Всюди є місця, які "трошки для себе тримаємо", про які тобі розповідають лише по секрету. Бо ти викликаєш довіру. Ну або дуже сподобався. Або ще з якоїсь причини, і коли ти кажеш, що уже там був, то чути схвальне "ооооо", і ти вже свій. Якісь приховані локації для мандрівників, ресторани для фуді, заклади для пивоманів. Про Beach Muffin (8 Chome-3-22 Sakurayama, Zushi) мені розповідали "інсайдери" токійської пивної сцени, але я натрапила на нього випадково, через пошуки пивоварні Yorocco, а Мафін - майже їх фірмовий тапрум, не належить, але розливає. Лоуренс, власник закладу, літній веселий американець, що багато років уже живе в Японії і знається на місцевому пиві, фантастично цікавий співрозмовник. Все закінчилося тим, що ми планували заїхати у Мафін, а потім в GOLD'N BUB у Чігасакі, але простирчали майже весь день в Мафіні, перепробували все пиво на кранах, погортали кілька пивних локальних довідників і BJCP японською (тоді я остаточно упевнилася, що маю перекласти його українською), обмінялися пивом, обійнялися і пообіцяли приїхати ще. Японські пивовари і власники закладів всі знають про Мафін і кажуть, що там часово-просторова діра, але їздять туди саме за цим - розслабитися і неспішно видихати після гамору столиці. Таке собі місце для своїх. Насправді це навіть не бар, а кафе з кавою, сендвічами і тортами. І смачнючим какао. І в старому будинку, що належав колись родині торговців і був складом-офісом, а тепер належить родині Лоуренса і там смачно і затишно, з великими вікнами, що виходять на тепличку.
До речі, Yorocco спеціалізується на сезонах, і вони дуже і дуже файні, як побачите де - беріть, не шкодуйте. Ми хотіли ще й з пивоваром потеревенити, але вони щось варили і були зайняті, то вирішили не відволікати.
Добратися до Дзусі зручно через Йокогаму - сходити там в музей Рамену, а потім уже на пиво.
Повернемося трошки в березень і тиждень в Барселоні, куди я поїхала складати два іспити, але заразом перевірити, що там, як там з пивом і раптово навіть фестивалями. А от по-всякому там.
І куди ж без передісторії :)
Два роки тому я була в гостях у Hof ten Dormaal, і крім пива і журналу з інтерв'ю привезла у подарунок ще значок варварський. І от в грудні на фестивалі у Вільнюсі, коли ми зустрілися з мамою і татом Hof ten Dormaal, вони дивилися, дивилися на мій светр з лого пивоварні, і потім мама вигукує: "Ну нарешті я згадала, чим мені це так знайоме, ваш значок у мене на кухонному фартусі висить, я його кожен день бачу. А ви не хочете до нас на фестиваль в квітні приїхати?"
Ну хто не хоче приїхати на фестиваль в Бельгію?! І ми поїхали.
