Світлини не передають того, як мерехтить вогнями Барселона, як тихо бурмоче напівсонний вітер, як кораблі, наче глибоководні флуоресцентні риби, сяючою зграйкою один за одним випливають у море, як у небі висять близькими зорями літаки, що чекають своєї черги на посадку, і як єдині наші на ту мить сусіди біля фортеці гукають когось українською.
Зазвичай у подорожах ми снідаємо або «вдома» (тобто в апартаментах, купленими звечора а то й зранку, якщо пекарня під вікном, смаколиками, йогуртами, кавою і тд), або у відкритих зранку затишних кафе. Цього року ми протестували ще один варіант – ринок. І ринків у Барселоні стільки, що здається, де б ти не жив, поруч якийсь та буде. На них можна не лише зібрати собі сніданок на ходу, там є пре достатньо кулінарних яток, де тобі або зготують зі свіжого на твій вибір, або запропонують вже готове.
Жили ми неподалік від станції метро Vall d'Hebron, і ринок з такою ж назвою розташувався прямо під боком. Підійшли ми до першої ліпшої хамонерії xarcuteria, власник якої ще й говорив англійською, допоміг нам вибрати хамон, коментував сири, над якими ми зависли – оце каталанські сири, це всякі іспанські, але це – каталанські (з відповідною інтонацією), звісно до ятки з хлібом ми вже йшли зі скибочками хамону, накраяним (офігенним!) каталанським сиром, купили маленький свіжий типу-багет і прямо під ринком зібрали найсмачніші бутерброди ever – 4 штуки за 3,5 євро. Початок дня (а заразом і барселонських канікул) був прекрасним.
Одразу хочу зазначити, що на Монтжуїк треба виділити цілий день, бо інакше ви отримаєте винятково прогулянково-оглядову екскурсію, як це вийшло у нас.
Цей запис можна поділити на умовно дві частини: пивна Барселона (йтиметься про кілька цікавих закладів) і пивна Каталонія (про крафтові броварні, і можна навіть сказати, пивну революцію в Каталонії).
До речі, хочу згадати і звернути увагу пиволюбів (які ще не знають про нього) на цей ресурс - www.europeanbeerguide.net. Рон – теж ще той навіжений чувак, як він все це встигає, я не знаю. Але ми завжди, як кудись їдемо, перевіряємо, чи не був він теж у цьому місті. Вигляд сторінки не те щоб дуже, фото теж хотілося б мати у кращій якості, але інформація безцінна. Лише завдяки йому ми знайшли кілька справжніх перлин у Барселоні, до яких ми і переходимо просто зараз.
La Cervesera Artesana (Carrer de Sant Agustí, 14, www.lacervesera.net) – паб-броварня, де наливають своє пиво, кілька сортів іноземного і мають три вражаючі холодильники з бельгійським, американським і британським пивом у пляшках. Як добре, що стаут і біттер – слова однакові на всіх мовах і порозумітися вдалося одразу, навіть з урахуванням того, що персонал англійською не говорив (один офіціант, з яким вдалося поспілкуватися англійською, прийшов згодом). Так от, Negra (Iberian Stout) і Tostada (Iberian IPA) прекрасні. Перший щільний, кавово-шоколадний, з благородною гіркотою, насичений, зі стійкою піною, а другий – з насиченим грейпфрутовим смаком, дуже і дуже. Сам заклад невеликий, але затишний, в меню є кілька варіантів закусок типу сандвічів і крокетів. Ціна великого келиха пива – 4,85 євро. Шкода, що в пабі купити їхнє ж пиво у пляшках неможливо, хіба що за попереднім замовленням, але в даний момент вони закінчують інтернет-крамницю. Є термінал, але можливість розрахуватися карткою починається від рахунка у 10 євро. Дуже раджу до відвідання.
Як ми довго до цього йшли, я вам не можу передати.
Але нарешті ми дійшли до найстарішого пивзаводу Києва - Пивзаводу на Подолі - який два тижні тому відсвяткував 140-річний ювілей (на фото ювілейна партія "Жигулівського", щоправда, ювілейні лише етикетки, а не рецептура, бо, як з’ясувалося, щоб запустити новий сорт пива, треба отримати купу дозвільної документації, власне, як завжди).
По-перше, дякую Олександру, який погодився прийняти нашу невеличку компанію у негостьовий день. По-друге, дякую компанії, що таки зібралися (і більш детальну і впорядковану інформацію про завод можна почитати у ledilid-ів, а я так, що запам’ятала, тим і поділюся). По-третє, уклін головному пивовару заводу, Тетяні Петрівні, яка розказала, показала і погуляла нас по території заводу і його найцікавіших виробничих цехах.
Багато хто з друзів і колег знає, що кава на мене в якості стимулятора не діє. Я можу на ніч напитися свіжозмеленої, свіжозвареної кави і спати, як немовлятко. Багато хто цьому заздрить. А я заздрю їм - людям, які зранку хлопнули свою пігулку-еспресо і прокинулися. Бо коли я втомлена, або хвора, або погода не торт, я перебуваю у стані овоча майже весь день.
Мене питають, нащо я тоді взагалі п'ю каву. Відповідь проста: бо смачно. Каву я п'ю у 95% з молоком, тому закиди "як можна пити цю гірку гидоту" одразу йдуть лісом. Відповідь №2 - кава для мене є атмосферним напоєм. Чомусь із чаєм так затишно/тепло/дружньоукомпанії я не почуваюся, але це, вочевидь, особисті таргани. Я не п'ю каву щодня (хоча декому здається навпаки:)), але я завжди вживаю її з насолодою. Тому кава не є для мене особисто ранковим напоєм.
Проблему прокидання для мене не вирішував ні зелений, ні чорний чай, ні мате, ні цикорій (про нього трохи згодом). І ось, нещодавно я відкрила для себе фреш апельсин+грейпфрут. І він таки бадьорить, тому сміливо рекомендую на додачу до сніданку вживати, щоправда, не знаю, як щодо постійної основи, я думаю попити його місяць хоча б, можливо, вітамін С накопичиться і буде стимулювати без регулярних додаткових вливань. Це кайф, коли ти не ходиш, як Вій "підніміть мені повіки", а впродовж години після пробудження таки стаєш нормальною людиною. Це відкриття номер раз.
Відкриттям номер два став для мене цикорій. Насправді, приготований у особисто-правильній пропорції окріп/молоко/цикорій, цей напій дуже незле смакує, не гірше за каву (зара мене поб"ють) і має ще не один приємно-оздоровчий ефект. Його дуже радять вживати, щоб зменшити нервовість, людям, які люблять каву, але мають високий тиск, і, з особистих спостережень цього літа - виявляється, від постійного вживання кави пітнієш більше і гірше. І цикорій це теж виправляє. А тепер, власне про цикорій. Я протестила практично все, що у нас є в крамницях: розчинно-порошкові (в основному російського виробництва) не смакують, тому дуже раджу розчинний цикорій у банках від Галки. Він є з додатковими плюшками у вигляді м'яти або шипшини, він добре розчиняється, приємний на смак, і в ньому немає цих нерозчинних порошкових залишків.
На цьому випуск ранкової корисності добігає кінця.
Доброго ранку!
За цей фестиваль у першу чергу знову і знову дякуємо Юлі
Ildefonso Falcones "Cathedral of the Sea"
But our church will be the opposite. It won’t be as long or as tall, but it will be very broad, so that every Catalan will be able to find room to be with their Virgin. Once it’s fi nished, you’ll be able to appreciate it: there will be a shared space for all the faithful, without distinction. And the only decoration will be the light: the light of the Mediterranean. We don’t need anything more than that: space and the light that will pour in from down there.” Berenguer de Montagut pointed to the apse and drew his hand down toward the floor. “This church will be for the common people, not for the greater glory of any prince.”
Ностальгічний (за Барселоною) вікенд виливається у десерт "Каталанський крем". Щоправда, за ним ностальгії немає, бо власне, його ми в Барселоні не скуштували, десерт цей сезонний, але цей факт не заважає йому спочивати на поличках супермаркетів і в несезон. Смачна штука, між іншим, чудово урізноманітнить сніданки, чаювання і т.д. Звісно, рецептів в інтернеті просто незліченна кількість, я робила ось так. На 5-6 порцій (залежно від розміру індивідуальної формочки)
600 мл молока
4 жовтка
50 г цукру
паличка цинамону
цедра одного апельсину
цедра одного лимону
30 г кукурудзяного крохмалю
темний цукор для карамелі
Додайте до молока цинамон, цедру, доведіть до кипіння, зніміть з вогню, накрийте кришкою і дайте настоятися годину. Процідіть, дайте охолонути до кімнатної температури. Жовтки збийте з цукром в блідо-жовту густу піну, додайте крохмаль, розмішайте.
Щось я в основному про їжу від національного виробника пишу, але насправді, осінь прийшла і витягнувши на світ божий теплі речі я згадала, що не сиром єдиним. Далі - про український одяг.
Почнемо з Дому моди "Ріто". Це офігенний трикотаж, просто офігенний, я лише почала з ними знайомитися, але моя найліпша подруга вже давня їхня клієнтка і просто їх обожнює. Які у них колекції, мама рідна. Офісний гардероб там можна закупити повністю, так само, як і звабливий, і зручний, і будь-який взагалі. Регулярні розпродажі, картки постійних покупців, гарантія на речі, приємне обслуговування у фірмовому магазині біля Золотих Воріт. Цінник середній. Дуже раджу.
Зараз у мене отака от сукня в етно-стилі, але темно-синя і нижче колін (довжина залежить від розміру, фото з сайту)
Зимове пальто у мене від VR Studio - здається, львівської компанії з пошиття верхнього одягу з дуже італійським ухилом, у тому числі в італійські тканини. Коли я побачила позаминулого року на виставці їхнє пальто, яке здалося мені схожим на царську форму, з круглим стоячим комірцем, я мало не вмерла. Але то було пальто на худеньких модельних дівчаток, і у мене інше, але не менш прекрасне. Моделі або дуже яскраві, або класично елегантні. Носиться фантастично, воно не важке, але дуже тепле, ніде не витирається, не витягується, сидить як по індивідуальній мірці. Закрійникам можна ставити пам'ятник. Цінник досить високий, але річ виправдовує свою вартість на кожну копійку.
Дольчедонна шиє пальта о більш привабливій ціні, але вони здебільшого весняно-осінні, крім верхнього одягу є й інший, вовняний в тому числі. Моделі різні, є й такі, від яких хочеться пищати, але й такі, на які морщиш носа. Але зимові вовняні спідниці у них дуже і дуже. Великий фірмовий магазин є на Шулявці.
І от окремі танці з бубном будуть на честь Kachorovska Atelier - ательє на Подолі, де шиють авторське взуття, сумки і шкіряні аксесуари. О, які чоботи я там собі пошила, оооо... Річ у тім, що на мені не застібалися жодні магазинні високі чоботи - широка нога. Але інколи хочеться виглядати дівчинкою, ага, але не за 7 тисяч гривень. Коли я побачила один лише вигляд взуття, яке шиє Аліна, мені захотілося мати його все. А з урахуванням, що його шиють за твоїми мірками, по твоєму малюнку (вона може пошити буквально все!), і ти матимеш унікальну і ексклюзивну пару взуття по ціні нижчий, ніж у крамниці, то хочеться Аліну заобнімати до втрати пульсу. Окрім чобіт я замовляла ще гаманець для авто-документів для Ра, а моя подруга - розкішний портфель для свого чоловіка. Дуже, дуже і дуже рекомендую.
Що українського носите ви, зізнавайтеся.
Якщо ви хочете подивитися ще одне творіння геніального Ґауді - парк Ґуель, я навіть не знаю, який час вам порадити, туристів там, здається, повно завжди, хіба що, можливо з самого ранку не такі натовпи. До речі, як показав досвід, найбільші скупчення слов'янських туристів спостерігаються ввечері на Магічних фонтанах Монтжуїка і в будь-який час у парку Ґуель, бо обидві атракції безкоштовні. Їх там стільки, що можна навіть не мріяти сфотографувати легендарну саламандру без якогось сусіда, що ніжно її обіймає. Але ми не про це. Ми про архітектурний комплекс, один з найбільших в Європі, що будувався з 1900 по 1914 рік.
