Повернемося трошки в березень і тиждень в Барселоні, куди я поїхала складати два іспити, але заразом перевірити, що там, як там з пивом і раптово навіть фестивалями. А от по-всякому там.
І куди ж без передісторії :)
Два роки тому я була в гостях у Hof ten Dormaal, і крім пива і журналу з інтерв'ю привезла у подарунок ще значок варварський. І от в грудні на фестивалі у Вільнюсі, коли ми зустрілися з мамою і татом Hof ten Dormaal, вони дивилися, дивилися на мій светр з лого пивоварні, і потім мама вигукує: "Ну нарешті я згадала, чим мені це так знайоме, ваш значок у мене на кухонному фартусі висить, я його кожен день бачу. А ви не хочете до нас на фестиваль в квітні приїхати?"
Ну хто не хоче приїхати на фестиваль в Бельгію?! І ми поїхали.
Скажу одразу, що ця категорія бібліотечки переважно для краси. Бо вся ця штука з "правильними поєднаннями пива", трохи профанація і (тут мене будуть убивати люди, які за це отримують гроші) не існує якихось 100% робочих поєднань, які сподобаються усім, так само, я не існує одного стилю пива, який всім зайде.
А давайте про міфи. Навіть не про такі втаємничені, хто придумав портер (немає однієї людини, яка це зробила), а щось таке, що регулярно спливає в розмовах, в статтях "експертів", тисячах заміток "навчіться пиву за 1 день" і так далі. Почнемо з моїх улюблених, а ви додавайте, якщо знаєте якісь, будемо їх лупати.
У цю категорію я відношу книжки, які щільно пиводотичні, але більше розважальні, ніж пізнавальні. І таким не гріх періодично відволіктися.
 |
| Pint-Sized Ireland: In Search of the Perfect Guinness by Evan McHugh |
А тепер пройдемося по пивних енциклопедіях/літературі для початку знайомства з пивом.
Тут я свідомо не пишу про гіди на кшталт 1001 пива, яке потрібно випити за життя, пивні гіди-довідники-жовті-сторінки по країнах, оскільки це в основному не стільки освітня, скільки довідкова література, досить специфічна.
Тут я свідомо не пишу про гіди на кшталт 1001 пива, яке потрібно випити за життя, пивні гіди-довідники-жовті-сторінки по країнах, оскільки це в основному не стільки освітня, скільки довідкова література, досить специфічна.
 |
| The Comic Book Story of Beer: The World's Favorite Beverage from 7000 BC to Today's Craft Brewing Revolution by Jonathan Hennessey, Mike Smith |
А давайте поговоримо про солодке. Власне, солодке пиво.
Do you have a moment to talk about sweet things? I mean, sweet beers.
Відколи я серйозно заглибилася в пивну культуру на рівні більше, ніж просто в задоволення пити, мене дуже цікавив розвиток нової хвилі пива в різних країнах. Поки що це все, що мені влалося знайти, звісно, переважна більшість книжок, написаних на цю тему, написана в США і про США, але потроху, потроху... Я точно знаю, що є така книжка про Нову Зеландію, щоправда, не вдалося поки її дістати (бо вартість самої книжки і пересилки з НЗ якась космічна), є про Німеччину, але німецькою, можливо, й іншими мовами є, але на жаль, поки що вони недоступні. Будe розширювати все одно, бо ж менш цікаво не стає. Почнемо ж.
Я люблю книжки. Ще більше я люблю книжки про пиво. Але нещодавно впіймала себе на думці, що практично ніколи не розказую про свою любу серцю бібліотечку. Мабуть, час почати, тим більш, що вона завжди рада розширитися за рахунок і ваших порад.
Всі порядні біргіки уже спланували першу половину року пофестивально, я точно знаю, що дехто вже сидить на квитках, а комусь їх навіть не вистачило - європейська хвиля, на відміну від американської і не думає вгавати. Квитки на фестиваль Pohjala в травні розійшлися за 3 години. Половина сесій на МВСС закінчилася в день продажів, зараз доступні лише одна сесія і дорожезні квитки на всі дні. Не кажучи про те, що на Cantillion Quintessencе минулого року квитки розібрали за 40 хвилин.
На другий день нашої гостини на Бодензее у нас був простий і елегантний план: Австрія-Ліхтенштейн-Швейцарія.
Відколи років 6 тому я вперше побувала у різдвяній Європі (і поки нічим сходжим в сенсі атмосфери святкування у нас і не пахло), ми щороку шукаємо варіант короткої вилазки на глінтвейн/смажений мигдаль/пряничі будиночки. І найцікавіше, що якщо брати квитки в період десь з 1 по 18 грудня, то це все ще несезон (читай - не за всі гроші світу), але все уже красиве. Тому така вікендова подорож, особливо запланована заздалегідь, не коштуватиме якихось скажених грошей. Але нікуди правди діти, так, як виглядають на Різдво маленькі німецькомовні містечка, не виглядає ніщо.
Ідеальний день у Токіо виглядає так: не дуже спекотно, сонячно, купа храмів (серед них -
Jyomyoin Temple, "Храм 84000 джіджьо", хоча насправді їх там близько 25 тисяч, але вражає все одно), Токіо Скай Трі, і мацурі ввечері. Багато кави, вуличної їжі і пива поміж ними. І куплений у крихітній крамничці кераміки фурін у вигляді Нянко-сенсея (if you know what I mean).
Просто картинок.
Jyomyoin Temple, "Храм 84000 джіджьо", хоча насправді їх там близько 25 тисяч, але вражає все одно), Токіо Скай Трі, і мацурі ввечері. Багато кави, вуличної їжі і пива поміж ними. І куплений у крихітній крамничці кераміки фурін у вигляді Нянко-сенсея (if you know what I mean).
Просто картинок.
Передісторія і в буквальному сенсі, уже історія.
Ринок Цукіджі (築地市場 Tsukiji shijō) був найбільшим гуртовим ринком риби й морепродуктів у світі. Він почав роботу у лютому 1935 року і закрився 6 жовтня, майже місяць тому. Гуртова його частина перенесена в іншу локацію, бо на класний шматочок землі практично в центрі міста чесалися руки. Так званий "зовнішній" Цукіджі, лишився на місці, це кілька кварталів яток з найрізноманітнішою їжею.
Я уже казала, що пиво - нетипове - почалося в Японії ще 20 років тому, але далеко не все воно пережило цей період, хтось закрився через якість (так, і в Японії це буває), хтось через неправильно оцінений попит, у когось не стало сил пережити фінансову кризу. Але за останнє десятиріччя у країні неозброєним оком помітно просто таки небувалий сплеск крафтової культури, і це пивоварні, які започатковують і місцеві, і місцеві спільно з іноземцями, й експати, й ті, хто переїхав жити у Країну сонця, що сходить, назавжди.
Я збрешу, якщо скажу, що у Японії у нас була культурна програма. Не було там ніякої культурної програми, бо уже давно всі наші подорожі обертаються навколи "багато ходти пішки, багато їсти, багато пити". Звісно, що Японія не стала винятком, але ще більше тому, що ми великі шанувальники східної їжі в цілому і рамена зокрема.