Мій улюблений літній гарнір: готувати 5 хвилин, а овочі і спеції можна додавати на свій смак будь-які, тому він ніколи не набридає, але на чому я наполягаю, то це на обов'язковому додаванні м'яти. Свіжої чи сухої - непринципово, головне, щоб вона там була. Саме вона надає кус-кусу легкого, свіжого, по-справжньому літнього - бо прохолодного - смаку і відчуття.
Мій варіант:
- 100 г кус-куса
- цукіні
- жовтий помідор
- кілька листочків сушеної мяти
- гомасіо (можна просто сіль і перець до смаку)
Залити кус-кус окропом (так, щоб крупа на 1-2 см була вкрита водою, а можна і не окропом, а гарячим бульйоном, овочевим/рибним/м'ясним), покришити мяту, сіль, перець, спеції, перемішати, накрити і лишити запарюватися. Порізатии цукіні на кубики і вкинути на 2 хвилини у киплячу підсолену воду. Порізати кубиками помідор. Через хвилин пять додати овочі до кус-куса, перемішати і подавати.
Раніше я всі свої чізкейки/сирники/пироги-з-фреш-сиром запікала у корзинці з пісочного тіста. А тепер розважаємося з незапікальними. Щоправда, класичний чізкейк, крім того, що з філадельфією, так ще й на коржику з подрібненого печива. Звісно, в експериментах з безборошняними пирогами цей варіант не проходить. Але інтернет, фантазія, поклади в коморі дозволяють побороти і цю перешкоду. Пиріг виходить не лише без борошна, але й без випікання, що дозволяє віднести його одразу у дві корисні категорії - безборошняна їжа і їжа для сироїдів (не тих, що сир їдять, а ті, що ідять сире).
Продовжую гратися їдлом до чаю без борошна, не можу сказати, що якийсь ефект миттєвий помітний (ага, я дуже швидка і моторна і хочу зара, хочу вже, але будемо дивитися правді у вічі), але я сповнена намірів стати лекою і стрибучою, як газель. Бо інакше навіть не уявляю, як я потягну себе у вересні крізь півмарафон. Але це все відмовки, насправді ж хочеться спробувати якісь нові рецепти і ідеї.
Ви скажете, що я трохи вже вас забембала океаном, але це правда печиво про океан, острови, тропіки, пісочок, пальми (все, припиняю), бо воно лише з кокосів і бананів. Уявіть собі, печиво без борошна, без цукру, без молока і без яєць! Ну просто мрія дієтолога. Ну ок, ок, в банані вистачає цукру і поживних речовин, але все-таки.
Невелика передмова.
Колись давно, у ніжному віці і по самісінькі вуха у комплексах, я вирішила, що треба терміново худнути і припиняти вживати цукор, а почати з чаю і кави. І припинила їх цукрувати. Нічого, що всі ці несолодкі напої я заїдала печивом чи тістечками, бо було інакше неможливо пити. Потім я порозумнішала, позбулася частини комплексів, припинила оплакувати свою фігуру, але й досі пию чай і каву без цукру - несмачно мені тепер з цукром.
А тепер мене навідала нова ідея: вживати менше борошна,а краще - обмежити його взагалі. І тут річ не стільки у комплексах-фігурах, скільки хочеться бути менше, шоб легше бігати і не так сильно напружувати коліна. Подивимося, чим це закінчиться, бо пироги, тістечка і печиво до чаю я як їла, так і їм, але тепер доведеться викручуватися. Першу ластівку ви вже могли помітити - морквяник теж без борошна. Я не стверджую, що ці десерти будуть кориснішими для здоровля чи менш калорійними, але спробувати, що дає життя без борошна, можна. Менш смачним воно не буде, це я вам гарантую.
Отже, шоколадний пиріг.
- 250 г шоколаду (щочорнішого, то краще)
- 150 г масла
- 50 г цукру
- 6 яєць
Форма 20 см, масло для змащування, кухарський папір, цукрова пудра і фрукти для прикрашання.
Гріємо піч до 160С. Змащуємо краї форми маслом, дно вистеляємо кухарським папером. Кришимо шоколад і масло і топимо їх або в мікрохвильовці (підходами по 30 секунд), або на водяній бані. Яйця і цукор збиваємо міксером до збільшення удвічі, хвилин 5. Вливаємо в шоколадну суміш третину яєць, ретельно розмішуємо, і потім без зайвого ентузіазму, але ретельно, до однорідності змішуємо все. Виливаємо у форму і печемо 30-35 хвилин, готовий пиріг має ледь-ледь тремтіти в серединці. Дістаємо, даємо охолонути і на кілька годин, а краще на ніч в холодильник. Перед подачею прикрашаємо пудрою або какао і фруктами за бажання.
До кави - просто фантастика. А чим цей пиріг прекрасний, крім смаку. так тим, що вистачить його надовго, бо навіть маленьким шматочком можна наїстися від пуза.
А тепер скажіть мені, який портрет пирога вам подобається найбільше.
Колись давно, у ніжному віці і по самісінькі вуха у комплексах, я вирішила, що треба терміново худнути і припиняти вживати цукор, а почати з чаю і кави. І припинила їх цукрувати. Нічого, що всі ці несолодкі напої я заїдала печивом чи тістечками, бо було інакше неможливо пити. Потім я порозумнішала, позбулася частини комплексів, припинила оплакувати свою фігуру, але й досі пию чай і каву без цукру - несмачно мені тепер з цукром.
А тепер мене навідала нова ідея: вживати менше борошна,а краще - обмежити його взагалі. І тут річ не стільки у комплексах-фігурах, скільки хочеться бути менше, шоб легше бігати і не так сильно напружувати коліна. Подивимося, чим це закінчиться, бо пироги, тістечка і печиво до чаю я як їла, так і їм, але тепер доведеться викручуватися. Першу ластівку ви вже могли помітити - морквяник теж без борошна. Я не стверджую, що ці десерти будуть кориснішими для здоровля чи менш калорійними, але спробувати, що дає життя без борошна, можна. Менш смачним воно не буде, це я вам гарантую.
Отже, шоколадний пиріг.
- 250 г шоколаду (щочорнішого, то краще)
- 150 г масла
- 50 г цукру
- 6 яєць
Форма 20 см, масло для змащування, кухарський папір, цукрова пудра і фрукти для прикрашання.
Гріємо піч до 160С. Змащуємо краї форми маслом, дно вистеляємо кухарським папером. Кришимо шоколад і масло і топимо їх або в мікрохвильовці (підходами по 30 секунд), або на водяній бані. Яйця і цукор збиваємо міксером до збільшення удвічі, хвилин 5. Вливаємо в шоколадну суміш третину яєць, ретельно розмішуємо, і потім без зайвого ентузіазму, але ретельно, до однорідності змішуємо все. Виливаємо у форму і печемо 30-35 хвилин, готовий пиріг має ледь-ледь тремтіти в серединці. Дістаємо, даємо охолонути і на кілька годин, а краще на ніч в холодильник. Перед подачею прикрашаємо пудрою або какао і фруктами за бажання.
До кави - просто фантастика. А чим цей пиріг прекрасний, крім смаку. так тим, що вистачить його надовго, бо навіть маленьким шматочком можна наїстися від пуза.
А тепер скажіть мені, який портрет пирога вам подобається найбільше.
Коли знанацька, буває, наскочить непояснюваний і непроханий сум, я переглядаю сонячні зніски з мандрів. І є в них, знаєте, якась магія, чари, які цей сум розчиняють.
От, наприклад, трамваї. Люблю трамваї, не знаю чому. Маленькі одновагонні чи довгі-гусінь-трамваї. Туристичні і звичайні рейсові. Закордонні і наші. Й інколи вони самі - як окрема казка. Наприклад, я упевнена, саме на такому фунікулері і доставляли загублених хлопчиків до Небувалії. На ньому ж так і написано. Баррі все знав.
... "- With the lost boys.
- Who are they?
- They are the children who fall out of their perambulators when the nurse is looking the other way.If they are not claimed in seven days they are sent far away to the Neverland to defray expenses."
J.M.Barrie
... "- With the lost boys.
- Who are they?
- They are the children who fall out of their perambulators when the nurse is looking the other way.If they are not claimed in seven days they are sent far away to the Neverland to defray expenses."
J.M.Barrie
І ще трошки про біганину. Я давно думала про таку штуку, а тепер вона у мене є. Дуже мотивуюча і вихваляцька. А зробили мені цю цацку - вішак для медальок - чудові Mak Deco. Між іншим, вона тоненька, а не з товстого шару фанери, що дозволяє кріпити її в будь-якому місці на булавки, що теж плюс - можна використовувати кольорові. Дякую красненько і реєструюся на нові забіги.
Сьогодні був прекрасний, просто прекрасний день, сповнений щохвилинних маленьких радощів. Але один з моментів я запам'ятаю надовго ("назавжди" - надто сильне слово, але це десь поруч).
Здавалося б, ну чим може бути незвичайним черговий забіг? Але він був незвичайним з двох причин.
По-перше, я ще ніколи не бігала так близько до природи (кілька пробіжок утоптаними доріжками в Пущі не рахуються, то були просто автостради в порівнянні з сьогодні).
По-друге, це був мій перший, але дуже сподіваюся, що останній, забіг кроком. З хворим коліном особливо не побігаєш і не розженешся, тому я йшла/тупцювала останньою. Тепер я точно знаю, що навіть якщо сьогодні ти тягнешся позаду всіх, це не привід не отримати купу задоволення. Ба, навіть навпаки - пересуваєшся собі неквапливо, розглядаєш все навкруги, не втомлюєшся, не захекуєшся, а на друге коло виходиш з-за спини переможця, який уже фінішував :) Найцікавіше було виявити, що незважаючи на те, що на першому колі всі чкурнули щодуху, і я навіть спин нічиїх практично не бачила, то на кінці другого кола уже майже наздогнала останніх бігунів, які видохлися і теж переходили на крок, тому не треба бігти надто енергійно на незнайомій трасі, якщо ти не впевнений у своїх силах. А так, навіть в регламент вклалася і не випала з офіційно відведених 50 хвилин.
То до чого це я. Навіть, коли ти останній - це не означає, що ти нікчема і треба опускати руки, це означає лише те, що все попереду. Але лише у випадку, якщо ти не зупинишся.
Я їла і випробовувала багато рецептів морквяних пирогів, але цей зробився якось імпровізовано, і одразу стало зрозуміло, що все, далі вони всі будуть саме такими. Легко, швидко, без борошна, вологий і ніжний - це все про нього.
- чотири великі морквини (зважила - це 370г натертої)
- 80 г цукру
- 2 яйця
- 50 мл олії
- 200 г горіхів (я брала несолоний несмажений арахіс, бо він банально, найдешевший)
- додатки: по 2 ст.л. насіння льону і соняшника, цинамон й імбир до смаку.
Натираємо моркву і мелемо горіхи. Розділяємо яйця на білок/жовток, жовтки збиваємо з цукром і спеціями, після того додаємо олію і добре розмішуємо. Додаємо моркву, горіхи, додатки, вимішуємо ложкою - буде густа маса, але нещільна. Збиваємо білки і вмішуємо ложкою в морквяну суміш. Викладаємо у форму (я беру стандартну кексову "цеглинку"), викладену кухарським папером. Викладаємо, не ущільнюючи. Випікати годину при 160С. Дати вихолонути, краще робити на ніч, а їсти зранку. Він прекрасний, особливо политий карамеллю
.
Прекрасний варіант денної вилазки з Вільнюса, особливо, якщо взяти з собою велосипед (бо в Тракаї його взяти буде вдвічі дорожче, ніж у Вільнюсі), торебку бутербродів і за гарної погоди можна просто сісти у будь-якому місті і дивитися, дивитися на воду. Найцікавіше - жодного купальника ми не зустріли, хоча сезон дуже сприяв. Проте ми зустріли 4х котів, лебідку з виводком маленьких, тисячу качечок, човнів і море гарненькості. Точніше, озеро. Велике, велике озеро гарненькості.
Одразу хочу попередити про наш епік фейл. Коли ми добиралися з аеропорта до Вільнюса, то проїзд оплачували прямо в вагоні, і по ціні, вказаній на сайті литовської залізниці (www.litrail.lt), бо хлопчик в інфоцентрі сказав, що автоматів з квитками ніде немає. Ну в поїзд на Тракай ми так само завантажилися і чекали кондуктора. І замість 1,6 євро квитки обійшлися нам в 3 з гаком, бо в цьому поїзді ще оплата за послуги кондуктора. Тому купуйте квитки на вокзалі, буде дешевше. Назад ми поїхали автобусом з автобусної станції за 1,7євро, квиток теж у водія, хоча каса на автовокзалі є. Якось дивно. Але про хороше - Тракай крихітний і дуже гарний. Дивіться самі.
Одразу хочу попередити про наш епік фейл. Коли ми добиралися з аеропорта до Вільнюса, то проїзд оплачували прямо в вагоні, і по ціні, вказаній на сайті литовської залізниці (www.litrail.lt), бо хлопчик в інфоцентрі сказав, що автоматів з квитками ніде немає. Ну в поїзд на Тракай ми так само завантажилися і чекали кондуктора. І замість 1,6 євро квитки обійшлися нам в 3 з гаком, бо в цьому поїзді ще оплата за послуги кондуктора. Тому купуйте квитки на вокзалі, буде дешевше. Назад ми поїхали автобусом з автобусної станції за 1,7євро, квиток теж у водія, хоча каса на автовокзалі є. Якось дивно. Але про хороше - Тракай крихітний і дуже гарний. Дивіться самі.
Зараз я розкажу вам про найкращий тематичний заклад, в якому я була за все своє життя. Називається він "Пивна бібліотека", і пощастило з ним жителям Вільнюса.
Почнемо з логотипа, який книжка-склянка. Ну хіба не крутота у своїй простоті і читаємості, нє?
Почнемо з логотипа, який книжка-склянка. Ну хіба не крутота у своїй простоті і читаємості, нє?
Сезон, сезон прийшов, і розпочалися мої черничні ночі руки і язик.
Після останнього ящика "Местной Еды" і баночки рідкої карамелі, карамель не дає мені спокою. Ще багато експериментів попереду, але перші результати вже ок.
225 г цукру
70 мл води
80 г масла
100 г вершків
На малому вогні розчиніть цукор у воді в маленькій каструльці з товстими стінками - головне не надто активно розмішуйте, щоб не захлюпати стінки каструльки сиропом. Коли цукор розтане, збільшіть вогонь (трохи більше ніж малий, але не доводьте до середнього) і лишіть сироп кипіти. Навіть якщо на стінках висихають кристали, боріть в собі бажання зішкребти їх в сироп - інакше вся ваша недокарамель за 1 секунд перетвориться на один великий кристал, це я вчора уже проходила. Хай кипить без вашої участі хвилин 20, допоки не стане гарного світло-бурштинового кольору. Обережно (бо кипітиме і бризкатиме) вмішайте масло і вершки, зніміть з вогню і дайте вистигнути. На останньому етапі можна вмішати якісь додатки типу солі, або мятного екстракту, або меленої кави, тощо. Інтернети кажуть тримати в холодильнику, але там вона надто загусає, а зникне вона швидше, ніж встигне зіпсуватися, це 100%. З цієї кількості виходить слоїчок приблизно 250 мл.
Привіт, млинці, оладки, морозиво з карамеллю і все, на що її можна налити/намастити :)
225 г цукру
70 мл води
80 г масла
100 г вершків
На малому вогні розчиніть цукор у воді в маленькій каструльці з товстими стінками - головне не надто активно розмішуйте, щоб не захлюпати стінки каструльки сиропом. Коли цукор розтане, збільшіть вогонь (трохи більше ніж малий, але не доводьте до середнього) і лишіть сироп кипіти. Навіть якщо на стінках висихають кристали, боріть в собі бажання зішкребти їх в сироп - інакше вся ваша недокарамель за 1 секунд перетвориться на один великий кристал, це я вчора уже проходила. Хай кипить без вашої участі хвилин 20, допоки не стане гарного світло-бурштинового кольору. Обережно (бо кипітиме і бризкатиме) вмішайте масло і вершки, зніміть з вогню і дайте вистигнути. На останньому етапі можна вмішати якісь додатки типу солі, або мятного екстракту, або меленої кави, тощо. Інтернети кажуть тримати в холодильнику, але там вона надто загусає, а зникне вона швидше, ніж встигне зіпсуватися, це 100%. З цієї кількості виходить слоїчок приблизно 250 мл.
Привіт, млинці, оладки, морозиво з карамеллю і все, на що її можна налити/намастити :)