У країнах з розвинутою пивною культурою нині сперечаються, чи не настало перенасичення фестивальними подіями, чи не набридло гікам товпитися, і чи не час робити фестивал з обмеженим доступом, але ретельно відібраним наповненням. Як приклад наводять час розкуповування квитків на фестивалі - наприклад, на GBAF останні роки вони розходяться все повільніше (порівняно з нашими - миттєво, але це інша історія). І справді, що у США, що у Європі майже щовікенда щось відбуваєтся. У пивному лунапарку - Бельгії - за три дні мені вдалося побувати уже на трьох івентах, і вони настільки різні, що спільного у них хіба що пиво. І порвнювати їх сенсу немає, але я все-таки спробую.
Четверта частина марлезонського балету.
Наступна порція пивоварень розкидана на досить розлогому шматку мапи, і очевидно, щоб пересуватися між ними, без транспорту не обійшлося, тому ще раз принагідно нагадаю, що тижневий проїзний сильно полегшить вам життя.