кошачьи язычки» в пакетиках из рисовой бумаги и сверкающие батальоны бутылок шампанского. Мы отправились в лифте на верхний этаж, в кафе, пили «эрл грей» из фарфоровых чашечек и хихикали, вспоминая пластиковый чайный сервиз «Поляны». Я бесшабашно, стараясь не думать о своих тающих сбережениях, сделала заказ на двоих: копченая лососина и яичница-болтунья на булочках, легких, как дуновение ветра, крохотные канапе с рулетиками анчоусов и вялеными на солнце помидорами, пармская ветчина с ломтиками розовой дыни, абрикосово-шоколадное парфе подобное нежнейшей ласке.
— Если в раю так же хорошо, пусть меня заберут туда прямо сейчас, — пробормотала Надежда.
Джоанна Харрис «Чай с птицами» - «Вера и Надежда идут по магазинам»
Плівкова епопея триває
Швеція – дуже просунута країна. На сайті шведського посольства в Україні можна подати всі документи разом з анкетою через спеціальну систему, записатися на співбесіду у зручний час, і оплатити візовий збір карткою он-лайн. «Ого!» – подумала я у травні. «От блін», - підказав внутрішній голос у червні, коли система або навернулася, або всі вільні слоти вже розхапали розумніші і завбачливіші. Тому довелося йти, як всі – тобто живцем.
Після такого просунутого сайту (дуже інформативного, до речі) печерним віком здається система подачі.
Ще чотири листівки
Оце я виконала давно дану Надійці обіцянку, і таки добралася до Збаража.
Ще раз дякую тобі, світла людино і твоїй прекрасній родині за гостинність, все було просто дивовижно. І окрім щирого золота спілкування, як і кожна подорож, ця принесла купу вражень. Якщо коротко, то
Збараж це:
- мальовничі-мальовничі ліси, луки, пагорби
- маленький Забарзький замок
- ходити весь день босоніж
- кришталево чисті і холодні ручаї зі смачнючою водою
- дивовижний костел 17 сторіччя зі здоровезними підземними ходами, які сполучають його з двома замками, такого розміру, що крім пішоходів там могли вміститися дві брички, запряжені 4ма (!) конями
- коні на луках!
- і, останнім номером у списку, але перший за значенням - Гербіш Надія Тарасівна!
Тернопіль це:
- найкращий, найзатишніший, найзеленіший центр українського міста, який я бачила, з озером, чудовою набережною, зеленими пагорбами і газонами, на яких можна сидіти
- "Старий млин" - тут я захлинаюся слиною і захоплено мовчу
- вокзал без табло прибуття поїздів - слухайте оголошення, а якщо не розумієте співочої мови - валіть додому, понаїхавші на Євро 2012 і з інших причин (і я не кажу, що це добре)
- однопід"їздний будинок з табличко "Під"їзд №1", який охороняє сфінксоподібне коте
- таксі з мрією київських таксистів - таксометром, який рахує не кілометраж, а час
Поїзд Івано-Франківськ-Харків це:
- завіски на вікнах, які один в один - боксерські труси
- навіжений провідник, який піднимає за 1 годину 15 хвилин до прибуття (це в 5й ранку)
А взагалі це була чудова подорож, щиро дякую усім-усім причетним 
Сентендре - місто, якому хочеться писати довгі, розлогі листи і відправляти листівки. Воно і саме як з листівки зійшло.
Wanderlust – a strong, innate desire or impulse to wander or travel and explore the world, каже нам тлумачний словник англійською, “жага мандрів — сильне, вроджене бажання тинятися й подорожувати”. Шкода, що немає такого файного і місткого слова українською. Якщо вас від довгого сидіння на місці починає нудити, псується настрій, накриває тугою і ниючим неспокоєм, якщо для втамування цих почуттів вам потрібно виїхати хоча б за межі міста, де ви живете — у вас хронічна wanderlust. Як з цим боротися? Хтось сказав: “Найкращий спосіб чинити спротив спокусі — поступитися їй”, і в даному випадку це справді так. Не треба боротися з жагою мандрів, треба у них вирушати. Я не буду розповідати, як робити це в локальних масштабах, бо з цим впоратися значно простіше. Я розповім, як домовитися зі своєю wanderlust, яка вимагає закордонних краєвидів.
Ранок другого дня прогулянок Будапештом ми почали з підйому на оглядовий панорамний майданчик базиліки Св. Іштвана (Стефана) (1051 Budapest Magyarország, http://www.basilica.hu/), частину підйому подолавши пішки, а частину – схалтурили, поїхали ліфтом.
Вчора відкрили сезон обідів на свіжому повітрі. Влаштовували посиденьку у баварському стилі (в світлі написання статті про баварську кухню, ага). Звісно що пиво, звісно що найпопулярніші баварські закуски — обацта і бреце
Насправді, Будапешт хоч і не надто маленький, але дуже компактний в сенсі основних туристичних принад. Якщо вийти зранку, то майже все найцікавіше можна оглянути за день-два. Ми почали з Головного ринку, а там пройшлися мостом Свободи, горою Гелерта, а потім набережною аж до Ланцюгового мосту.
Якщо одним словом описати угорську кухню, то це буде слово – нажориста.
Густа, ситна, поживна і м’ясна, паприка, качине м’ясо і гусяча печінка, багато солодкого, серед якого особливі млинці і торт «Добош» (який ми обов’язково зготуємо), але буде неправдою сказати, що в Будапешті ми відривалися винятково на національній кухні.
Куштували ми страви різних національностей, а пили приблизно з однаковою частотою пиво і вино. З пивом в Угорщині сутужно, як на мене, в закладах воно представлене 2-3 видів, якщо є ще якесь – то закордонне, а от винна карта всюди пристойна, що цілком зрозуміло і спричинено регіональними особливостями. Якщо чесно, плекаючи спогади про Чехію, я сподівалася на приємніші ціни у закладах, які ховаються за назвами etterem (ресторан) і kavezo (кафе).
Харчуватися в Будапешті не надто дешево, в середньому пообідати на двох нам виходило від 250 до 300 грн, залежно від закладу. Розраховуючи на якусь суму, не забувайте, що в рахунок буде внесено 10% за обслуговування, тобто в усіх відвіданих нами місцинах чайові були офіційно закріплені, тому в чеки, наведені нижче, їх теж враховано. Розрахунок частіше лише готівковий, ніж з можливістю використання картки.
Густа, ситна, поживна і м’ясна, паприка, качине м’ясо і гусяча печінка, багато солодкого, серед якого особливі млинці і торт «Добош» (який ми обов’язково зготуємо), але буде неправдою сказати, що в Будапешті ми відривалися винятково на національній кухні.
Куштували ми страви різних національностей, а пили приблизно з однаковою частотою пиво і вино. З пивом в Угорщині сутужно, як на мене, в закладах воно представлене 2-3 видів, якщо є ще якесь – то закордонне, а от винна карта всюди пристойна, що цілком зрозуміло і спричинено регіональними особливостями. Якщо чесно, плекаючи спогади про Чехію, я сподівалася на приємніші ціни у закладах, які ховаються за назвами etterem (ресторан) і kavezo (кафе).
Харчуватися в Будапешті не надто дешево, в середньому пообідати на двох нам виходило від 250 до 300 грн, залежно від закладу. Розраховуючи на якусь суму, не забувайте, що в рахунок буде внесено 10% за обслуговування, тобто в усіх відвіданих нами місцинах чайові були офіційно закріплені, тому в чеки, наведені нижче, їх теж враховано. Розрахунок частіше лише готівковий, ніж з можливістю використання картки.
Коли я написала, що найбільше мене вразив нічний Будапешт, я була не до кінця щирою. Ще ніде я не бачила таких гарних дахів, викладених черепицею не просто в один колір, а візерунками. Це так звана "жолнайська черепиця" Мануфактури Жолнаі.
Либонь, найбільш відомий дах - дах Собору Св.Матіаша.
Це найбільший критий ринок Будапешту, і звання "найбільшого" виправдовує цілком. Практично на початку вельми відомої туристичної вулички Ваці, перед мостом Свободи, триповерховий, під візерунковим дахом жолнайської черепиці, з ажурними сходами і величезними вікнами він сам по собі вже є туристичною атракцією. А всередині...
Як любитель видертися якомога вище, я звісно, не могла обійти стороною височини славного міста. Йдемо зі мною?
Буда - частина міста сама по собі гориста і вся у пагорбах, тому практично з кожної точки можна бачити приблизно однаковий краєвид на набережну Пешта або всюди чудову згори Буду. От як, скажімо, з гори Гелерта
Прямо по курсу - набережна
Фух, сьогодні-завтра мене буде багато, бо нарешті скінчився цей тиждень 14-годинних рабднів. Почнемо з бурштинових очей Будапешта, шкода, що мало хто їх побачить, бо вихідні все-таки, мало хто в інтернетах сидить, але то таке. Милуйтеся, друзі.
Проїзд у Будапешті дорогий – єдині квитки на трамваї, автобуси, метро, зубчасту залізницю, приміську електричку в межах Будапешта – одноразовий проїзд коштує 320 форинтів, що на наші гроші близько 13 грн.
Тому не дивно, що жодного місцевого мешканця з квиточком ми не побачили, лише з проїзними. Самі ми користувалися Budapest Card, яка крім знижок на музеї дає право безкоштовного користування всім громадським транспортом, і будьте певні, не пошкодували про це жодного разу, бо економія справді ого. Штраф за безквитковий проїзд – 6000 форинтів (240 грн), якщо платити на місці, якщо по квитанції згодом – 12000. Не знаю, чи це був перед-тиждень свята і боротьби з зайцями, але ми зустріли контролера у трамваї, а у метро на вході на кожну станцію контролери перевіряли наявність квитків щодня. На зупинках трамваїв стоять древні автомати, які продають квитки і приймають у себе лише монетки, каси, де можна купити проїзні чи книжечки по 10 квитків (так дешевше, 2800 форинтів, а не 3200, якщо купувати по одному), ми помітили лише у метро, тому один раз зайцем таки довелося прокататися – від вокзалу до готелю в перший день, бо монеток ми не мали, а картку автомати не беруть.
Тому не дивно, що жодного місцевого мешканця з квиточком ми не побачили, лише з проїзними. Самі ми користувалися Budapest Card, яка крім знижок на музеї дає право безкоштовного користування всім громадським транспортом, і будьте певні, не пошкодували про це жодного разу, бо економія справді ого. Штраф за безквитковий проїзд – 6000 форинтів (240 грн), якщо платити на місці, якщо по квитанції згодом – 12000. Не знаю, чи це був перед-тиждень свята і боротьби з зайцями, але ми зустріли контролера у трамваї, а у метро на вході на кожну станцію контролери перевіряли наявність квитків щодня. На зупинках трамваїв стоять древні автомати, які продають квитки і приймають у себе лише монетки, каси, де можна купити проїзні чи книжечки по 10 квитків (так дешевше, 2800 форинтів, а не 3200, якщо купувати по одному), ми помітили лише у метро, тому один раз зайцем таки довелося прокататися – від вокзалу до готелю в перший день, бо монеток ми не мали, а картку автомати не беруть.