З минулого року тягнеться і не вгаває і̶с̶т̶е̶р̶і̶я̶ ̶л̶ю̶б̶о̶в̶ ̶н̶е̶н̶а̶в̶и̶с̶т̶ь̶ історія з “мутними” / вермонтськими / новоанглійськими ІРА. Всі, хто ще позаминулої осені зверхньо усміхався і казав “це минеться”, переконалися, що ні, поки що так і не минається.
Trillium
Ще трошки нашої осінньої подорожі Італією.
Парму ми проїжджали в неділю, і звісно, не розжилися не те що шматком правдивого пармезану, ногою парми чи пляшкою бальзаміко, а навіть сендвічем на місці. Все зачинене, крім кількох ресторанів, навіть кав'ярні. Парма дуже компактна в сенсі старого міста, кілька вулиць, на яких концентровано шалену кількість пам'яток, музеїв, красивих будиночків, а похмура погода навіть пасувала кольровому місту і давала змогу подивитися на вулиці, а не натовпи туристів.
По дорозі до/з Парми обовязково навідайте Birrificio Torechiara (aka Panil), про яку детальніше незабаром, і Birrificio Toccalmatto.
Був план заїхати дорогою на якусь пармезарню чи пармарню, але ми не знайшли жодної адреси маленьких фермерських виробництв, а лише асоціацію, де писалося, що всі візити через уповноважених туристичних гідів. Отакої...
Парму ми проїжджали в неділю, і звісно, не розжилися не те що шматком правдивого пармезану, ногою парми чи пляшкою бальзаміко, а навіть сендвічем на місці. Все зачинене, крім кількох ресторанів, навіть кав'ярні. Парма дуже компактна в сенсі старого міста, кілька вулиць, на яких концентровано шалену кількість пам'яток, музеїв, красивих будиночків, а похмура погода навіть пасувала кольровому місту і давала змогу подивитися на вулиці, а не натовпи туристів.
По дорозі до/з Парми обовязково навідайте Birrificio Torechiara (aka Panil), про яку детальніше незабаром, і Birrificio Toccalmatto.
Був план заїхати дорогою на якусь пармезарню чи пармарню, але ми не знайшли жодної адреси маленьких фермерських виробництв, а лише асоціацію, де писалося, що всі візити через уповноважених туристичних гідів. Отакої...
А буває у вас так, що побачиш фото якогось місця, і все, втратив спокій? Передивився купу інших фоточок, відео, на гугл стрітв'ю обдивився зусебіч, з усіх можливих ракурсів, і потім тупаєш ногою і їдеш? Ні? То я вам раджу, неймовірні відчуття потім, коли ви йдете назустріч цьому місцю і впізнаєте дорогу, хоча ніколи там не були.
Таким місцем став для мене червоний будиночок в Ріомаджоре, на березі моря, у національному парку Чінкве Терре.
Але до нього ми мали їхати з Генуї, і по дорозі я побачила знайому назву, не могла згадати, де ж її чула, але потім упізнала - Портофіно, рибальске містечко (та що там містечко, дві вулиці), одне з найпопулярніших на березі Лігурії. Але якщо ви поїдете в Портофіно, їдьте в несезон, людей натовпи, машин повно - хоча, чи буває там несезон (наприкінці вересня людей було більше, ніж будинків)? Парковка там одна на всіх, і 65 хвилин обійдеться вам в 11,5 євро. Проте, це такий вихлюп емоцій, можна обфотографувати кожен міліметр цього краєвиду, від якого перехоплює подих, і все одно не забрати з собою чарів цього місця. Щороку інтернет повниться мільйонами фоточок - одна японська група при мені наклацала либонь тисяч 10 - цих кольорових будиночків, і жодне з них не передає. Не-пе-ре-да-є.
Таким місцем став для мене червоний будиночок в Ріомаджоре, на березі моря, у національному парку Чінкве Терре.
Але до нього ми мали їхати з Генуї, і по дорозі я побачила знайому назву, не могла згадати, де ж її чула, але потім упізнала - Портофіно, рибальске містечко (та що там містечко, дві вулиці), одне з найпопулярніших на березі Лігурії. Але якщо ви поїдете в Портофіно, їдьте в несезон, людей натовпи, машин повно - хоча, чи буває там несезон (наприкінці вересня людей було більше, ніж будинків)? Парковка там одна на всіх, і 65 хвилин обійдеться вам в 11,5 євро. Проте, це такий вихлюп емоцій, можна обфотографувати кожен міліметр цього краєвиду, від якого перехоплює подих, і все одно не забрати з собою чарів цього місця. Щороку інтернет повниться мільйонами фоточок - одна японська група при мені наклацала либонь тисяч 10 - цих кольорових будиночків, і жодне з них не передає. Не-пе-ре-да-є.
Людині, яка вперше усвідомлено бере в руки пляшку пива, наважується нарешті відвідати спеціалізований пивний заклад чи, божезбав, фестиваль, нині доведеться непереливки. Абревіатури, страшні слова і цифри, і чорт ногу зломить зрозуміти, що чекати від того пива. Насправді, все просто. Майже.
Нещодавно випало взяти участь в одному опитуванні про скло, і мамарідна, як люди бува переймаються.
Коли я чую про "живе" пиво, я перетворююсь на загальновідому картину Мунка.
Ця живість уже в печінках сидіть, хоча ні, не сидить, рука пити це не піднімається. Особливо, зважаючи на те, як педалять цей термін останнім часом, як у крамницях з'являються навіть ярлички на полицях "живе" (а найчастіше - "живое"), як "оживляються" етикетки, бігборди, дошки, заклади. Інколи навіть здається, що слово "живе" - модніше за "крафт", але це зрозуміло. Бо "живе" - це така класна, велика червона кнопка, яка катапультує мозок величезної кількості пивопивців в ностальгію, викликає в уяві жовті бочки з великими літерами, коли все було "добре, краще і без зради". А крафт - шо таке крафт? Але навіть без історично-ностальгічних ухилів, цей вигаданий, штучний, паразитичний твір хворої уяви маркетологів, які паразитують на необізнаності споживача, мусить уже померти, але ні, він живіше від живих.
І це при тому, що уже написано безліч матеріалів про "живе", ім'я йому легіон і воно і далі відбивається статтями про корисність "живого" пива, про його чисту, як сльоза, природність, негвалтовану фільтрами, консервантами, і від того раниму душу, яка за три дні відлітає у вирій.
Гільдія крафтових пивоварів (так, така є, і я сподіваюсь, вона потроху ростиме і набиратиме сили і ваги), якось планувала навіть зробити масовий виступ, спільну заяву, прес-реліз, закликати до взаємодії масмедіа, простигосподи опініонмейкерів, щоб якось розповсюдити інформацію про те, що "живе" пиво насправді не є панацеєю, і афішовані переваги приховують за собою інше. Шкода, що далі драфту заяви справа не пішла.
Терміну "живе" пиво не існує. Його немає ні в книжках з пивоваріння, ні в ДСТУ (наприклад
ДСТУ 3139:2015 Пивоваріння, Терміни та визначення понять). Аналога цьому терміну немає в інших країнах (за винятком пострадянського блоку). АПД. З листопада 2020 року Британська CAMRA замінила поняття "справжній ель" на "живий ель", повністю можна почитати отут, але тамтешнє "живе" має своє визначення, історію і культуру, на відміну від "живого", яке продають у нас.
І це при тому, що уже написано безліч матеріалів про "живе", ім'я йому легіон і воно і далі відбивається статтями про корисність "живого" пива, про його чисту, як сльоза, природність, негвалтовану фільтрами, консервантами, і від того раниму душу, яка за три дні відлітає у вирій.
Гільдія крафтових пивоварів (так, така є, і я сподіваюсь, вона потроху ростиме і набиратиме сили і ваги), якось планувала навіть зробити масовий виступ, спільну заяву, прес-реліз, закликати до взаємодії масмедіа, простигосподи опініонмейкерів, щоб якось розповсюдити інформацію про те, що "живе" пиво насправді не є панацеєю, і афішовані переваги приховують за собою інше. Шкода, що далі драфту заяви справа не пішла.
Терміну "живе" пиво не існує. Його немає ні в книжках з пивоваріння, ні в ДСТУ (наприклад
ДСТУ 3139:2015 Пивоваріння, Терміни та визначення понять). Аналога цьому терміну немає в інших країнах (за винятком пострадянського блоку). АПД. З листопада 2020 року Британська CAMRA замінила поняття "справжній ель" на "живий ель", повністю можна почитати отут, але тамтешнє "живе" має своє визначення, історію і культуру, на відміну від "живого", яке продають у нас.
Головна заява "живого" - це пиво, яке настільки непопсоване консервантами і пастеризацією, насичене смаком, бо його не фільтрували, і тому воно зберігається три дні (час варіюється), а потім кисне. Ну просто "живе" is new craft. Але. Одне велике, тлусте, незручне АЛЕ,
Пиво може бути нефільтрованим, непастеризованим, мати винятковий смак, свіжість і решту принад. Але якщо воно зіпсулося за три дні - це дефектне пиво, зварене з порушенням вимог до чистоти і здорового глузду. Пиво, яке не захопили остаточно мікроорганізми, яким не місце в пиві, не може киснути за 3 дні. І це головне, що вам потрібно знати про "живе" пиво з дуже коротким строком придатності.
Чому це працює? Бо думка, що все, в чому є консерванти - це погано, а якщо консервантів немає - все псується, глибоко вкорінилася в наших головах. І якось всі забули, що до винайдення штучних консервантів, людство не вимерло. Що алкоголь і хміль - природні консерванти, які дозволяють пиву, звареному з дотриманням чистоти, не псуватися більше тижня. Я вже мовчу про визначний винахід людства - холодильник. Це якщо коротко. Можна довше, але хто зараз читає довгі тексти?
Ок, ви скажете "крафт" теж не має визначення. У нас. Поки що. Але це не вакуумний в собі термін, а всесвітнє явище, на відміну.
Хоча, мене скоро і від "крафту" почне око смикатися.
Пийте усвідомлено. Озброєні інформацією. І хай зомбі-руки "живого" до вас не дотягнуться.
Люблін
став для мене містом парків на дахах, і
це прекрасно.
Коли один знайомий сказав мені "ти шо, ти ж знудишся в Любліні без свого пива", я не те щоб занепокоїлася, але уже "йшов другий день, а я все ще having fun".
