Travel. Run. Eat. Drink beer. Repeat.

Поки ще остаточно не вичухалася, перша вилазка з дому за тиждень була короткою і недалекою, але результативною - на ПродЕкспо, і там я знайшла її. Маленьку блакитну пташечку. Зараз буде дівчачих замилувань допис, тому якщо що - проходьте, проходьте :) Перший ах - МБП зроблено в Україні. Я, взагалі, бісів візуал, і якщо навіть абсолютно кошмарне щось гарно запакувати, я довго не випускатиму це з рук і думатиму, ну може мені це все-таки треба? Скажіть, як можна було випустити з рук таке?

У Валенсії графіті, як і в будь-якому іншому місті, є. Але воно якесь таке... Інакше, чи шо? Аж дивно. І ще ці кахлі, кахлі всюди, назви вулиць на кахлях викрали моє серце назавжди.

Це був один з найкращих днів, бо я страшенно люблю старі фортеці і дні, коли все починається гірше нема куди, а потім чарівно розрулюється. Arse іберійською, Sagunt іспанською, Sagunto валенсійською, Saguntum латиною, невеличке містечко за 30 км від Валенсії. Дуже, дуже старе, з залишками римського амфітеатру 1 ст.н.е. і руїнами величезної фортеці. Звісно, нам туди треба було. День з самого початку "не пішов" - рясний і неприємний дощ псував увесь настрій. Але гугл вперто показував, що у Сагунто не дощить, тому вирішили повірити. Насправді, пригода почалася з того, що автобус 115 (жовтий, відходить від спеціальних міжміських жовтих зупинок, ми сідали неподалік від м.Факультатс) ходить трьома маршрутами а, в, с. І всі вони експреси, один йде до вокзалу в Сагунто, інший - у Порто-Сагунто, третій ще кудись, а різниця часова між ними пристойна. Ми подумали, ну скільки там від Порто-Сагунто до Сагунто йти, все одно в рамках одного міста. І поїхали. Проїзд 115 до Порто-Сагунто коштував 3,7 євро. У вікні показували таке, і ми навіть повірили, що дощу не буде.

Це цілком могло б бути м'ятне ті, м'ятне ра (хм, ні :), м'ятне мі, бо від тірамісу в цьому десерті лишився максимум один склад і настрій. Тірамісу, скажу вам страшну річ, я не те щоб дуже люблю, канонічно-правильний дуже жирний для мене. А ось це - саме те, що треба, особливо, якщо крем сир легкий (беру ашанські кілограмові їхні фірмові).

Прокинутися, начистити зуби пастою, вимити голову і намастити пику шампунями, масками і кремами від Ельфи (http://www.elfa.ua). Насмажити млинців з базарних яєць і молока (підтримаймо локального виробника!), намастити їх арахісовою пастою Peanut Butter (http://peanut.com.ua), а до кави (http://lacomba-coffee.com) нарізати кілька смужок сиру від Селиської сироварні чи ферми d’Elise (www.seliskasirovarnia.com.ua, http://www.chevrette.com.ua). Одягтися (http://hakoline.com, UGAR) і покатити на любому величку (http://www.pridebikes.com) у магазин по нові українські продукти. Про деякі позиції у списку я вже писала по тегу мейд-ін-юкрейн, а про нові знахідки розкажу.