Їздити на велосипеді у Валенсії так само природно, як дихати – ще б пак, з таким парком і вело доріжками. Звісно, їх не стільки, скільки в Амстердамі, але теж досить. Куди ж податися на велосипеді? Ми тричі виїжджали за межі міста – на північ, на південь і на захід.
Перший маршрут був нецілеспрямованим, ми просто доїхали до порту, а потім котилися вздовж моря, поки не вирішили, що вже час повертатися і шукати їсти :) Велосипеди ми брали у сервісі DoYourBike – вони були майже на сусідній від нас вулиці, з прекрасним робочим графіком, з пристойними цінами, з велосипедами, обладнаними і багажниками і корзинками на кермі, а це дуже зручно, коли треба кудись притулити наплічник (http://www.doyoubike.com/rental/en/).
Перший маршрут був нецілеспрямованим, ми просто доїхали до порту, а потім котилися вздовж моря, поки не вирішили, що вже час повертатися і шукати їсти :) Велосипеди ми брали у сервісі DoYourBike – вони були майже на сусідній від нас вулиці, з прекрасним робочим графіком, з пристойними цінами, з велосипедами, обладнаними і багажниками і корзинками на кермі, а це дуже зручно, коли треба кудись притулити наплічник (http://www.doyoubike.com/rental/en/).
Простий і в той же час вишуканий кекс.
200 г борошна
1 ч.л. розпушувача
1/2 ч.л. солі
100 г цукру
115 г масла
2 великих яйця
цедра двох лимонів
сік одного лимону
150 г перетертого через сито сиру чи мякого сиру (я брала фромаж ашанівський)
2 ст.л. маку
У мисці змішайте просіяне борошно, рпозпушувач і сіль. Масло кімнатної температури збити, додати цукор і продовжувати збивати, по одному ввести яйця, додати цедру, лимонний сік (якщо робите глазур, лишіть 2 ложки), сир. Додайте борошно, останнім - мак. Добре розмішати. Випікати при 180С 50-60 хв у вистеленій кухарським папером формі, допоки трісочка не виходитиме сухою. З цукрової пудри і лимонного соку можна зварити глазу і прикрасити нею і пелюсками мигдалю. Під каву - дуже і дуже.
200 г борошна
1 ч.л. розпушувача
1/2 ч.л. солі
100 г цукру
115 г масла
2 великих яйця
цедра двох лимонів
сік одного лимону
150 г перетертого через сито сиру чи мякого сиру (я брала фромаж ашанівський)
2 ст.л. маку
У мисці змішайте просіяне борошно, рпозпушувач і сіль. Масло кімнатної температури збити, додати цукор і продовжувати збивати, по одному ввести яйця, додати цедру, лимонний сік (якщо робите глазур, лишіть 2 ложки), сир. Додайте борошно, останнім - мак. Добре розмішати. Випікати при 180С 50-60 хв у вистеленій кухарським папером формі, допоки трісочка не виходитиме сухою. З цукрової пудри і лимонного соку можна зварити глазу і прикрасити нею і пелюсками мигдалю. Під каву - дуже і дуже.
Як з двох яблук і 100 гр борошна зробити красу? Дуже просто. Ідея знайшлася в просторах інтернета, моя версія:
Елементарно в приготуванні, але вистачить з запасом, і смакота нереальна. Влаштували пікнік на газоні з пивом і куркою з соусом BBQ
*погода кепська, корисним не займешся, в хаті все корисне перероблене, від новин знову волосся дибки, будемо відволікатися ностальгіями*
Ми завжди у відпустках шукаємо, куди б податися на величках: до гарного озера, цікавого містечка, регіональної бровареньки. Якщо все це вдається поєднати — ще краще. Таким чином була надибана броварня Tyris http://www.cervezatyris.com недалеко (18 км) від центра Валенсії, де щосуботи приймають гостей, бо екскурсією це назвати язик не повертається. Отже, ми взяли велосипеди і поїхали. 60% дороги — велосипедні доріжки, а вздовж магістралі (автопіста) ми їхали по так званій “сервісній” дорозі, де машин теж практично не було, тому їхали з комфортом і безпечно.
Ми завжди у відпустках шукаємо, куди б податися на величках: до гарного озера, цікавого містечка, регіональної бровареньки. Якщо все це вдається поєднати — ще краще. Таким чином була надибана броварня Tyris http://www.cervezatyris.com недалеко (18 км) від центра Валенсії, де щосуботи приймають гостей, бо екскурсією це назвати язик не повертається. Отже, ми взяли велосипеди і поїхали. 60% дороги — велосипедні доріжки, а вздовж магістралі (автопіста) ми їхали по так званій “сервісній” дорозі, де машин теж практично не було, тому їхали з комфортом і безпечно.
Якщо з добрячого пучка м'яти обірвати листочки, перемолоти їх у пюре блендером з гірчицею, медом, лимонним соком і трошечки олії, то вийде прекрасний соус до будь-якого мняса. А якщо до баранячого каре (обсмажити на сухій сковорідці і на 10 хвилин у піч при 200С) з запеченим цукіні (притрусити сумахом і 20 хвилин в печі, останні 10 - з мнясом) - так взагалі...
Основна проблема розжитися пивом у Валенсії – години роботи крамниць, у нас чомусь вільний час завжди випадав на обід, а в обід вони всі сплять. Ну і ціна. Місцевий крафт коштує дорожче за імпорт, при чому суттєво, хоча і імпорт недешевий, ціна за місцеву пляшку починається від 2,5 євро за 0,33 і вище. Імпорт, в той же час, є і по 1,5 євро, і не занудний лагер, а нормальне бельгійське пиво. Але середня ціна пляшки, тим не менш, коливається в районі 3-3,5 євро, тому будьте до цього готові. А тепер по черзі.
Крамниці.
Bierwinkel (www.bierwinkel.es) – це не лише ресторан, а я компанія, яка імпортує пиво. Крамничка є на головному ринку, практично в самому його центрі, оточена ятками з хамоном і сиром – ідеальне поєднання – сам ринок працює з 7 до 15, вихідний у неділю. Вибір більш ніж пристойний (місцевий крафт, німці, американці, багато бельгійців, навіть нестандартних, шотландців і британців, хороший, коротше), ціни, здається, найдешевші з усіх крамниць. Є термінал. Варто зазначити, що асортимент більшості крамниць дублює асортимент бірвінкля (що логічно – основний імпортер і постачальник) з невеликими персональними варіаціями власників.
Крамниці.
Bierwinkel (www.bierwinkel.es) – це не лише ресторан, а я компанія, яка імпортує пиво. Крамничка є на головному ринку, практично в самому його центрі, оточена ятками з хамоном і сиром – ідеальне поєднання – сам ринок працює з 7 до 15, вихідний у неділю. Вибір більш ніж пристойний (місцевий крафт, німці, американці, багато бельгійців, навіть нестандартних, шотландців і британців, хороший, коротше), ціни, здається, найдешевші з усіх крамниць. Є термінал. Варто зазначити, що асортимент більшості крамниць дублює асортимент бірвінкля (що логічно – основний імпортер і постачальник) з невеликими персональними варіаціями власників.
Я вже колись казала, що страшенно люблю у подорожах прикидатися місцевим мешканцем. Для цього ми обов’язково винаймаємо квартиру (що дуже часто дешевше і набагато зручніше за готель), ранками неквапливо ходимо по свіжий хліб у найближчу пекарню, і по продукти на ринок чи супермаркет, забиваємо холодильник місцевими смакотами і ласуємо локальними спеціалітетами у час і місцях, де це роблять мешканці міста, в якому ми тимчасово живемо. Ну і обов’язково дізнатися заздалегідь про традиційний розклад харчування, а то можна не співпасти, і бути постійно голодними. Скажімо, сніданки у Валенсії (та й усій Іспанії) – це кава і випічка, ніхто не наїдається особливо. Обід – з 14 до 16, у цей час основна маса закладів пропонує menu del dia – на 10-13 євро в середньому можна непогано попоїсти, пропонують найчастіше салат на вибір з двох, щось гаряче на вибір з 2-3, каву/чай/сік, і інколи, навіть, десерт. Вечеря починається в основному з 9 і до 11. Як вони їдять на ніч, я не уявляю.
Жити по-валенсійськи у сенсі їжі, це: Купувати у найближчому супермаркеті здоровезну сітку апельсинів, вирощених на безкінечних полях навколо Валенсії (5,5 кг – 3 євро), солодких, невеличких сонць, і щоранку чавити свіжий фреш, тим паче, сокочавилка буде в кожній квартирі. Не намагайтеся вживати у їжу цитрусові, які цілий рік прикрашають собою валенсійські вулиці і парки – це абсолютно неїстівний сорт, прекрасно пахне, але страшенно гіркий (знайдена на траві ціла «мандарина» це довела), він суто декоративний, тому навіть не спокушайтеся.
Жити по-валенсійськи у сенсі їжі, це: Купувати у найближчому супермаркеті здоровезну сітку апельсинів, вирощених на безкінечних полях навколо Валенсії (5,5 кг – 3 євро), солодких, невеличких сонць, і щоранку чавити свіжий фреш, тим паче, сокочавилка буде в кожній квартирі. Не намагайтеся вживати у їжу цитрусові, які цілий рік прикрашають собою валенсійські вулиці і парки – це абсолютно неїстівний сорт, прекрасно пахне, але страшенно гіркий (знайдена на траві ціла «мандарина» це довела), він суто декоративний, тому навіть не спокушайтеся.