Про те, що Ібсен — один з найвизначніших драматургів, знають практично всі. Трохи менше людей знає, що його п'єси за кількістю постановок поступаються лише Шекспірівським, а на початку століття “Ляльковий будиночок” взагалі було названо найбільш популярним твором серед постановників.
Але крім всього цього, Ibsen — це новий ресторан скандинавської кухні, що відкрився буквально кілька днів тому у Києві. Так, стриманий, нордичний і навіть трохи суворий. Продовжуючи аналогії з норвезьким тезкою, атмосфера чимось таки схожа на театральну — важкі портьєри, що стишують звук вулиці, мінімалізм, я б навіть сказала, деякий аскетизм у дизайні - за який реверанси Сергію Махно - м'який сірий, світле дерево, а не засилля очікуваного білого кольору, але не знаю, як вас, але мене завжди у театрах заворожували люстри. І тут світильники теж привертають до себе неабияку увагу (принаймні, я хвилин 15 витріщалася на них і так, і сяк, поки помітила устричний бар, в який мала б уткнутися носом, коли зайшла, але ні). Майстерна імітація мушель захоплює, а риби, які причаїлися на шафах для посуду, гардеробі і деяких стінах викликають бажання аплодувати автору.
Нордична кухня чомусь в уяві більшості викликає дари моря. Але насправді, як і вона в цілому, так і меню в Ibsen не тяжіє однобоко до морепродуктів. Можливо, це видаватиметься неочікуваним, але скандинавська і українська кухня схожі завдяки подібним кліматичним зонам (ну добре, нордична трохи прохолодніша) — в обох частий гість коренеплоди, злаки, м'ясо — в тому числі і дичина, соління і маринади. Без екзотики типу морського чорта і лакриці не обійшлося, але в цілому, те, що готує шеф-кухар Василь Пашук, хай подеколи буде важко вимовити вголос — а ну, “гудбрансдален” без затинань? - буде зрозумілим.
Мої особистий фаворит — телячі щічки по-скандинавські (тушковані з ялівцем і часником, подаються з гарніром з сочевиці і ягід годжі, 150/150 г, 182 грн), хоча на мій смак сочевиця могла б бути не такою солодкою, а також гаряча закуска оселедець “Тулесса” (фламбоване бурбоном філе оселедця із запеченими коренеплодами 260 г, 98 грн), дуже вже неочікуване поєднання гарніру. А, і неможливо забути колме ліха - тарілку в'яленої телятини, качиного філе і оленини з сорбетом з хріну (150/50 г, 189 грн), умамі просто танцює на язиці, а сорбет - просто свято якесь. При тому не можу не відмітити фантастичний обліпиховий компот з ваніллю і цинамоном, настільки оригінального напою, який одночасно освіжає і бадьорить рецептори, я давно не зустрічала. Важко не помітити, що найбільше моєму серцю і язику озвалися страви, близькі слов'янській кухні, що ще раз підтверджує нашу зі скандинавами спорідненість, еге ж?
Колме ліха
Але обійти питомо скандинавську екзотику неможливо. Наприклад, десерт гудбрансдален з цитрусовим хлібом (кекс у соусі з сиру гудбрансдален і медовим морозивом, 250/50 г, 96 грн). Не впевнена, але, здається, з ним в Києві, та й в Україні ніхто нічого не готує, надто вже специфічний на пересічний смак цей коричневий сир, виварений з сироватки так, що неможливо сказати, який же він на смак — солодкий чи солений, але якщо вже відверто, то і такий, і такий водночас. Уявіть його, перетворений на соус для щільного кексу і з кулькою морозива. Я б віддала перевагу більш насиченому цією парою смаків соусові, але я ще той збоченець.
Гудбрансдален з цитрусовим хлібом
Було б нечесно промовчати про устриць. Та й чого про них мовчати, якщо це устриці першої води — вода в них ще з морька, вони не плавають в акваріумі, не дихають і не смокчуть в себе воду з продуктами власної життєдіяльності, а молюски — це, власне те, що вони їдять. Тому тут можна не ризикувати скуштувати устрицю, начинену устрицями. Тарілку устриць подають з трьома соусами, але я, ящо чесно, вживала б їх а-ля натюрель.
Філософія закладу — просто якісна свіжа їжа. Ніякої заморозки, і, подібно до скандинавів — максимум локального. Наприклад, овочі, гриби і навіть оленина, українські, тому що так вони найсвіжіші, і відповідно, найсмачніші. І що насправді може бути кращим за просто найсвіжіше і найякісніше? Просто чистий смак, не затьмарений зайвими маніпуляціями? В цілому — ура, нарешті хоч хтось вирішив взяти на себе сміливість і ризикнути зі скандинавською кухнею. Чи очікувати на якусь супер-пупер екзотику? Ні, просто на хорошу їжу. Так, це не те місце, куди можна сходити на ланч, цінник не спонукає. Але сходити варто.
І на останок — людина, яка так усміхається, поганим вас не нагодує, я впевнена.
Плеттер риби холодних морів (асорті з сардин, макрелі, оселедця і лосося з картопляним салатом і гірчичною заправкою 450/230/50 г, 425 грн)
Смьореброд з терином з фуа гра і ягідним соусом, 230 г, 159 грн
Норд салаті (телячий язик із запеченими коренеплодами, томатами, огірками і гливами під гірчичним соусом, 360 г, 118 грн)
Морський чорт, запечений у хоспері з цукіні, полентою і апельсиновим соусом 110/110/50 г, 387 грн
Шокляд мус (шоколадна помадка на горіховому праліне з квітковим пилком 170 г, 159 грн)
Останній тидень я тільки і роблю, що пию чай. Літрами. Уже видудлила половину зимових запасів з цією дурнуватою горло-болячкою. Але інколи це так гарно, крім того, що смачно. Наприклад: сонях, малина, чорнобривці, базилікові квіти, гісоп, липовий цвіт.
Коли я прочитала це оповідання у збірці Ентоні Дора "Збирач мушель", воно вразило мене до глибини душі. Не знаю чому. Так, воно про біг, рух, фото - але зовсім не про це. Зовсім. Але ще ніколи потреба перекласти якийсь текст не була такою нестримною. І враховуючи, як давно я цього не робила, маю гарний work-out для мізків, які аж риплять.
Було б круто офіційно видати його в якомусь часописі чи тематичному сайті, чи ще якось, але на жаль, агент Дора не відповідає на мій мейл із запитом.
Буду вдячна за всі зауваження, поради, ідеї стосовно тексту і продовження роботи над ним
Було б круто офіційно видати його в якомусь часописі чи тематичному сайті, чи ще якось, але на жаль, агент Дора не відповідає на мій мейл із запитом.
Буду вдячна за всі зауваження, поради, ідеї стосовно тексту і продовження роботи над ним
Мкондо
[мкондо, ім. — потік, течія, стрімкий рух, перехід, біг, наприклад, плин річки чи струмінь води, яку ллють на землю, рух повітря крізь двері чи вікно, або рух води/повітря, що тягнеться за кораблем, авто, чи твариною, яка мчить. ]
[мкондо, ім. — потік, течія, стрімкий рух, перехід, біг, наприклад, плин річки чи струмінь води, яку ллють на землю, рух повітря крізь двері чи вікно, або рух води/повітря, що тягнеться за кораблем, авто, чи твариною, яка мчить. ]
Є багато версій походження цієї назви, і жодна не підтверджена документально, але найпоширеніша думка - що ноги (хвости?) назви цього хліба ростуть з того, що його треба їсти, як мавпи, які відщипують маленькі шматочки від того, що їдять. Але для мене це все одно "найкумедніша булочка з корицею" :)
У мене довга і пристрасна історія з кулінарними книжками. Але зараз лишилися одиниці.
Я практично ніколи не готую салати згідно якихось рецептів. У 99% працює формула "я його зліпила, з того що було в холодильнику".
Але, зазвичай, спільна тенденція все-таки є. Практично в кожному салаті буде:
- власне, салат - маш, рукола, айсберг, дубок, тощо
- сир - бо сир в холодильнику є завжди, м'який, твердий, якийсь точно
- мариновані перепелині яйця - принагідно нагадаю рецепт, вони теж майже завжди є в холодильнику, бо пасують до салатів, китайщини чи просто і якості закуски
Але, зазвичай, спільна тенденція все-таки є. Практично в кожному салаті буде:
- власне, салат - маш, рукола, айсберг, дубок, тощо
- сир - бо сир в холодильнику є завжди, м'який, твердий, якийсь точно
- мариновані перепелині яйця - принагідно нагадаю рецепт, вони теж майже завжди є в холодильнику, бо пасують до салатів, китайщини чи просто і якості закуски
Буває таке, коли відчуття власної безпорадності заїдає так, що аж на стіни дерешся. Насправді, завжди можна зробити щось. Або ЩОСЬ. Все залежить. Моє щось почнеться відсьогодні.
Ви знаєте, що уже кілька років поспіль я друкую новорічні листівки обмеженим тиражем. Цей рік не став винятком, от буквально у суботу я забрала свіжовіддрукований тираж. Щороку якась кількість листівок лишається невикористаною. Хочу продати ці листівки, а отримані гроші передати волонтерам, які опікуються бездомними тваринами, це буде новорічний подарунок хвостикам. Чи грошима, чи кормом і пледами, ще поки не визначилася.
Листівки цього року знов нетрадиційні, без ялинок і гірлянд, якщо треба, готова показати макет. Я відправлю листівку чисту, щоб ви могли подарувати/відправити її комусь за свій рахунок по Україні, або підпишу її вам. Внесок за листівку від 20 грн, але цією сумою можна не обмежуватися, якщо є бажання внести більше - будь ласка. Листівок близько 40 штук.
Хто буде святковим Миколаєм для котиків і цуциків?
Ви знаєте, що уже кілька років поспіль я друкую новорічні листівки обмеженим тиражем. Цей рік не став винятком, от буквально у суботу я забрала свіжовіддрукований тираж. Щороку якась кількість листівок лишається невикористаною. Хочу продати ці листівки, а отримані гроші передати волонтерам, які опікуються бездомними тваринами, це буде новорічний подарунок хвостикам. Чи грошима, чи кормом і пледами, ще поки не визначилася.
Листівки цього року знов нетрадиційні, без ялинок і гірлянд, якщо треба, готова показати макет. Я відправлю листівку чисту, щоб ви могли подарувати/відправити її комусь за свій рахунок по Україні, або підпишу її вам. Внесок за листівку від 20 грн, але цією сумою можна не обмежуватися, якщо є бажання внести більше - будь ласка. Листівок близько 40 штук.
Хто буде святковим Миколаєм для котиків і цуциків?
Раніше, коли дерева були зелені, коли тісто за мене робила хлібопічка, я взагалі не парилася тістом для піцци. Насипати борошна, тицьнути кнопку і за 40 хвилин витягай. Зізнаюся, що взяти пляшку вина чи пива, спекти файн піццу і вжити то всьо з хорошим кіном - любе діло в нашій родині. А тепер, коли хлібопічка не з нами з різних причин, а піцци все одно хочеться, відшукалося практично досконале тісто.
Особливо гарне в ньому те, що воно прекрасно переносить заморозку. Для використання кульку треба лише довести до відповідної температури в холодильнику, потім росплескати на деко і лишити хвилин на 20. Але я забігаю наперед.
Отже, для двох повних порцій (стандартне деко) піци потрібно:
- 800 г борошна
- 580 мл теплої води
- 5 ложок олії
- 1 ч.л. солі
- 2 ст.л. цукру
- пакетик швидкодіючих дріжджів (11 г)
Я зазвичай готую на борошні київмлина. Якщо у вас якесь інше - у нього може бути інша вологість, і воно може потребувати більше чи менше рідини.
Відміряйте борошно і сіль у миску. У мірному стакані змішайте воду, дріжджі, цукор і дріжджі і дайте постояти 5 хвилин. Потім потроху вливайте рідину в борошно і розмішуйте круговими рухами ножем. Цей чіт з ножем я колись вичитала не пам'ятаю де, але замішувати так тісто чудово - нічого не липне, на руки не набирається купа мокрого борошна. Коли виллєте все повністю, можна вже притрусити руки борошном і ставати до вимішування. Ви самі відчуватимете, скільки борошна ще просить тісто. Воно спочатку все одно трохи липнутиме, але вже збереться в цілком сформовану кулю. Діставайте її на стіл і місіть хвилин 5-10, скільки стане снаги, і поки маса не буде приємною, пружною і однорідною, руки вам це повідомлять. За потреби підсипайте борошно, але дуже потроху, щоб не забити тісто.
Після цього змастіть миску олією, покладіть туди тісто, накрийте плівкою і поставте у тепле місце - ниньки то до батареї - десь на годину.
Коли тісто виросте вдвічі, обімніть його розділіть на дві частини, половину в пакет і морозильник, а другу половину розтягуйте на змащеному олією деко. А далі все, як завжди: начинка, потрійний сир і 15-20 хвилин при 180С.
Особливо гарне в ньому те, що воно прекрасно переносить заморозку. Для використання кульку треба лише довести до відповідної температури в холодильнику, потім росплескати на деко і лишити хвилин на 20. Але я забігаю наперед.
Отже, для двох повних порцій (стандартне деко) піци потрібно:
- 800 г борошна
- 580 мл теплої води
- 5 ложок олії
- 1 ч.л. солі
- 2 ст.л. цукру
- пакетик швидкодіючих дріжджів (11 г)
Я зазвичай готую на борошні київмлина. Якщо у вас якесь інше - у нього може бути інша вологість, і воно може потребувати більше чи менше рідини.
Відміряйте борошно і сіль у миску. У мірному стакані змішайте воду, дріжджі, цукор і дріжджі і дайте постояти 5 хвилин. Потім потроху вливайте рідину в борошно і розмішуйте круговими рухами ножем. Цей чіт з ножем я колись вичитала не пам'ятаю де, але замішувати так тісто чудово - нічого не липне, на руки не набирається купа мокрого борошна. Коли виллєте все повністю, можна вже притрусити руки борошном і ставати до вимішування. Ви самі відчуватимете, скільки борошна ще просить тісто. Воно спочатку все одно трохи липнутиме, але вже збереться в цілком сформовану кулю. Діставайте її на стіл і місіть хвилин 5-10, скільки стане снаги, і поки маса не буде приємною, пружною і однорідною, руки вам це повідомлять. За потреби підсипайте борошно, але дуже потроху, щоб не забити тісто.
Після цього змастіть миску олією, покладіть туди тісто, накрийте плівкою і поставте у тепле місце - ниньки то до батареї - десь на годину.
Коли тісто виросте вдвічі, обімніть його розділіть на дві частини, половину в пакет і морозильник, а другу половину розтягуйте на змащеному олією деко. А далі все, як завжди: начинка, потрійний сир і 15-20 хвилин при 180С.
Ще трошки загальних спостережень про ремонт.
Я дуже люблю яблучні пироги. А яблучні пироги і кориця - це одна з пар, які настільки тісно сплелися в обіймах, що навіть не уявляєш одного без іншого. Це як Бонні і Клайд. Як день і ніч. Як новийрік і подарунки. Ну, ви зрозуміли.
Хтось колись питав про книжки на підвіконні. Ось шматочок. А насправді, так наче і непомітно, яка сіра і гидотна мряка за вікном. Трошки кольору вам в ранок.
Туманні сонячні ранки завжди викликають у мене щемливе відчуття приналежності до маленької таємниці, бо поки що, на кілька годин чи хвилин, ховають прийдешній день молочним серпанком і потроху його прибирають, наче театральну завісу, наче привідкривають шпарину в пригоду, в майбутнє. Яке може бути-яким завгодно. Просто зроби в нього крок.
