Travel. Run. Eat. Drink beer. Repeat.

Припустімо, вам на поличці крамниці попадалися пляшки пивоварні, яка знаходиться в монастирі. Нічого дивного в цілому, історія монашого пивоваріння далеко не нова. Припустімо, що ці сорти пива - на поличці - трипл і бельгійський блонд. Все ще нічого незвичайного, цілком вкладається в усталений пивний світогляд. Але чи готує це вас до того, шо на екскурсії цієї пивоварні, єдиної пивоварні в монастирі серед сотень інших швейцірських, ви почуєте про АНА (Американську асоціацію домашніх пивоварів), про те, як великі пивоварні загарбують місце у ритейлі, а у відео про створення пивоварні головний бровар з шухлядки монастирської бібліотеки діставатиме книжку Стена Ієронімуса "Brew like a monk", видану спільно з Асоціацією американських пивоварів? От і мене життя до такого не готувало. А вже який у них імперець... Але все спочатку.

“У кожної ферми на будинку чи на стодолі має бути флюгер. Принаймні, нам так здається. У нас поки що ферми немає, але ми любимо традицію фармхаусів, пивоварню і флюгер уже надбали, тому хто знає, що там в майбутньому...” І справді, ніхто не знає, що чекає на Сема і Тобіаса, але маленький чорний півник прикрашає етикетки їхньої постійної лінійки пива, і, схоже, вони обрали напрям вірно, а вітер лише попутний. 

Let’s be honest here, do you expect a lot of beer entertainment in Switzerland? No? Me neither. But we are all wrong, because good Swiss people know how to enjoy life.

Grill parties! It’s something quintessentially Swiss, believe me. Every single household seems to have a grill standing on the balcony, terrace or lawn and if you don’t own one, there’s plenty of meetings organized by neighbors, local farms, museums and (just imagine that!) green houses filled to their glass brims with exotic cacti and succulents. They provide grill and gas, you bring food. And beer, obviously.

Züri Fäsch, huge festival attended by 2 million people (Zurich population is just 400 thousand people, mind you) submerges the city into celebratory mood for 72 straight hours of music, performances, dance, street food, fireworks. And beer.

But Swiss have another hidden gem, as unexpected as it’s logical in a country boasting one of the most breathtaking landscapes, lush natural parks, crystal clear ice-cold rivers and springs, snow-capped mountains, rolling hills of vineyards and fields, castles and idyllic villages, all of those reachable by one-hour train ride max. Bierwanderung is the name. It’s an obvious linguistic love child of “beer” and “wander”, and it means just that: to wander and to have beer. And boy they do have a lot of places to go wander to and beer to enjoy. There are more than 1000 breweries operating in Switzerland now, from the tiniest one-person operation to big regional ones. This makes this small country with it’s 8,4 ml population to have an average 1 brewery per 8000 people. Which is the highest density of breweries in the world. Surprised, no? Have you heard somebody talking about this? It almost looks like Swiss quietly keep this knowledge to themselves like a secret treasure.

So back to Bierwanderung. You basically have three options to quench your thirst.

If you are on a budget or prefer enjoying nature on your own, get one of the guide-books (yes, they have books published on beer wandering, those sly Swiss!), choose the route, don a pair of comfortable shoes and depart for an adventure infused with fresh air and beer.

If you more into organized fun with lots of socializing, search Facebook for Bierwanderung. Guaranteed you’ll end up with at least five events in nearest few months. Typically you get a ticket beforehand – be fast, they tend to fly – which has all perks listed. Sometimes included are some full pours of 330 ml, sometimes it’s taster-size pours, but more of them. Some organizers throw a snack into package, and if they work in tow with local tourism authorities, which is often the case, even a cable car or funicular ride to the mountain peak is covered. In the end of the route you can expect music, a tent with more beer and a bunch of happy people. Indeed what to be unhappy about in a setting like this? What excites me about this besides the opportunity to enjoy beautiful vistas and get to know local beer scene is the way of how mutual support works: local agencies promote local businesses and outdoorsy attitude (and earn money), local breweries get bigger coverage because people come for events like this from other regions and sell a bit more beer (and get paid too), local tourist board helps with transport or logistics and get more tourists. They all work together making people happy. And afterwards there’s taxes paid to support local growth.

Sometimes breweries organize their own event without the help of agencies, securing more convenient dates and rates for themselves and visitors as well. There’s no need to buy a ticket, it’s an open event, so you can join anytime any check-point and pay only for what you drink – and this is the third way to experience Bierwanderung.

So one beautiful sunny Saturday (we knew the event was coming) we packed few sandwiches, a bottle of water and departed for Craft beer trail 2019. Ahoi Bier, The Darkwolf Brewery and Old Hill Brewery were waiting for us. As well as beer yoga, new beers brewed just for event and excitement of new adventure. After 15 kilometers of beautiful landscapes along the river and up the hills and through the forest with 3 breweries and 2 pop-ups along the way and 14 beers later we finished at the train station on the way home. Pleasant tiredness, sunburnt noses and kaleidoscope of impressions and memories were our spoils of the day. Like drinking beer in the backyard of the brewery which is accidentally (or not) the head brewer's home backyard, or meeting people with whom you have unexpected friends in common, or climbing up the panorama-view tower in the forest, or sharing a beer with a group of horse riders having no idea about what a car with beer is doing in the forest, but welcoming a serendipitous refreshment...

All that said, please exercise moderation and self-control. As much as beautiful mountains can be treacherous sometimes. But no worries, most of the trails allow for a leisurely stroll helping you to burn just enough calories to free space for one more glass. So next time you are in Switzerland check the Bierwanderung out and feel the groove of uniting with nature in style we all here deem appropriate. 

Check for next events on facebook looking up "bierwanderung" or here https://bier.swiss/aktuell/veranstaltungen/

Вчора прийшов офіційний сертифікат, нашивка і значок. І нарешті я маю якесь фізичне підтвердження цього факту, що я - Certified Cicerone® (саме так просять писати представники системи сертифікації, а взагалі там простирадло на кілька сторінок, як і де і коли можна цей статус використовувати, як поводитися, і головне - як не поводитися).

Є у Німеччині місцина, практично holy grounds шляхетних хмелів. Tettnang називається. Ви відкрийте гугло-мапи у форматі Satellite і гляньте, що там робиться: рівними рядками хмелеві поля, поля, поля. Більше 860 років офіційної культивації, 170 виробників, всесвітня слава. Що можна робити там, крім зачаровано тинятися полями? Поїхати на Hopfengut20.

Незалежно, чи це питання логістики, чи ще чогось, можна прогулятися до Теттнанга пішки (приблизно 45 хвили, близько 4 км) по Hopfenpfad - спеціально маркованому маршруту хмелевими полями. Передати атмосферу, коли ти йдеш серед височенних хмелевих плантацій, чергованих з яблучними садами, виходиш на галявину з фантастичним краєвидом, і бачиш три авта, з яких виносить ящики пива компанія у традиційних баварських строях, а поруч налаштовує інструменти маленький оркестр, і вже за кілька хвилин луною розкочується музика, практично неможливо. 

Що треба знати:

- години роботи - перевірити краще заздалегідь

- мати з собою готівку. Картки приймають від 15 євро, але дуже великий шанс, що приймають лише ЕС, а віза-майстер в прольоті

- Hopfengut20 ресто на першому поверсі, а крамниця на другому. В крамниці 4 крани, на відміну від двох в ресто, і можна замовляти тейстери по 100 мл і 1,7євро

- у Теттнангер по Hopfenpfad спускатися вниз, а повертатися до Hopfengut20 - нагору, тому є певна логіка починати все-таки з Теттангу і зробити коло в музей, а не навпаки (хоча якщо ви машиною, то паркуватися легше і безкоштовно біля музею)

- в Німеччині можна споживати пиво і кермувати авто, приблизно 1 великий + 1 маленький келих на дорослого чоловіка (в промілях не пам'ятаю точно), але якщо ви не впевнені, як алкоголь впливає на вашу реакцію - краще приїдьте, випийте пива, погуляйте у Теттнанг і назад і вже лише тоді сідайте за кермо знов. 

Всіляко рекомендую. 

Попередження: буде багато незрозумілих кавових слів. 

Але нічого, про пиво теж колись було багато незрозумілого.

Всюди є місця, які "трошки для себе тримаємо", про які тобі розповідають лише по секрету. Бо ти викликаєш довіру. Ну або дуже сподобався. Або ще з якоїсь причини, і коли ти кажеш, що уже там був, то чути схвальне "ооооо", і ти вже свій. Якісь приховані локації для мандрівників, ресторани для фуді, заклади для пивоманів. Про Beach Muffin (8 Chome-3-22 Sakurayama, Zushi) мені розповідали "інсайдери" токійської пивної сцени, але я натрапила на нього випадково, через пошуки пивоварні Yorocco, а Мафін - майже їх фірмовий тапрум, не належить, але розливає. Лоуренс, власник закладу, літній веселий американець, що багато років уже живе в Японії і знається на місцевому пиві, фантастично цікавий співрозмовник. Все закінчилося тим, що ми планували заїхати у Мафін, а потім в GOLD'N BUB у Чігасакі, але простирчали майже весь день в Мафіні, перепробували все пиво на кранах, погортали кілька пивних локальних довідників і BJCP японською (тоді я остаточно упевнилася, що маю перекласти його українською), обмінялися пивом, обійнялися і пообіцяли приїхати ще. Японські пивовари і власники закладів всі знають про Мафін і кажуть, що там часово-просторова діра, але їздять туди саме за цим - розслабитися і неспішно видихати після гамору столиці. Таке собі місце для своїх. Насправді це навіть не бар, а кафе з кавою, сендвічами і тортами. І смачнючим какао. І в старому будинку, що належав колись родині торговців і був складом-офісом, а тепер належить родині Лоуренса і там смачно і затишно, з великими вікнами, що виходять на тепличку. 

До речі, Yorocco спеціалізується на сезонах, і вони дуже і дуже файні, як побачите де - беріть, не шкодуйте. Ми хотіли ще й з пивоваром потеревенити, але вони щось варили і були зайняті, то вирішили не відволікати.  

Добратися до Дзусі зручно через Йокогаму - сходити там в музей Рамену, а потім уже на пиво.