Взагалі, я хотіла написати про користь частих, але невеликих прийомів їжі, про те, який смачний сир у нас роблять, про житні круасани, але по дорозі додому купила ще півоній і ойвсьо. Тому просто картинок.
Бурад - буряковий лимонад чи квас - важко сказати, досвіду з ферментуванням напоїв у мене дуже небагато, і я не можу сказати, що 100% задоволена результатом, але як на перший раз - вийшло цікаво і непогано.
Містом Че називають своє місто мешканці і гості Черкас, Чернігова і Чернівців. Можливо, якогось іще, але я чула про ці точно. Друге Че в нашій географії.
До Чернівців ми збиралися, щоб не збрехати, років вісім. І, врешті-решт, перемогли ноги. Ми зареєструвалися на Crosshill, забронювали житло, купили квитки і вйо.
Я так і не зрозуміла, чим завинив паб, що його протиставили крафту, це ж не "гендель", не "наливайка", не щось іще, але лишимо це на совісті власників нового і, упевнена, в майбутньому регулярно навідуваного мною й іншими пиволюбами закладу. "Craft vs Pub" не лише розташований в стратегічно зручному місці - на перетині Межигірської і Валів, він справді лише про пиво. Ніяких викаблучувань з дизайном, просто 18 кранів українського пива від малих і локальних броварень.
Власне, минулого четверга відбулося технічне відкриття, тому рано говорити про якісь недоліки або переваги, але подія пройшла в гарній компанії і з непоганим пивом, єдине, в той день персонал трохи плутав крани, а один рукомийник, схоже, таки докрутили завзяті пивомани. Ціник досить радісний у порівнянні з рештою - 30/40 за 0,3 і 40/50 за 0,5. Келихи різного штибу, що теж тішить. У перспективі це обіцяє бути одна з найцікавіших локацій (якщо взагалі не най) на цьому березі. З почином, і хай все складається добре.
"Кавовий кекс" - це одна з тих кулінарних тваринок, які завжди, завжди своєю назвою збивають мене з пантелику. Логічно припустити, що це кекс з кавою. Але ні, ц кекс до кави. І мушу сказати, що вони прекрасна пара. А те, що кекс елементарно готується, робить його ще прекраснішим.
Ноги у нього, між іншим, ростуть з нашого недільного CrossHill Чернівці, де кожен фінішер окрім яблучка-водички-банана отримав йогурт. В нас він одразу не поліз, а поносивши його з собою весьс пекотний день і не менш спекотну ніч поїзді, було трохи страшно пити його зранку, тому йшов активний пошук способів корисної утилізації. Півтора пішли на йогуртове желе, а решта - на кекс.
Дочитую зараз дуже цікаву книжку - "Chop Suey: A Cultural History of Chinese Food in the United States". Це щось дуже схоже на історію про щасливе печиво з передбаченнями (The Fortune Cookie Chronicles: Adventures in the World of Chinese Food), але більш академічного плану, з купою архівних посилань, історичних фактів, тощо. З назви майже все зрозуміло, але якщо коротко, то це історія злиття двох кулінарних культур, ба навіть розповсюдження китайської кухні і її метаморфози на іншому континенті. Про її мімікрію, адаптацію і розвиток, як окремої гілки. Фільм "The Search for General Tso" (є на Нетфліксі, якщо що) про те саме, про китайську страву в США, якої не існує у Китаї. Цей тривалий вступ про те, що мені страшенно цікаві кухні, які виходять за свої географічні кордони і змінюються в умовах інших культурних і смакових реалій.
Севіче сібас
Севіче сібас
Хоча тематика нинішнього фестивалю їжі була грузинська, кілька мексиканських стендів, з кактусами в тому числі, присутні були. Але не про Мексику.
Я дуже коротко - завела для свого моря всередині корали. Нічого, що це кактусо-корали, зате корали, які обіцяють витримати сонячний бік цієї півкулі балкона. У когось живуть такі? Розкажіть, як ви про них дбаєте, будь ласочка. А то папірець у вазонці й інтернети повідомляють зовсім різне.
Що розказати вам про естонське пиво... Якихось 5 чи 6 років тому, коли ми були в Таллінні вперше, на поличках (які уже тоді зачинялися для доступу в 10й вечора) були винятково місцеві варіанти Оболоні/Чернігівського. А зараз, мамамія... Пити не перепити.
Фото буде лише з одного місця, бо виходило так, що решті ми були без камери, а другий раз не склалося, бо як виявилося, травневі вони і в Естонії травневі.
У першу чергу не можу не згадати пивоварню Põhjala Brewery і їхній бар (а радше, закапелок) SpeakEasy, від якого ми метрів за 500 поселилися, і це була доля. Бо втрапити туди вдалося лише 30го ввечері, а решту днів нашої мікро-відпустки він був зачинений. На саму пивоварню теж потрапити не вдалося, бо там нині скажене завантаження - варять на літо. Але. Ми перепробували, здається, близько 12 пив - і жодного посереднього. Колаби і власні сорти просто вражають смакові і нюхові рецептори, етикетки тішать око. Здаться, мінімум два портери (естонські портери, Карле!) входять в 50ку найкращих в світі за версією RateBeer. А такого бармена - дівчину! - ще пошукати. Здається, ніколи не вдавалося з таким смаком обсудити пиво, браво. Коротше кажучи, несамовито рекомендую, сподіваюся, що потраплю до них колись живцем. На кранах своє і гостьове, цього разу Buddelship з Гамбурга і BrewDog Prototype Milk Stout. За стінкою - бургерна, і в цій стіні прорубано віконце, де можна бургер замовити, не виходячи з бару.
Pudel Baar (Telliskivi 60a) - страшенно файняцький заклад на території чогось дуже схожого на наш Артзавод Платформа - старі корпуси неясно чого зайняті під заклади харчування, галереї, виставкові зони, концертні майданчики гарно розмальовані, стилізовані, літні майданчики, крісла під деревами і ось це усе.
Що здивувало і підкорило - абсолютно строкатий вибір на кранах, і різниця між 0,3 і 0,5 складає 50 центів. Є термінал, їжі немає, судячи з усього, але, враховуючи, що через двір їжу подають, думаю, там точно якась кооперація є.
Фото буде лише з одного місця, бо виходило так, що решті ми були без камери, а другий раз не склалося, бо як виявилося, травневі вони і в Естонії травневі.
У першу чергу не можу не згадати пивоварню Põhjala Brewery і їхній бар (а радше, закапелок) SpeakEasy, від якого ми метрів за 500 поселилися, і це була доля. Бо втрапити туди вдалося лише 30го ввечері, а решту днів нашої мікро-відпустки він був зачинений. На саму пивоварню теж потрапити не вдалося, бо там нині скажене завантаження - варять на літо. Але. Ми перепробували, здається, близько 12 пив - і жодного посереднього. Колаби і власні сорти просто вражають смакові і нюхові рецептори, етикетки тішать око. Здаться, мінімум два портери (естонські портери, Карле!) входять в 50ку найкращих в світі за версією RateBeer. А такого бармена - дівчину! - ще пошукати. Здається, ніколи не вдавалося з таким смаком обсудити пиво, браво. Коротше кажучи, несамовито рекомендую, сподіваюся, що потраплю до них колись живцем. На кранах своє і гостьове, цього разу Buddelship з Гамбурга і BrewDog Prototype Milk Stout. За стінкою - бургерна, і в цій стіні прорубано віконце, де можна бургер замовити, не виходячи з бару.
Pudel Baar (Telliskivi 60a) - страшенно файняцький заклад на території чогось дуже схожого на наш Артзавод Платформа - старі корпуси неясно чого зайняті під заклади харчування, галереї, виставкові зони, концертні майданчики гарно розмальовані, стилізовані, літні майданчики, крісла під деревами і ось це усе.
Що здивувало і підкорило - абсолютно строкатий вибір на кранах, і різниця між 0,3 і 0,5 складає 50 центів. Є термінал, їжі немає, судячи з усього, але, враховуючи, що через двір їжу подають, думаю, там точно якась кооперація є.
Колись, сто років тому, ми вже були в цьому казковому місті на березі Балтійського моря. І, вибач, Вільнюсе, але Таллінн був і лишається моєю улюбленою столицею на цьому узбережжі. Великі будиночки можна подивитися за відповідним тегом старих записів і трохи згодом, а зараз маленькі шматочки калейдоскопа.
