Останнім часом я не натішуся тому, що всяке смачне пиво ллють у банку, і дивуюся стереотипному її сприйняттю: мовляв, банка, це тільки якийсь масмаркет нудний.
Банка - це ідеальний контейнер для пива, захищений від світла, легкий, піддається переробці, а коли йдеться про взяти пива з собою кудись на природу, то це ідеальний варіант. Охолодити в річці чи ручаї буквально 5 хвилин, цінна вага наплічника не страждає, менше шансів побити при падінні, зіжмакати і сховати у бічну кишеню, щоб забрати з собою назад. І-де-аль-но.
Так, є певне невдоволення вмістом ВРА у внутрішньому покритті банки, але ми, здається, чеків касових мацаємо більше, ніж споживаємо його з пивом. Ще не до кінця ясно, що там з нестандартним пивом - супер-міцним чи кисляками кислючними Тому я всіляко підтримую баночні ініціативи по світу, і в Україні зокрема.
Тому геть упередження до банок! А всередині трошки гір, куди дуже файно з банками ходити. До речі, ми завжди ласуємо уже дорогою назад, коли очевидно, що ніяких ризикованих спусків чи підйомів не буде, адже координація рухів у цьому випадку дуже важлива і краще не ризикувати з алкоголем. Або беремо хорошу неалко банку. Так, хороше неалко пиво існує)
Бути піонером якогось руху просто: що б ти не зробив, а будеш першим, першовідкривачем, вигадником, паровозом, двигуном, нуль конкуренції, завжди легко дивувати, бо все вперше.
Бути піонером будь-якого руху важко: всі шишки твої, воза тягнеш сам, про ринок поняття не маєш, не кажучи вже про якийсь досвід, пораду, допомогу, рішення проблеми, все сам, все сам.
Уже кілька років хотілося сісти, окинути оком усі лани широкополі, зібрати докупи пейзаж української пивної сцени, і сформулювати хоча б для себе, що ж заважає буйно квітнуть черемшині.
На платформі Blogger.