До Зальцбурга я дуже хотіла ще минулої нашої баварської подорожі, але 5 годин їхати компанія не схотіла, а тут вже й поближче, то чому б і ні?
Звичайний квиток Інсбрук-Зальцбург на швидкісний поїзд коштує близько 90 євро (туди-назад на одного, година 49 хвилин). А ми прокаталися туди й назад вчотирьох за 102 євро. Як? Завдяки ще одній чудовій плюшці австрійської залізниці. Про Einfachrausticket я вже розповідала, на ньому можна кататися по всій Австрії цілий день групою до 5 осіб, але лише на регіональних поїздах. Якщо вам треба кудись плюс-мінус далеко і швидко, знайомтеся зі SparSchiene. Це квиток, який можна купити на конкретний поїзд не пізніше ніж за два дні до подорожі. Їх обмежена кількість, і не завжди вони є на поїзд, який вирушає у зручний для вас час. Але чим раніше ви подумаєте про подорож, тим більше шансів відхопити вдалий варіант. Так от замість 328 євро наша подорож нам обійшлася в 102. Поїзд розкішний, з міні дитячим кінозалом, з безкоштовним вайфаєм, саме задоволення, тулить пристойно, а коли пригальмовує, за вікном можна роздивитися таке
І що б його таке з"їсти, щоб і смачно, і шоколадно, і швидко, і без зайвих рухів, подумала я, гортаючи привезену з Швеції книжку про печиво і тістечка. Переважна більшість рецептів вимагає м"якого масла, якого, звісно, ніколи немає, коли бажання "хочу зара, хочу вже". Але ці коржики - явно родичі брауніз - були ідеальним рішенням. Подаю рецепт, як він був у книжці, між іншим, я вже давно здалася і купила собі мірну чашу (американську мірну, яка не те щоб дорівнює нашій склянці). Про всяк випадок, отуто є дуже зручний калькулятор, яким можна переводити в зрозумілі міри. Отже, чоко-коко (а також чоко-моко, коко-моко і т.д.)
коржики:
150 г масла (розтопити і дати вистигнути)
2 яйця
1 чашка цукру
1 ч.л. ванільного екстракту
1ст. л. какао
2 чашки борошна
2 ч.л. розпушувача
2/3 чашки молока
У перший день після прибуття на благословенну австрійську землю ми вирішили входити в ритм відпустки поступово, і кататися з понеділка, а вихідні присвятити вивченню околиць. Жили ми в Іґлсі - я так розумію, селі-супутнику Інсбрука, бо це вже територіально інший населений пункт, але транспортна мережа спільна. Неквапливо поснідавши, ми вирушили у путь. Оскільки автобусний маршрут з центра міста до нашої зупинки (витяг і наше місце проживання на тиждень ділили одну й ту саму зупинку, що теж не могло не тішити) ми вже розвідали (автобус J), вирішили йти кататися на трамваї, тим паче колії у нього прокладені вигадливим візерунком повз озера, і гори, і замок, тому чого ж ні. Зважайте, що краще за все перевіряти графіки руху транспорту безпосередньо на відповідному сайті, бо, скажімо, той самий наш трамвай №6 ходить раз на годину, і якщо проґавити, то стирчати годинку там не айс. Ну і взагалі, сайт - дуже корисний, крім розкладу і мап там є інформація про всі можливі квитки. Там ми й з"ясували, що існує квиток, про який знає мало хто з місцевих жителів, а саме груповий проїзний на 24 години. Він діє на групу до 5 осіб включно і коштує 11 євро, що у порівнянні з разовим квитком вартістю 2 євро взагалі манна небеснаю
