Про пивні крамниці мадридські ми поговорили отут, а тепер трошки про заклади. Ми не потрапили навіть в мізерну частину, бо їх просто безліч. Як мерехтливих вогнів вікон теплої мадридської ночі. But I digress...
Що трапилося на нашому шляху (не випадково, звісно).
Fábrica Maravillas (Calle de Valverde, 29, fmaravillas.com)
Невеликий брюпаб в центрі міста, який в суботу відкривається в 12:30, а в 12:45 сісти нема вже де. Не в останню чергу тому, що він крихітний, але тим не менш. Варять цікаві експерименти, принаймні, столовий 2% пшеничний хопфен мені не доводилося ще зустрічати. Цінник в районі 3 євро за півпінту, 5-5,5 за пінту. Готівка, картка починаючи від мінімальної суми (не запам'ятала, якої). Можна подивитися на маленький варочний порядок крізь скло, є трошки мерчу, наливає обізнана пані, що розкаже про все. До речі, уже не вперше бачу класне рішення - меню виводиться на стіну проектором.
Bee Beer Craft Beers And Cheeses (Calle de Augusto Figueroa, 30) - дуже незвичний заклад. Маленький, затишний, 7 кранів, з них на двох - пиво, яке варять спеціально для них, одне з яких - дог ель спеціально до пари для їхніх хот догів. Їжі небагато, але дуже ретельно підібраної. Паштет з анансовим чатні божествений. Холодильник з пивом вражає уяву. Американці, швейцарці, скандинави і - увага - ювілейний випуск Утопій Сема Адамса (290 євро, якщо вам цікаво). Вибір дуже інтригуючий. Власники супер обізнані і раді потеревенити, приязні і вигадливі: при мені розбирали однакові пивні кришечки і складали їх у мішечки, на яких нанесено поле для гри в хрестики-нолики. Ну хіба не геніально?:) Єдине, на наступний день коли ми прийшли бармен (вочевидь, чи то поки що не дуже досвічений, чи як) на прохання відкрити пляшку і дати два келихи навіщось проявив ініціативу розливати і збовтав дріжджовий осад в пляшці, замість того, щоб лишити його в ній. Троха попсув враження (так, я віддаю перевагу способу вживання, коли дріжджі лишаються у пляшці, особливо, коли їх там пристойний шар після довгого вторинного бродіння).
Ópalo Gastropub (Calle de Zaragoza, 9) досить новий заклад з помітною неозброєним оком орієнтацією на Founders, які, судячи з усього, щільно заходять на ринок і Nomada - найпопулярніша наразі пивоварня, яка виросла з найкращого, за словами багатьох, домашнього пивовара, який циганить. 12 кранів, непоганий асортимент стилів (на відміну від засилля охмеленого майже всюди), і дивна тиша. Чи то зовсім новий, чи не надто популярний, важко сказати, але на стійці є буклет з презентацією пива, концепту і описами - половина Фаундерс, половина Номади. Всіляко схвалюю просвітницьку роботу. Картка/готівка.
Brew Wild Pizza Bar (Calle Echegaray, 23, brewwildpizzabar.com) встигли лише одним оком зазирнути, бо він закрився (так, в неділю половина закладів зачиняє двері у 17). Кажуть дуже непогана піца, а перелік пива ми побачили, і він теж незлий.
Mad Brewing (Calle de Julian Camarillo, 19, madbrewing.beer) ми охрестили місцевою "Лісопилкою" - теж бозна де, в індустріальному районі, зі столами на вулиці, всередині, все дерев'яне, варять на місці і навіть система розливу у пляшки така сама. І дуже подібний профіль пива, принаймні, охмеленого.
Якщо ви прийдете в будній день у ланчевий час - приходьте або під відкриття, або бронбйте стіл, бо місцеві мешканці офісів окуповують заклад на раз-два, воно й не дивно, одна страва, пінта пива і десерт за 9,5 - це безкоштовно по місцевих мірках. Взагалі цінник тут найдемократичніший з усіх відвіданих місцин, пиво від 2 за півпінти до 4,5 за пінту залежно від сорту. І ланч справді великий, поживний і дуже смачний, моє "чорне курча" виявилося справді половиною курча (і не перепілкового розміру, а нормального) на картоплі під фантастичним соусом зі стауту. На сайт навіть не ходіть, ці хіпстотні фоточки не передають нічого, бо сорти пива на крані вигадливі і цікавезні, не кажучи про те, що, наприклад, сезон вони зварили в колаборації з Alvinne. Все пиво дуже збалансоване, приємне і жодне з 4 зразків не викликало якихось прискіпливих коментарів, хоча уже хотілося знайти хоч щось, до чого причепитися, але ні :)
Дуже рекомендую. Але або приготуйтеся гуляти, або одразу спускайтеся у метро.
Місцеві нам дуже радили Irreale (Manuela Malasaña, 20), Taproom Madrid (Calle de Guzmán el Bueno, 52) The Beer Garden (Calle de Juan de Austria, 23, thebeergardenstore.com), але туди ми не потрапили знову ж через розбіжність нашої присутності і годин роботи цих закладів.
Що трапилося на нашому шляху (не випадково, звісно).
Fábrica Maravillas (Calle de Valverde, 29, fmaravillas.com)
Невеликий брюпаб в центрі міста, який в суботу відкривається в 12:30, а в 12:45 сісти нема вже де. Не в останню чергу тому, що він крихітний, але тим не менш. Варять цікаві експерименти, принаймні, столовий 2% пшеничний хопфен мені не доводилося ще зустрічати. Цінник в районі 3 євро за півпінту, 5-5,5 за пінту. Готівка, картка починаючи від мінімальної суми (не запам'ятала, якої). Можна подивитися на маленький варочний порядок крізь скло, є трошки мерчу, наливає обізнана пані, що розкаже про все. До речі, уже не вперше бачу класне рішення - меню виводиться на стіну проектором.
Bee Beer Craft Beers And Cheeses (Calle de Augusto Figueroa, 30) - дуже незвичний заклад. Маленький, затишний, 7 кранів, з них на двох - пиво, яке варять спеціально для них, одне з яких - дог ель спеціально до пари для їхніх хот догів. Їжі небагато, але дуже ретельно підібраної. Паштет з анансовим чатні божествений. Холодильник з пивом вражає уяву. Американці, швейцарці, скандинави і - увага - ювілейний випуск Утопій Сема Адамса (290 євро, якщо вам цікаво). Вибір дуже інтригуючий. Власники супер обізнані і раді потеревенити, приязні і вигадливі: при мені розбирали однакові пивні кришечки і складали їх у мішечки, на яких нанесено поле для гри в хрестики-нолики. Ну хіба не геніально?:) Єдине, на наступний день коли ми прийшли бармен (вочевидь, чи то поки що не дуже досвічений, чи як) на прохання відкрити пляшку і дати два келихи навіщось проявив ініціативу розливати і збовтав дріжджовий осад в пляшці, замість того, щоб лишити його в ній. Троха попсув враження (так, я віддаю перевагу способу вживання, коли дріжджі лишаються у пляшці, особливо, коли їх там пристойний шар після довгого вторинного бродіння).
Ópalo Gastropub (Calle de Zaragoza, 9) досить новий заклад з помітною неозброєним оком орієнтацією на Founders, які, судячи з усього, щільно заходять на ринок і Nomada - найпопулярніша наразі пивоварня, яка виросла з найкращого, за словами багатьох, домашнього пивовара, який циганить. 12 кранів, непоганий асортимент стилів (на відміну від засилля охмеленого майже всюди), і дивна тиша. Чи то зовсім новий, чи не надто популярний, важко сказати, але на стійці є буклет з презентацією пива, концепту і описами - половина Фаундерс, половина Номади. Всіляко схвалюю просвітницьку роботу. Картка/готівка.
Brew Wild Pizza Bar (Calle Echegaray, 23, brewwildpizzabar.com) встигли лише одним оком зазирнути, бо він закрився (так, в неділю половина закладів зачиняє двері у 17). Кажуть дуже непогана піца, а перелік пива ми побачили, і він теж незлий.
Mad Brewing (Calle de Julian Camarillo, 19, madbrewing.beer) ми охрестили місцевою "Лісопилкою" - теж бозна де, в індустріальному районі, зі столами на вулиці, всередині, все дерев'яне, варять на місці і навіть система розливу у пляшки така сама. І дуже подібний профіль пива, принаймні, охмеленого.
Якщо ви прийдете в будній день у ланчевий час - приходьте або під відкриття, або бронбйте стіл, бо місцеві мешканці офісів окуповують заклад на раз-два, воно й не дивно, одна страва, пінта пива і десерт за 9,5 - це безкоштовно по місцевих мірках. Взагалі цінник тут найдемократичніший з усіх відвіданих місцин, пиво від 2 за півпінти до 4,5 за пінту залежно від сорту. І ланч справді великий, поживний і дуже смачний, моє "чорне курча" виявилося справді половиною курча (і не перепілкового розміру, а нормального) на картоплі під фантастичним соусом зі стауту. На сайт навіть не ходіть, ці хіпстотні фоточки не передають нічого, бо сорти пива на крані вигадливі і цікавезні, не кажучи про те, що, наприклад, сезон вони зварили в колаборації з Alvinne. Все пиво дуже збалансоване, приємне і жодне з 4 зразків не викликало якихось прискіпливих коментарів, хоча уже хотілося знайти хоч щось, до чого причепитися, але ні :)
Дуже рекомендую. Але або приготуйтеся гуляти, або одразу спускайтеся у метро.
Місцеві нам дуже радили Irreale (Manuela Malasaña, 20), Taproom Madrid (Calle de Guzmán el Bueno, 52) The Beer Garden (Calle de Juan de Austria, 23, thebeergardenstore.com), але туди ми не потрапили знову ж через розбіжність нашої присутності і годин роботи цих закладів.
До Мадриду мене занесло з іншою метою на три дні, але крім того, щоб вразити мене у самісіньке серце собою взагалі, Мадрид ошелешив мене тим, наскільки просунулась пивна сцена Іспанії за ці кілька років. 4 роки тому у Валенсії і 5 років тому в Барселоні було що знайти, і правда, але те, що відбувається зараз - неймовірно. Пивний біговий клуб на 60 тисяч осіб, щонайменше три друковані періодичні видання про пиво, і безліч, безліч пивоварів, пивоварень, закладів і крамниць.
Мапа Мадрида на рейтбір - найщільніша мапа пиводотичних закладів, бачених мною у європейському місті. Тому я пішла по стандартній схемі - відзначити найближчі до винайнятого помешкання і у тих районах, які планувала досліджувати, а решту, традиційно, питати у місцевих. І ця стратегія не схибила, як завжди.
Що вам треба знати про пиво: після 22:00 продавати алкоголь на виніс в крамницях не можна.
Чим особливо здивували крамниці, що навіть при певних повторах (найпоширенішої бельгійської класики й деяких іспанських брендів) у кожного - свій, ретельно підібраний асортимент. І в асортименті є таке, що змушує ридма ридати.
Почнемо ж.
Мапа Мадрида на рейтбір - найщільніша мапа пиводотичних закладів, бачених мною у європейському місті. Тому я пішла по стандартній схемі - відзначити найближчі до винайнятого помешкання і у тих районах, які планувала досліджувати, а решту, традиційно, питати у місцевих. І ця стратегія не схибила, як завжди.
Що вам треба знати про пиво: після 22:00 продавати алкоголь на виніс в крамницях не можна.
Чим особливо здивували крамниці, що навіть при певних повторах (найпоширенішої бельгійської класики й деяких іспанських брендів) у кожного - свій, ретельно підібраний асортимент. І в асортименті є таке, що змушує ридма ридати.
Почнемо ж.
Братислава це затишні вулиці, які здаються майже порожніми у високий сезон початку серпня.
Братислава - це бруківка, старі відреставровані і нові облуплені стіни.
Братислава - це черстві овочі, які насправді свіжі фрукти.
Шпилі, черепичні дахи, замок, який новий, трамвай, який старий, і з нього висять поважні кондуктори у краватках.
День народження великої родини, яка від стара до мала вмостилася за столом під величезною вербою.
Ледь помітні написи на будинках позаминулого сторіччя і яскраві графіті.
Дунай, який розділяє стару частину і нову, яку важко відрізнити від Харківського масиву.
Місто, з якого можна за три дні подивитися три країни.
Братислава - це бруківка, старі відреставровані і нові облуплені стіни.
Братислава - це черстві овочі, які насправді свіжі фрукти.
Шпилі, черепичні дахи, замок, який новий, трамвай, який старий, і з нього висять поважні кондуктори у краватках.
День народження великої родини, яка від стара до мала вмостилася за столом під величезною вербою.
Ледь помітні написи на будинках позаминулого сторіччя і яскраві графіті.
Дунай, який розділяє стару частину і нову, яку важко відрізнити від Харківського масиву.
Місто, з якого можна за три дні подивитися три країни.
Тепер, коли безвіз, можна влаштовувати таку розвагу періодично - вікривати календар візейра і просто шукати найдешевші квитки кудись. Нам так підвернулася Братислава, і на перший вікенд серпня ми з друзями гайнули на коротку вікендову пригодку, і це обійшлося дешевше, ніж з'їздити до Львова.
Три дні тому відкрили прямий рейс Познань-Київ, а я, мої пивні зайчики, для вас все уже дізналася. Насправді, Польша, відверто кажучи, вкотре подивувала.
Якось, у черговій фейсбук-суперечці (можна було б сподіватися, що у тій, де народжується істина, але ні) перечепилися за те, що люди, не по самі вуха заглиблені в пивну культуру, часто сприймають крафтове пиво, як пиво гірке, адже стягом і хоругвою кафтової революції є стиль ІРА, та й у нас, як у кожній країні, що нещодавно приєдналася до цієї пісочниці “іпа на іпі й іпою поганяє”, у кожному спеціалізованому закладі охмелені сорти домінують, немає жодної пивоварні, яка назвала б себе крафтовою і не зварила своє бачення. Але чи правда це? Про що думають люди, коли чують слово “крафт”?
Зараз буде телеграфічно і фотографічно, але кілька тижнів тому, я дізналася, що:
- півтори години від Києва є місця, де мій телефон замовкає і перетворюється на технологічну, але непотрібну цеглинку
- пасти кози - робота не з легких, доведеться літати, не торкаючись землі
- кози полюбляють лазити по вербах, як тигри у джунглях. І об'їдати їх (теж, як тигри, ябки ті жерли кору)
- ферма "Бабині кози" стоїть на березі Молочної ріки. Ну правда, не вірите - подивіться мапу (Галайки)
- Олександр Бабін - геній. Він робить один з найфантастичніших і технологічно вигадливих сирів в Україні (це Рокі, і його можна ще купити завтра на Всі.Свої в Д12)
- не треба завжди їздити по гугл-навігатору
- які ж красиві місця у нас є
- домовитися про екскурсію і собі можна за контактами отут http://babynikozy.com.ua
- як виглядають, власне, сири, можна згадати тут
- півтори години від Києва є місця, де мій телефон замовкає і перетворюється на технологічну, але непотрібну цеглинку
- пасти кози - робота не з легких, доведеться літати, не торкаючись землі
- кози полюбляють лазити по вербах, як тигри у джунглях. І об'їдати їх (теж, як тигри, ябки ті жерли кору)
- ферма "Бабині кози" стоїть на березі Молочної ріки. Ну правда, не вірите - подивіться мапу (Галайки)
- Олександр Бабін - геній. Він робить один з найфантастичніших і технологічно вигадливих сирів в Україні (це Рокі, і його можна ще купити завтра на Всі.Свої в Д12)
- не треба завжди їздити по гугл-навігатору
- які ж красиві місця у нас є
- домовитися про екскурсію і собі можна за контактами отут http://babynikozy.com.ua
- як виглядають, власне, сири, можна згадати тут
У Берліні їж берлінер, пий берлінер
Берлін - глобальний казан всього, такої кількості мов в один день, національної їжі в один день я не бачила ніде. Але звісно, все крутилося навколо пива. Офіційно пивоварень з потужностями в Берліні дуже небагато. А от пивоварів-зозуль (як їх тут називають) близько 30. Вражає. Якщо ви їдете у Берлін - відзначайте місця на мапі.
АПД. 2021 року - все, замість Стоуна в "садах" - Брюдог, а на берлінервайсе беззаперечно треба йти у Schneeeule Salon für Berliner Bierkultur
Почнемо з пивоварень.
Крім того, в Берліні є фірмові бари міжнародних монстрів.
BrewDog (Ackerstraße 29). Найкрутіший Брюдог з поки що навіданих. Крута простора локація, суперовий вибір кранів, в середньому 0.3 за 5 євро. Карткою можно розраховуватися хоч за кожен келих.
Mikkeller (Torstraße 102). По-скандинавські - світло, мінімально, біло, дорого. 24 крани. Картки.
Ну і Stone Brewing (Im Marienpark 23). Виніс мозку. Здоровезна махіна, дизайн - еклектика, дерево, камінь, вигляд доставляє. 50 кранів. Від 2,8 за 0,1. Повільно. Всі крани однієї температури, що такі задроти могли б і налаштувати. Але все одно - дас іст фантастіш на американський манер. Картки, оце все. Якщо йти від станції S-Bahn дуже забавно йти повз поля випасу овець. Двадцять п'ять кранів своїх, стільки ж гостьових, від стадарту до мега-рідкісного. Пляшки дорого і ексклюзивно.
В наступному випуску - крамниці.
АПД. 2021 року - все, замість Стоуна в "садах" - Брюдог, а на берлінервайсе беззаперечно треба йти у Schneeeule Salon für Berliner Bierkultur
Почнемо з пивоварень.
З BRLO (www.brlo.de) вийшло дуже душевно і камерно з причини довгої і цікавої переписки, результати якої невдовзі можн буде навіть і відчути:) Компанія - офіційно названа на честь старослов'янської (!?) назви Берліна - феноменально залюблена у справу, ідейна, легка на підйом і про них я взагалі зроблю окремий матеріал в BeerBox. Мають 6 постійних сортів у лінійці, досить стриманих, але в типово крафтовому дусі - хелес (для навертання), німецький ІРА, портер, берлінер вайсе (ну а як без того в Берліні), і тд. Але колаби і експерименти фантастичні (хоча б кислий стаут згадати). Дуже рекомендую. З їжі - сендвічі, салати і ребра. Кранів багато. Можна розрахуватися карткою. Від 3 євро за 0.3. По суботах екскурсії о 14:00. Місця під сонцем займайте швидко, місце популярне.
Lemke (http://www.lemke.berlin) має 3 локації по місту і згідно легенди є найстарішою крафтовою броварнею Берліна, біля Шарлотенбурга заклад просто перемикає мозок: меню їжі і вигляд, як у типового німецького шинка-пивоварні, але пиво наливають хопфенвайс, ІРА, імперський стаут (у бочках!). Кельнери типові для старої школи. Дуже здивувало те, що замість імперського стаута нам перший раз принесли імперський ІРА, і оком не зморгнувши на колір. Але порції їжі фантастичні, дуже смачно, та й пиво насправді дуже і дуже, хіба що охмелені сорти притаманно всім німецьким не надто кусючі. Найдорожче пиво - імперський стаут 0.2 - 5 євро (він же у пляшці 0,33 з соббою - ті ж 5). Зазвичай 5-6 сортів на розлив. Картки. Пиво з собою у пляшках.
Strasenbrau (http://www.strassenbraeu.de). При тому. що пивоварня існує півтора року, про неї ніде не чути, ні на мапах вона не позначена крафтових, ні в оглядах, випадково надибали її, але потім зрозуміли, що воно й не дивно. Якщо вибір стилів досить цікавий, то результа... З 4 скуштованих сортів був нічого один. Дегутаційний сет - 8 євро. карткою оплатити можна починаючи з 10.
Крім того, в Берліні є фірмові бари міжнародних монстрів.
BrewDog (Ackerstraße 29). Найкрутіший Брюдог з поки що навіданих. Крута простора локація, суперовий вибір кранів, в середньому 0.3 за 5 євро. Карткою можно розраховуватися хоч за кожен келих.
Mikkeller (Torstraße 102). По-скандинавські - світло, мінімально, біло, дорого. 24 крани. Картки.
Ну і Stone Brewing (Im Marienpark 23). Виніс мозку. Здоровезна махіна, дизайн - еклектика, дерево, камінь, вигляд доставляє. 50 кранів. Від 2,8 за 0,1. Повільно. Всі крани однієї температури, що такі задроти могли б і налаштувати. Але все одно - дас іст фантастіш на американський манер. Картки, оце все. Якщо йти від станції S-Bahn дуже забавно йти повз поля випасу овець. Двадцять п'ять кранів своїх, стільки ж гостьових, від стадарту до мега-рідкісного. Пляшки дорого і ексклюзивно.
В наступному випуску - крамниці.