Звісно, що жодна подорож не обійдеться без мацання місцевих котів. Але ще в жодній країні мені не траплялася киця, така канонічна, така відповідна духові своєї батьківщини. Голландська киця на велосипеді.
О, що у мене ще, що у мене є! Але, спочатку, історія.
Уже давно моє серце полонили керамічні номери будинків, з мозаїками, малюнками, просто гарні цифри, яких так багато на приватних будинках в Європі. Деякі будинки мають не просто номери, а окремі імена, так само гарно викладені керамічними кахлями. Звісно, Іспанія тут впевнено тримає першу сходинку мого особистого хіт-параду, але керамічні номери всюди чіпляють за себе моє серце. Спочатку я дуже хотіла привезти собі такий. Шукала у крамницях, на блошиних базарах, але то номер був непідходящий, то картинка якась така... І врешті-решт, після повернення з останньої подорожі, я спитала себе, нащо ускладнювати. А як же "підтримай національного виробника"? І тепер у мене є.
Уже давно моє серце полонили керамічні номери будинків, з мозаїками, малюнками, просто гарні цифри, яких так багато на приватних будинках в Європі. Деякі будинки мають не просто номери, а окремі імена, так само гарно викладені керамічними кахлями. Звісно, Іспанія тут впевнено тримає першу сходинку мого особистого хіт-параду, але керамічні номери всюди чіпляють за себе моє серце. Спочатку я дуже хотіла привезти собі такий. Шукала у крамницях, на блошиних базарах, але то номер був непідходящий, то картинка якась така... І врешті-решт, після повернення з останньої подорожі, я спитала себе, нащо ускладнювати. А як же "підтримай національного виробника"? І тепер у мене є.
Якщо ви будете в Гарлемі чи Амстердамі, чи десь поруч, от вам варіант денної велоподорожі, яка мене особисто, дуже і дуже потішила - 60 км навколо квітів, сиру і пива.
Пересуватися Голландією на величку можна у два способи – короткими і ефективними, чи довшими і мальовничими. Короткі вам промалює гугл, а довші – це система перетинів, knooppunt, маршрут можна розробити собі тут. Кожне перехрестя велодоріжок понумероване, тому наш маршрут Гарлем-Альсмер виглядав ось так - 74-53-54-55-58-63-94-91-96. Ці перетини собі можна просто записати і орієнтуватися на них. Крім того, є ще помаркована система загальнонаціональних рекреаційних маршрутів.
Радощі почалися з того, що сама дорога до Альсмера була фантастично, невимовно, захопливо і мововідбирально красива. Ранковий туман, безкраї полі, промені сонця крізь листя, сонні вівці, бадьорі велосипедисти. Якби я зупинялася пофотографувати все, ми не доїхали б ніколи.
Нарешті добираємося до Flora Holland, яка злилася з квітковими аукціонами 2008 року, тому і на логотип, сайт, і назву краще орієнтуватися їхню. Aalsmeer Flower Auction (Bloemenveiling Aalsmeer) – це найбільший квітковий аукціон світу з середнім денним оборотом в 20 млн штук. Переважна більшість квітів планети продається саме тут. Крім того, будівля, в якій це все відбувається, є найбільшою будівлею у світі (у проекційній категорії, з площею 990 тисяч метрів квадратних). Система продажів не змінюється уже сто років, тобто, алгоритми і категорії лишаються, змінюється лише екран – з стіни з віконцями для цифр на повністю цифровий. Самі торги цікаві, але те, як квіти фасують по замовленням і відправляють у логістичні цехи – це просто фантастика, велетенський вулик, злагоджений і стрімкий, словами дуже важко передати. Але будьте готові до того, що доведеться прокинутися рано, бо допуск відвідувачів починається з 7 ранку і закінчується в 11, але ми приїхали перший раз у 10, і застали лише останні етажерки з квітами. Нам порадили приїхати з цими ж квитками наступного дня, у четвер. По четвергах години відвідування з 7 до 9, і торги закінчилися о 8 з чимось. Квіти розлітаються, як гарячі пиріжки :) Вся інформація про години роботи і ціни тут.
Працівники літають, як на бджоли, на маленьких помаранчевих всюдиходиках.
Аукціонні зразки демонструються в режимі реального часу.
Хтось закупився гарбузиками до Геловіну, а на розміри будівлі натякає внутрішня велопарковка і ооон той товариш на величку.
Чого тут тільки немає, і традиційні троянди, і нетрадиційні кислотно-зелені, і ось така загадкова капуста. Он на тлі проносяться стрімко соняхи. Етажерки з квітами виїжджають зі складів, по системі колій роз'їжджаються по потрібних хабах, звідки їх на всюдиходах розбирають працівники і тягнуть уже сформовані замовлення у логістичні відсіки.
Це досить специфічна розвага, не можу порадити її всім, але мені було страшенно цікаво.
Для розширення програми можна об’їхати навколо озера, на березі якого примостився Альсмер, кажуть, дуже гарно там, але ми поїхали далі, шукати сир.
Пересуватися Голландією на величку можна у два способи – короткими і ефективними, чи довшими і мальовничими. Короткі вам промалює гугл, а довші – це система перетинів, knooppunt, маршрут можна розробити собі тут. Кожне перехрестя велодоріжок понумероване, тому наш маршрут Гарлем-Альсмер виглядав ось так - 74-53-54-55-58-63-94-91-96. Ці перетини собі можна просто записати і орієнтуватися на них. Крім того, є ще помаркована система загальнонаціональних рекреаційних маршрутів.
Радощі почалися з того, що сама дорога до Альсмера була фантастично, невимовно, захопливо і мововідбирально красива. Ранковий туман, безкраї полі, промені сонця крізь листя, сонні вівці, бадьорі велосипедисти. Якби я зупинялася пофотографувати все, ми не доїхали б ніколи.
Нарешті добираємося до Flora Holland, яка злилася з квітковими аукціонами 2008 року, тому і на логотип, сайт, і назву краще орієнтуватися їхню. Aalsmeer Flower Auction (Bloemenveiling Aalsmeer) – це найбільший квітковий аукціон світу з середнім денним оборотом в 20 млн штук. Переважна більшість квітів планети продається саме тут. Крім того, будівля, в якій це все відбувається, є найбільшою будівлею у світі (у проекційній категорії, з площею 990 тисяч метрів квадратних). Система продажів не змінюється уже сто років, тобто, алгоритми і категорії лишаються, змінюється лише екран – з стіни з віконцями для цифр на повністю цифровий. Самі торги цікаві, але те, як квіти фасують по замовленням і відправляють у логістичні цехи – це просто фантастика, велетенський вулик, злагоджений і стрімкий, словами дуже важко передати. Але будьте готові до того, що доведеться прокинутися рано, бо допуск відвідувачів починається з 7 ранку і закінчується в 11, але ми приїхали перший раз у 10, і застали лише останні етажерки з квітами. Нам порадили приїхати з цими ж квитками наступного дня, у четвер. По четвергах години відвідування з 7 до 9, і торги закінчилися о 8 з чимось. Квіти розлітаються, як гарячі пиріжки :) Вся інформація про години роботи і ціни тут.
Працівники літають, як на бджоли, на маленьких помаранчевих всюдиходиках.
Аукціонні зразки демонструються в режимі реального часу.
Хтось закупився гарбузиками до Геловіну, а на розміри будівлі натякає внутрішня велопарковка і ооон той товариш на величку.
Чого тут тільки немає, і традиційні троянди, і нетрадиційні кислотно-зелені, і ось така загадкова капуста. Он на тлі проносяться стрімко соняхи. Етажерки з квітами виїжджають зі складів, по системі колій роз'їжджаються по потрібних хабах, звідки їх на всюдиходах розбирають працівники і тягнуть уже сформовані замовлення у логістичні відсіки.
Це досить специфічна розвага, не можу порадити її всім, але мені було страшенно цікаво.Для розширення програми можна об’їхати навколо озера, на березі якого примостився Альсмер, кажуть, дуже гарно там, але ми поїхали далі, шукати сир.
Ферма Clara Maria дуже зручно і близенько розташована від Альсмера, і згадка про неї вчасно знайшлася нам буквально напередодні поїздки на аукціон. Хазяї роблять не лише сир, а й клоги – традційні голландські дерев’яні капці. На все це можна не лише подивитися, а й взяти участь, щоправда, за попереднім записом. Ми ж просто приїхали скуштувати сир. Але «просто скуштувати» не обмежилося. Власники ферми і помічники прекрасно говорять англійською і влаштували нам прегарну годинку – зігріли кавою, бо день був прохолодний, поговорили про сир, свій і взагалі, нагодували ним в рамках дегустації. Ми нарешті відкрили таємницю, чому при такій кількості овець на полях, ніде немає овечого сиру. А річ у тім, що це все – м’ясні породи, які практично не дають молока. Сир Clara Maria – повністю з коров’ячого молока, напівтвердий, коли молодий, а з віком стає крихким, як пармезан. Є чистий сир, а є з найрізноманітнішими додатками, різного ступеню витримки – з травами, перцем, імбиром, горіхами, часником, кропивою (!), гірчицею, віскі – і бозна знає ще з чим. Деяким головкам – 20 років. Я думаю, на кожен смак знайдеться шматочок. Що особливо зручно – розрахуватися можна карткою і сир продають не лише цілими головками, але й нарізають. Якщо чемненько поводитися, дадуть нарізати особисто. І ще у них є кіт. Їдьте до них, у них чудово. А якщо потрапите в сезон – обов’язково записуйтеся на спільне сироваріння.
З уважченим сиром наплічником ми покатили далі в бік броварні De 7 Deugden. 7 Deugden – це сім чеснот, на противагу 7 гріхам. Вони не просто варять пиво під цим брендом, але є і контрактною броварнею, де варять інші броварі (це на сайті не нанонсується, але ми куштували таке пиво). Це ідеальний, на мій погляд, малий бізнес: гарненький будиночок житловий, а поруч ще одна будівля – броварня, склад, дегустаційна зала. Дуже гарне місце, де можна випити свіжого пива на вулиці, особливо, коли ноги трохи потомлені, сонце нарешті вийшло, і життя прекрасне. Запасіться готівкою, карткою розплатитися не вийде.
Гаага – це зелене-зелене полотно трамвайної колії, висока, некошена трава якої лоскоче трамваю пузико, тому всі трамваї у Гаазі (я думаю, що всі, хоча, можливо, лише цей, побачений мною маршрут) веселі реготунчики.
Це парки і палаци, загублені у них. І в них теж можна загубитися, бо гуляти там не заборонено.
Це одночасно схожий на школу чарівників і приморський готель будинок Європейського парламенту, і вигнутий будинок, який називається «круасан», а за ним інший, круглий, як бублик, щоправда, не знаю, чи називається він «бубликом».
Це відчуття близкості до Дельфта, бо навіть велосипеди з дельфтськими синіми млинами.
Це височенний хмарочос, здавалося б, недоречний серед гарненьких невисоких будиночків, але дуже гармонійний, з 42го поверху якого відкривається фантастичний краєвид, і на відкритій чи закритій оглядовій терасі можна пити каву, чай, вино (включено у квиток), і милуватися ним безкінечно.
Це коли ти йдеш майже порожніми суботніми вуличками у накинутій на плечі свитці X’U з гербом, і ззаду чуєш геть неочікуване «Слава Україні!», настільки неочікуване, що не одразу орієнтуєшся, але таки знаходиш і озвучуєш правильну відповідь, а потім до кінця дня усмішка не сходить з твого обличчя.
Це ранкова прогулянка Схевенінгеном, уже передмістям Гааги практично, широкою смугою піску, щедро всіяному дарами ще теплого моря, які завзято перебирають язикаті балакучі чайки, під пильним оком маяка і синього-синього неба.
Це один день, шматочок його, у картинках.
Еймоуден - наймолодше місто північної Голландії, одночасно прекрасне і потворне. Але є щось магічне в цих вечірніх чудовиськах теплоцентралей і демонічних сталевих гігантів-заводів, які витріщаються на тебе червоними очиськами, і маяках, і рибалках, що ловлять сонце на вудку, і стоянках яхт, і найгарнішому відбійнику у світі, де рибки виблискують в світлі останніх променів сонця і фар.
Пащека річки Ей, яка несе маленькі і великі кораблі каналом аж до Амстердама.
Пащека річки Ей, яка несе маленькі і великі кораблі каналом аж до Амстердама.
Насправді, не на хвилиночку, а на півдня у якості перевалочного пункта між Києвом і Амстердамом рейсом Baltic Air. Такий варіант вигідний, з якого боку не глянь - квиток з довгою пересадкою-ночівлею найдешевший (навіть з урахуванням житла, ми зупинилися в пречудовому хостелі у центрі, в окремому даблі за 23 євро зі сніданком мюслі-кава), і нове місто подивитися завжди цікаво. Сорок хвилин з аеропорта до центру міста автобусом (квиток в автоматі 60 центів). І цим ми закрили всі країни Прибалтики - всюди свого носа всунули.
Рига - це як Львів, але з морем за 20 хвилин електричкою і широкою річкою. Такі ж вузькі бруковані вулички, такі ж чисельні шпилі, церкви, старі гарні будинки з високими стелями, вуличні каварні, широкі підвіконня і незвичайні вікна й двері, таке ж бажання загубитися і не знайти дороги додому. Такі ж хованки з сонцем між домами у вузьких провулках. Таке ж переважно компотисте пиво. Єдине, дуже дивно чути російську більше за латиську. І музею окупації у Львові немає.
Рига - це як Львів, але з морем за 20 хвилин електричкою і широкою річкою. Такі ж вузькі бруковані вулички, такі ж чисельні шпилі, церкви, старі гарні будинки з високими стелями, вуличні каварні, широкі підвіконня і незвичайні вікна й двері, таке ж бажання загубитися і не знайти дороги додому. Такі ж хованки з сонцем між домами у вузьких провулках. Таке ж переважно компотисте пиво. Єдине, дуже дивно чути російську більше за латиську. І музею окупації у Львові немає.
Я зовсім забула, що недорозповіла вам про пригоди маленького міського стокгольмського величка. На третій день мій коник (який там потрапив під руку) мене ненавидів, бо я заперла його у ліс. Ну як, ліс, не те щоб дуже і зовсім ліс, але не міські асфальтовані доріжки точно. Щоправда, цього шматочка було зовсім трошки, бо дороги у Швеції практично всюди і-де-аль-ні. Ну, на фото помітно. Але коли ти пхекаєш, пітнієш і преш вгору на величку з трьома передачами, а повз тебе - вжуууу - пролітає шосейник, одночасно в голові борюкаються дві думки "ой, злякалась, як же ж швидко" і "от дурепа, понесло тебе". Тим не менш, краєвиди компенсують усе. Бутерброд зжувала на березі гарнесенького відпочинкового місця Хеласгарден, а потім таки в ліс. Менше слів, більше картинок, 26 км.
Позаминулого року ми випадково потрапили на фестиваль кави (ігристого іспанського вина), минулого року, так само випадково, на фестиваль вина в Будапешті. Враховуючи, що наш профільний напій - пиво, ми вирішили виправити цю дивну тенденцію і невипадково потрапити на фестиваль пива. Що і зробили цього року на одній з наших улюблених броварень. De Molen проводили вже шостий фестиваль Borefts, і саме під нього ми підлаштували відпустку до дня народження Ра.
