Чудові британські різдвяні кекси, які замішані не лише на шальоній кількості сухофруктів, але й на жменці дива і чарів - скільки, скільки разів мені казали, що не може випічка лежати місяць і не зіпсуватися - завжди додають краплинку дива до новорічних і різдвяних свят. Але що, як ви забігалися і забули, що треба було перейнятися кексом ще наприкінці листопада? Або не забули, але серце не лежало, а тут раптом подумалося, що без цього кекса новий рік не наступить? Чіп і Дейл поспішають на поміч. Є прекрасний експрес-варіант, на смак аж ніяк не гірший, і якому вистачить тижня, а то й кількох днів. І що він лежить у нас не місяць, ми нікому не скажемо, а святковості і чарівності в ньому не менше, чесне слово.
Тому бігом звіряємо перелік продуктів з наведеним наприкінці дописа (що треба докупити, що дістати з холодильника) і починаємо.
Форма для випікання. Це важливо. З половини цієї кількості продуктів у мене вийшов гарнесенький кекс у формі 16х16, заввишки 4 см, і його вистачить пити каву удвох на всі новорічні вихідні, або на половину, якщо заходитимуть гості. Сам кекс дуже поживний, маленький шматочок до кави - і все. Я відволіклася від форми. Якщо тісто ляже дуже тонким шаром - буде надто сухий кекс, якщо дуже високим - згори почне пригорати, а всередині буде ще сирий. Тому з мого досвіду - найкраще для таких штук підходять маленькі круглі форми до 20 см в діаметрі або отакі квадратні.
Приготування. Дістаємо улюблену каструльку (принаймні, я дістаю улюблену, з товстим дном, на 1,3 літри) і складаємо туди масло і цукор. Коли масло розтане, а цукор розчиниться, вкидаємо порізані довільної форми і розміру шматочками сухофрукти, спеції, мед, апельсиновий сік і цедру. Коли суміш знов закипить, варимо на майже непомітному, як дихання різдвяного дива, вогні 10 хвилин. Вимикаємо. Додаємо алкоголь. Розмішуємо. Лишаємо вистигати (вистигати - це коли всунути туди палець і уже не обпекти, облизати, втратити свідомість від смакоти, опритомніти і робити далі). Поки вистигає суміш, вмикаємо грітися пічку до 150С, а форму вистеляємо кухарським папером. Тим часом змішуємо у мисці борошно, горішки, розпушувач. Якщо ще не вистигло - танцюємо під різдвяне радіо. У вистиглу суміш вмішуємо яйця, а за ними - борошно з миски. Ще раз перемішуємо до однорідності, уявляємо мир в усьому світі, виливаємо тісто у форму - і в піч.
Пекти годину-півтори, все дуже залежить від складників, але перевіряємо трісочкою, яка має бути трохи вологою, але не мокрою і без рідкого тіста на ній.
Готовому кексу даємо спокій у формі, поки він повністю не вистигне, загортаємо у кухарський папір, харчову плівку і ховаємо від себе подалі. У потрібний час відрізаємо шматочок, заварюємо чай чи каву, і хай весь світ зачекає.
Продукти:
- сухофрукти - на власний смак візьміть приблизно півкіла різних
- 100-150 г подрібнених горішків (я люблю додавати мигдаль і кешью)
- 100 мл міцного алкоголю на ваш вибір - ром, куантро, коньяк, настоянки, вашваріант
- 200 гр масла
- 150 г цукру - якщо у вас є можливість, хай 50 з них будуть темним вологим тростинним цукром
- 150 гр меду - якщо у вас алергія на мед, просто візьміть 100 г цукру
- 2 апельсини - спочатку зніміть з них цедру, а потім вичавте сік
- спеції - я додаю зазвичай 2 ч.л. кориці, 1 ч.л. імбиру, і дрібку гвоздики+кардамон
- 3 яйця
- 180 г борошна (тут було кілька запитань, то дадам, що апельсини можуть бути різними - дуже соковитими і такими собі, тому рідини в тісті буває теж по-різному, але це тісто буде, як негуста сметана, а не класичне кексове тісто, де ложка колом стоїть. Якщо вас бентежить зарідке тісто, додайте ложку-дві-три борошна)
- 2 ч.л. розпушувача для тіста
- 3 ст.л. гарного настрою
- 2 радісні думки про тих, хто їстиме це кекс
Все.
Цього року дуже гарні новорічні марки віддрукувала Укрпошта. Ну такі вже гарні, що навіть не сердишся, що вони вдвічі більші за звичайні, а це значить, що клею ти наїсишся вдвічі більше, і клеїти їх на уже підписані листівки треба не вертикально, як слід, а горизонтально, бо інакше марка закриватиме частину адреси.
А ви підписали хоч одну листівку? Підпишіть, хоча б заради того, щоб купити цю гарну марку. А знаєте, скільки задоволення - витягати зі скриньки справжній шматочок гарного паперу зі справжніми словами, написаними справжніми руками? Подаруйте його комусь. Ну, і вкидати листівку в жовту поштову скриньку, яскраву таку чих сірих днів, теж приємно. Чесно-чесно. Вірте мені :)
І для тих, хто як я, чухався/забув/не_мав_часу_і_натхнення/ваш_варіант на різдвяний кекс, днями буде рецепт експрес-варіанта. Чекайте.
Я, наївне чукотське дівчатко, думала, що от, тепер у мене купа часу, буде більше часу на любий бложик і тд, але нііііі, коли у тебе є час, нарешті, поробити стільки-стільки справ, на які завше не вистачало часу через роботу, стільки зустрічей з людьми, яких не бачиш через роботу, і стільки бажання все встигнути і сісти однією дупцею на всі стільці, то нічого не встигаєш знов.
Але за цей час накопичуються нові враження.
Знову нові портрети світу, від яких серце виривається з грудей, щоб пташкою шугонути у небо.
Зовсім інакше почуваєшся, коли бачиш фізичні результати своєї роботи, ось ці слоїчки, які ти перед тим миєш, ошпарюючи руки окропом, не розгинаючи спини перебираєш гірчицю, клеїш наліпки, а потім дивишся, як змінюються вирази обличчя людей, коли вони куштують результати твоєї праці. А ще приємніше, коли ці слоїчки перетворюються на новорічні подарунки для найрідніших і котиків-песиків з притулку.
Світобудова продовжує копати, і це інколи аж смішно, бо виглядає приблизно так "ліниве чудовисько, от я за тебе вже все зробила, тебе самі найшли і припрошують, давай, ворушися".
Частіші зустрічі з друзями, гарною музикою і чудовими місцями - найліпша терапія для порепаного новинами серця, нервів і організму.
Новорічна біганина, нарешті, не викликає нападів паніки, а приносить задоволення.
Мандруйте, зустрічайтеся, слухайте, люди - воно все того варте. Навіть якщо задля цього треба напружитися.
Але за цей час накопичуються нові враження.
Знову нові портрети світу, від яких серце виривається з грудей, щоб пташкою шугонути у небо.
Зовсім інакше почуваєшся, коли бачиш фізичні результати своєї роботи, ось ці слоїчки, які ти перед тим миєш, ошпарюючи руки окропом, не розгинаючи спини перебираєш гірчицю, клеїш наліпки, а потім дивишся, як змінюються вирази обличчя людей, коли вони куштують результати твоєї праці. А ще приємніше, коли ці слоїчки перетворюються на новорічні подарунки для найрідніших і котиків-песиків з притулку.
Світобудова продовжує копати, і це інколи аж смішно, бо виглядає приблизно так "ліниве чудовисько, от я за тебе вже все зробила, тебе самі найшли і припрошують, давай, ворушися".
Частіші зустрічі з друзями, гарною музикою і чудовими місцями - найліпша терапія для порепаного новинами серця, нервів і організму.
Новорічна біганина, нарешті, не викликає нападів паніки, а приносить задоволення.
Мандруйте, зустрічайтеся, слухайте, люди - воно все того варте. Навіть якщо задля цього треба напружитися.
Ну а це для зацікавлених - де пивоману притулитися у Стокгольмі :)
Взагалі, скажу одразу, що найвигідніше притулятися у мережі крамниць Systembolaget, ціни і там не дуже гуманні, але принаймні не такі, як у закладах. Зважайте, що по буднях болагети працюють з 10 до 19, в суботу з 10 до 15, а в неділю вихідні, тому у п'ятницю ввечері там черги, серйозні чергі (мабуть, єдині, які я взагалі бачила у Швеції).
Про заклади. Повсюдний принцип - у центрі дорожче, чимдалі від туристичних розваг, тим доступніше - тут не працює. Ціни практично всюди більш-менш однакові, різниться лише асортимент, залежно від спрямованості закладу.
BrewDogPub - галасливе, забите молоддю місце, душевні балакучі бармени - судячи з акценту - імпортовані з Шотландії, і так, на передньому плані праворуч кілт, тому і відвідувачі частково також. Порівняно з іншими закладами досить доступна їжа пивного спрямування: бургери, сендвічі, дрібні закуски. Позиції фірмові і гостьове пиво, сет брати не дешевше, але, принаймні, є можливість за ціною 2 келихів скуштувати 4 види пива. Середня вартість 0,3л -75 крон.
Monks Café (Wallingatan 38) - бар, ресторан, броварня і освітній центр (дегустації, курси, тощо). Дуже велика кількість найрізноманітнішого пива, тут я вперше дізналася про пивні бленди, це фішка Монкс, вони регулярно випускають пивні суміші - змішують різне пиво і витримують його в діжках перед розливанням у пляшки. Результати дуже частно неочікувані і різної якості (але їх можна купити не лише безпосередньо на місці, але й у найближчому systembolaget-i). Цінник дуже широкий, наприклад, пляшка вествлетерена - 240 крон, регулярні акційні сорти пива - 50 крон за келих - теж присутні.
Бармени, як на сомельє, поважні і серйозні, так само як і переважна частина публіки - Монкс взагалі більше схоже на хай-енд ресторан, ніж на паб.
Mikkeller Bar Stockholm (Döbelnsgatan 25) взагалі не схожий на пивний бар, все біле, панелі з дерева різних кольорів, гармонійно поєднуваних один з одним, скандинавський мінімалізм у всій його красі, окрема зала де стільці переходять хвилями у стіни, скло, дзеркала. Було практично порожньо, хоча бармен казав, що причина - понеділок і післявиборний день, кілька відвідувачів, окрім американської туристки, справляли враження успішних бізнесменів, якось так. Келихи по 0,25, що теж дає можливість скуштувати більше. Середня вартість - 40 крон. В наявності 20 кранів, щедро наливають куштувати, радять що вибрати по названому стилю і т.д. Досить новий заклад, лише півроку у вересні.
Akkurat (Hornsgatan 18,) - заклад-легенда, який дехто називає одним із 5 найкращих пивних закладів світу. Старий, абсолютно жахливий зовні, Аккурат всередині виглядає як типовий паб - темне дерево, пиво-тематичний декор, і дуже, дуже ретельний підбір пива. Але основна фішка - льох, де живе витримане, раритетне, унікальне і страшенно дороге пиво. Щоб ви розуміли, на фото меню, і менше половини - це основне меню, решта - позиції "льох". Але і основні позиції теж викликають повагу, наприклад, тут завжди є розливний Cantillon, і мушу визнати, це був один з найкращих гьозів, які я куштувала. До пива більшість замовляє велику каструлю мідій під різними соусами, здається, трилітрова каструля коштує 240 крон. Місце знайти майже нереально, будьте готові проситися до когось за стіл. Багато туристів, але найбільший мій frustration вечора - хіпстер, який напросився з дівчинкою до нас за стіл, і пив кокаколу, а дівчинка пила якийсь шведський маспивас. Навіщо йти і займати місця у настільки тематичному місці, якщо тебе тематика абсолю.нто не цікавить, а хтось, хто йшов спеціально сюди, не сяде (так, там таких було багато). Почувалася пиво-наці, чесне слово :)
Взагалі, скажу одразу, що найвигідніше притулятися у мережі крамниць Systembolaget, ціни і там не дуже гуманні, але принаймні не такі, як у закладах. Зважайте, що по буднях болагети працюють з 10 до 19, в суботу з 10 до 15, а в неділю вихідні, тому у п'ятницю ввечері там черги, серйозні чергі (мабуть, єдині, які я взагалі бачила у Швеції).
Про заклади. Повсюдний принцип - у центрі дорожче, чимдалі від туристичних розваг, тим доступніше - тут не працює. Ціни практично всюди більш-менш однакові, різниться лише асортимент, залежно від спрямованості закладу.
BrewDogPub - галасливе, забите молоддю місце, душевні балакучі бармени - судячи з акценту - імпортовані з Шотландії, і так, на передньому плані праворуч кілт, тому і відвідувачі частково також. Порівняно з іншими закладами досить доступна їжа пивного спрямування: бургери, сендвічі, дрібні закуски. Позиції фірмові і гостьове пиво, сет брати не дешевше, але, принаймні, є можливість за ціною 2 келихів скуштувати 4 види пива. Середня вартість 0,3л -75 крон.
Monks Café (Wallingatan 38) - бар, ресторан, броварня і освітній центр (дегустації, курси, тощо). Дуже велика кількість найрізноманітнішого пива, тут я вперше дізналася про пивні бленди, це фішка Монкс, вони регулярно випускають пивні суміші - змішують різне пиво і витримують його в діжках перед розливанням у пляшки. Результати дуже частно неочікувані і різної якості (але їх можна купити не лише безпосередньо на місці, але й у найближчому systembolaget-i). Цінник дуже широкий, наприклад, пляшка вествлетерена - 240 крон, регулярні акційні сорти пива - 50 крон за келих - теж присутні.
Бармени, як на сомельє, поважні і серйозні, так само як і переважна частина публіки - Монкс взагалі більше схоже на хай-енд ресторан, ніж на паб.
Mikkeller Bar Stockholm (Döbelnsgatan 25) взагалі не схожий на пивний бар, все біле, панелі з дерева різних кольорів, гармонійно поєднуваних один з одним, скандинавський мінімалізм у всій його красі, окрема зала де стільці переходять хвилями у стіни, скло, дзеркала. Було практично порожньо, хоча бармен казав, що причина - понеділок і післявиборний день, кілька відвідувачів, окрім американської туристки, справляли враження успішних бізнесменів, якось так. Келихи по 0,25, що теж дає можливість скуштувати більше. Середня вартість - 40 крон. В наявності 20 кранів, щедро наливають куштувати, радять що вибрати по названому стилю і т.д. Досить новий заклад, лише півроку у вересні.
Akkurat (Hornsgatan 18,) - заклад-легенда, який дехто називає одним із 5 найкращих пивних закладів світу. Старий, абсолютно жахливий зовні, Аккурат всередині виглядає як типовий паб - темне дерево, пиво-тематичний декор, і дуже, дуже ретельний підбір пива. Але основна фішка - льох, де живе витримане, раритетне, унікальне і страшенно дороге пиво. Щоб ви розуміли, на фото меню, і менше половини - це основне меню, решта - позиції "льох". Але і основні позиції теж викликають повагу, наприклад, тут завжди є розливний Cantillon, і мушу визнати, це був один з найкращих гьозів, які я куштувала. До пива більшість замовляє велику каструлю мідій під різними соусами, здається, трилітрова каструля коштує 240 крон. Місце знайти майже нереально, будьте готові проситися до когось за стіл. Багато туристів, але найбільший мій frustration вечора - хіпстер, який напросився з дівчинкою до нас за стіл, і пив кокаколу, а дівчинка пила якийсь шведський маспивас. Навіщо йти і займати місця у настільки тематичному місці, якщо тебе тематика абсолю.нто не цікавить, а хтось, хто йшов спеціально сюди, не сяде (так, там таких було багато). Почувалася пиво-наці, чесне слово :)
Треба було почати робити щорічний тревел-бук, щоб виявити, що є ще нерозказані історії з найдовшої і найкращої відпустки в житті.
Інколи, коли не дивлячись ні на що - коли я загортаю подарунки у яскравий папір (маленьке звірятко загортає шоколад у фольгу), коли віддаю у друк макети новорічних листівок, коли плету червоно-білі мішечки, коли думаю, що подарую Ра, коли приходить час діставати гірлянди і в темній-темній кімнаті дивитися на їхнє мерехтіння з невмирущо-дитячим захопленням, коли починають пахнути мандарини (справжні, а не ці штучні початку грудня), коли йде лапатий неквапливий сніг - мені хочеться законсервувати цей новорічний дух у слоїки, щоб десь влітку відкривати і нюхати. Або носити з собою в кишені. Але хоч якось його зберегти, бо він щодалі, то рідше і швидкоплинніше.
Так-так, насправді це просто рецепт арахісового соусу.
Мені так було соромно просто їсти улюблену арахісову пасту зі слоїка (ну ок, ще на млинцях), що я терміново для заспокоєння своєї ненажерливості потребувала в щось пасту покласти. Тому ось, рецепт арахісового соуса:
- 2 ст.л. арахісової пасти (найкраще - Peanut Butter, звісно)
- 1 ст.л. меду
- 1 ст.л. олії (кунжутна - саме воно)
- 1 ст.л. оцту
- лимонний сік, вода
Розігріти мед і пасту на водяній бані чи в мікрохвильовці (кілька підходів по 10 секунд, не більше, перевіряйте), додати олію і оцет, розмішати, розвести до бажаної густини водою/лимонним соком.
Сма-ко-та!
Подавати можна з кокосовим рисом (відварити рис у 1:1 воді і кокосовому молоці, сіль, зубець часнику), змішаним з відварним мунгом і кубиками індички (замаринованими у соєвому соусі і хересі), обсмаженими з кешью.
Це була хвилинка "люблю повеселитися, тим паче попоїсти, дякую за увагу :)
Мені так було соромно просто їсти улюблену арахісову пасту зі слоїка (ну ок, ще на млинцях), що я терміново для заспокоєння своєї ненажерливості потребувала в щось пасту покласти. Тому ось, рецепт арахісового соуса:
- 2 ст.л. арахісової пасти (найкраще - Peanut Butter, звісно)
- 1 ст.л. меду
- 1 ст.л. олії (кунжутна - саме воно)
- 1 ст.л. оцту
- лимонний сік, вода
Розігріти мед і пасту на водяній бані чи в мікрохвильовці (кілька підходів по 10 секунд, не більше, перевіряйте), додати олію і оцет, розмішати, розвести до бажаної густини водою/лимонним соком.
Сма-ко-та!
Подавати можна з кокосовим рисом (відварити рис у 1:1 воді і кокосовому молоці, сіль, зубець часнику), змішаним з відварним мунгом і кубиками індички (замаринованими у соєвому соусі і хересі), обсмаженими з кешью.
Це була хвилинка "люблю повеселитися, тим паче попоїсти, дякую за увагу :)