Всіх, хто приготувався закидати мене келихами, мовляв, в Італії треба пити вино, прошу зберігати спокій і пити вино :) А я пиво знайду всюди.
Найбільше мене цього разу здивувала повна відсутність контакту. Останні роки я перед подорожами завжди знаходжу місцевих пивоварів, власників пивотек, тощо, і заздалегідь розпитую про заходи, місця, екскурсії, про все, що стосується пива. І зазвичай, завдяки широті душі любителів пива, отримую переліки, координати, контакти, таємні паролі і т.д. Може, допомагає факт, що я дівчинка (гм-гм), може, обіцянки привезти українського пива, але тим не менш. Цього разу я списувалася з трьома броварнями, а у відповідь повний вакуум. Так ми і не потрапили до жодної броварні, фестиваль всеіталійський зачепили лише трохи і випадково. Тим не менш, навіть у Катанії є де присісти і припасти. Послідовність рандомна.
Найбільше мене цього разу здивувала повна відсутність контакту. Останні роки я перед подорожами завжди знаходжу місцевих пивоварів, власників пивотек, тощо, і заздалегідь розпитую про заходи, місця, екскурсії, про все, що стосується пива. І зазвичай, завдяки широті душі любителів пива, отримую переліки, координати, контакти, таємні паролі і т.д. Може, допомагає факт, що я дівчинка (гм-гм), може, обіцянки привезти українського пива, але тим не менш. Цього разу я списувалася з трьома броварнями, а у відповідь повний вакуум. Так ми і не потрапили до жодної броварні, фестиваль всеіталійський зачепили лише трохи і випадково. Тим не менш, навіть у Катанії є де присісти і припасти. Послідовність рандомна.
І це не просто рима, це казка, це фантастика, це просто щастя якесь, і, якби там було ще море, це однозначно було б 100% моє улюблене місто Сицилії. Як же нам пощастило, що ми її все відкладали, і потрапили на чудову погоду вже наприкінець всієї нашої подорожі. Але по порядку.
Коли виходить сонце, коли ти відволікаєшся від лобового скла і не бачиш обгону бензовоза через подвійну на підйомі, а дивишся у своє вікно, то інколи забуваєш дихати і виглядаєш гобітів...
Такої прекрасної і водночас розпачливої подорожі у мене не було ніколи.
Я навіть не жаліюся на погоду, це буде радше екзистенційний нарис на тему різних підходів до способу життя і культурних типів в цілому.
Скажу відверто, я лінива, не педант, не control-freak, не прискіпливий поборник чистоти. Але все, що вам треба знати про Сицилію - це напис на квиточку в транспорт: "Не забудьте прокомпостувати квиток. Якщо компостер не працює, напишіть вручну дату і час початку подорожі". Все.
Ніде я не бачила такої кількості сміття. Ніде і ніколи. Я не кажу про вулиці міст, йдеться про те, що на автостраді, де до найближчого населеного пункту кілометрів і кілометрів, узбіччя так рясно всіяні пляшками, папірцями і бозначим, що волосся дибки встає. Грошей на прибирання немає, зате у туристичних інфоцентрах (якщо ви їх знайдете), всі мапи і буклети безкоштовні.
Жоден транспорт, яким ми користувалися не вирушив вчасно. Для кого ці розклади - невідомо. Навіть мапи автобусних маршрутів не існує, вони тильки в інтернеті. Інтернет можна купити. Навіть багато, наприклад, безлімітний. Але маленькими літерами там приписано - що не більше 10 гіг. Але їхній 3ж такий повільний, що ти навіть, якщо захочеш, не використаєш більше. Або 5 гіг на місяць дуже дешево, однак на тиждень лише 2,5, а решту - докупати за дикі гроші.
Коли заклад/крамниця не мають інтернет-сторінки з вказаними годинами роботи, на дверях їх не написано - роби шо хочеш. А інколи години роботи вказані, і приписка "ну приблизно, більш-менш".
Курити в автобусі, і ніхто навіть не кліпне - нормально. Підніматися серпантином угору, обганяючи цистерну на повороті з подвійною суцільною смугою - коли у тебе повний автобус пасажирів? Легко! Та й взагалі є три окремі автобусні станції для кожного перевізника зі своїми розкладами, умовами роботи і тд, від чого голова йде обертом, централізованого немає нічого.
Але навіть коли ти їдеш в цьому навіженому автобусі, а за вікном показують отаке - вибачаєщ усе. І всі дуже хочуть допомогти, але загальної картини це не міняє. І розумієш же ж головою, що ніхто спеціально тобі ніц не псує, це просто інший світ, але так хотілося трошки впорядкованості)
Скажу відверто, я лінива, не педант, не control-freak, не прискіпливий поборник чистоти. Але все, що вам треба знати про Сицилію - це напис на квиточку в транспорт: "Не забудьте прокомпостувати квиток. Якщо компостер не працює, напишіть вручну дату і час початку подорожі". Все.
Ніде я не бачила такої кількості сміття. Ніде і ніколи. Я не кажу про вулиці міст, йдеться про те, що на автостраді, де до найближчого населеного пункту кілометрів і кілометрів, узбіччя так рясно всіяні пляшками, папірцями і бозначим, що волосся дибки встає. Грошей на прибирання немає, зате у туристичних інфоцентрах (якщо ви їх знайдете), всі мапи і буклети безкоштовні.
Жоден транспорт, яким ми користувалися не вирушив вчасно. Для кого ці розклади - невідомо. Навіть мапи автобусних маршрутів не існує, вони тильки в інтернеті. Інтернет можна купити. Навіть багато, наприклад, безлімітний. Але маленькими літерами там приписано - що не більше 10 гіг. Але їхній 3ж такий повільний, що ти навіть, якщо захочеш, не використаєш більше. Або 5 гіг на місяць дуже дешево, однак на тиждень лише 2,5, а решту - докупати за дикі гроші.
Коли заклад/крамниця не мають інтернет-сторінки з вказаними годинами роботи, на дверях їх не написано - роби шо хочеш. А інколи години роботи вказані, і приписка "ну приблизно, більш-менш".
Курити в автобусі, і ніхто навіть не кліпне - нормально. Підніматися серпантином угору, обганяючи цистерну на повороті з подвійною суцільною смугою - коли у тебе повний автобус пасажирів? Легко! Та й взагалі є три окремі автобусні станції для кожного перевізника зі своїми розкладами, умовами роботи і тд, від чого голова йде обертом, централізованого немає нічого.
Але навіть коли ти їдеш в цьому навіженому автобусі, а за вікном показують отаке - вибачаєщ усе. І всі дуже хочуть допомогти, але загальної картини це не міняє. І розумієш же ж головою, що ніхто спеціально тобі ніц не псує, це просто інший світ, але так хотілося трошки впорядкованості)
Catania
is all about texture.
Глиби лави
на узбережжі, схожі на зморшкувату шкіру
слонів (яку я ніколи не бачила наживо),
століттями ходжена лискуча і гладенька
бруківка, зіжмакані папірці на зупинках,
біло-плямисті і шорсткі алеї платанів,
пориста цегла будинків, погризені
іржею поручні на сходах, дермонтинове
крісло вічно невчасного автобуса, крихти
льоду на рибному базарі, колючі кактуси
в горщиках на корсо Італія, хрустка
вафелька і вершковий крем канолі,
липкий рис аранчіні, нерівна шкірка
апельсинів у ящиках на капотах авто.
Taormina
is all about color.
Білий-білий
піщаник, бірюзове-бірюзове море, строкатий
і різнокольоровий гальковий пляж,
вічнозелені-зелені дерева, пурпурові
і лимонні квіти, теракота, жовтий, синій,
червоний будинків і дверей, суворий
сірий сарацинської фортеці, персиково-червона
граніта і ніжно-рожевий мигдалевий
цвіт.
Катанія
Таорміна
Саме такий звук "рум-рум-рум" видає наше маленьке техно-звірятко, коли штурмує ніжки стола. Але він вперто їх переповзає і продовжує наводити чистоту і гарненькість в хаті.
І тепер я не знаю, кого люблю більше, Вроцлав чи Краків...
Окрім запекти, кольрабі можна замаринувати. Однозначно сподобається любителям легких ферментовано/квашених монозакусок, які так популярні у Азії, або і нашим любителям квашеної капусти і подібних штук. Ця варіація лише одна з тисяч можливих, можна зібрати маринад на свій смак і фантазію.
Інколи я купую якийсь продукт тому, що він красивий. Ось ця барабулька (хоч і заморожена) сказала мені людським голосом "Візьми мене, я стану тобі у пригоді" Ой ні, це інша казочка.
Але барабулька.
Але барабулька.
Дивний овоч, кострубатий коренеплід, німецька редька, найбільш недооцінений овоч для здорового харчування, незрозуміла фігня, щозцимробити, цеможнавзагалі їсти - розповсюджені коментарі стосовно цієї рослини. Увага, питання до знатоків, що у чорному ящику? :)
Чергова ідея, як з простого сирника зробите щось схоже на торт. Торт про літо.
Якщо ви робите морозиво, то у вас, як не крути, лишаються білки, які кудись треба утилізувати. Взагалі, насправді, їх завжди можна на сніданок спожити, але ми не шукаємо легких шляхів, ти паче, нещодавно було озвучене чарівне "хочу торт". Ну, торт то й торт. Робімо. Це знову не те щоб рецепт, а моя улюблена варіація бісквіт+пташине молоко. Цього разу варіація бісквіта під романтичною назвою "Angels food cake" - легкий, білосніжний, як хмаринка, бо без жовтків і частина борошна замінена крохмалем. І вперше я вирішила зробити шоколадне пташине молоко, і воно просто фантастичне, бо мені завжди класичний варіант видавався надто солодким, а тут какао дуже гарно "гасить" гіркотою.
Взагалі все почалося з пива, в яке, як сказали, поклали мандарини і ялинки :) Заховали новий рік у ЦКТ, коротше. Ну як було не зажадати такого? Але його можна не лише пити, але й їсти, новорічна варіація морозива. Тільки не кажіть, що ви не їсте морозива взимку, не повірю.
Взагалі, треба зібрати в окремий тег мабуть рецепти їдла з пивом, особливо локальним, адже, дякувати всім богам врожаю, бродіння, впертості і розуму, тепер є з чим гратися нарешті. В Україні нарешті варять, і варять добре. Поки що тег не надто широкий, але для початку зійде - cook-beer
Взагалі, треба зібрати в окремий тег мабуть рецепти їдла з пивом, особливо локальним, адже, дякувати всім богам врожаю, бродіння, впертості і розуму, тепер є з чим гратися нарешті. В Україні нарешті варять, і варять добре. Поки що тег не надто широкий, але для початку зійде - cook-beer
Просто це красиво.
Сирні перипетії "куди припхнути сир" тривають, але насправді, все дуже просто, тому що на мій скромний погляд, сир прикрасить практично будь-яку страву, головне побільше, побільше, і щоб розтопивися.
Довгим шляхом сніданків, я дійшла висновку, що все-таки найбільше мені смакують не вівсянка, не мюслі, не рисові кульки, не шоколадні фігурки, а хрустка, простигосподи, гранола. Ну люблю, щоб хрумтіло. І люблю, коли домашня, бо можна покласти туди все, що забажається, і не класти того, чого не любиш, але що обв'язково знайдеться у пачці покупній. Раніше я постійно робила гранолу на яблучному соці, але вона часто виходила все одно трохи не такою хрусткою. І хочеться різноманітності, врешті-решт
Тому останні два рази я робила кавову гранолу і дуже задоволена нею, єдине, треба не провтикати момент, коли вже все, і треба діставати, бо температурний режим трохи інший, ніж у попередньої версії.
Тому останні два рази я робила кавову гранолу і дуже задоволена нею, єдине, треба не провтикати момент, коли вже все, і треба діставати, бо температурний режим трохи інший, ніж у попередньої версії.
Зовсім забула розповісти, яку штуку я утнула минулого року. Думала, куди б його припасувати сир, і виявила, що у холодильнику є все для пречудової салатки, включно зі слабосоленим лососем. І одразу ж спливла така кулька, знаєте, як у мультиках, хмарка з голови героя - стоп, не можна рибу і сир разом. Звісно, це лише підігріло мою цікавість і намір їх поєднати, чи хоча б дізнатися, чому не можна.
Після кількох годин колупаннь у бездонному череві інтернетів, я дійшла висновку, що насправді - це питання смаку, а вищезгаданий забобон проліз в наші краї з Італії, бо всі ознаки вказують, що саме італійці вважають поєднання будь-якого сиру і морепродуктів взагалі кулінарним святотатством. Пояснюється це тим, що насичений смак сирів забиває ніжний і тонкий аромат і смак дарів моря. Кажуть, що жодень італієць ніколи не покладе в одну тарілку сир і рибу.
Але ж погодьтеся, насиченість і смаковий профіль дуже різний у різних представників цих двох широких категорій. І тим паче, розкажіть, що риба непоєднувана із сиром тому, хто вигадав і з задоволенням їсть каліфорнійські (і всі інші варіації з сиром "Філадельфія") роли.
Між іншим, принагдно я дізналася, що є така думка - поєднання шоколаду і червоного сухого вина вгазалі треба заборонити, а за подачу сиру з пліснявою до вина треба відривати руки. От такі категоричні бувають експерти.
Але до салатки.
Елементарно - тоненькі смужечки засоленого в солі, цукрі і розмарині лосося, салатне листя, розібраний на сегменти грейпфрут, дрібка насінин гранату і сир. Заправити все соусом з лимонного соку, оливкової олії і медової гірчиці (альтернативно гірчиця + мед). Сіль, перець до смаку. І вуаля. Насправді, сир не дає такого насиченого смаку, щоб перебивати рибу, і я не можу сказати, що хтось комусь у цій компанії програє.
Власне, причина копирсання і самоосвітних екзерсисів - ось цей товариш, сир Прикарпатський від "Клуба Сиру". Скажу, що я неймовірно зраділа, коли побачила опис "з додаванням овечого молока", але радість моя швидко вщухла після ретельного вивчення складу, бо овечого молока в ньому аж 4%. Звісно, я розумію, що таких збоченців і любителів сиру "щоб більше тхнуло", не так багато серед покупців українських сирів, але це особисті забаганки.
Сам сир досить щільний, з поодинокими маленькими вічками, не такий солодкий, якими зазвичай є мас-сири, щось у його смаку і ароматі натякає на незвичайні доданки, і хай на мій особистий смак цього замало, але треба ж хоч з чогось починати. Зате у салатах він не виглядатиме нудним, це точно. Або навіть на сирній тарілці під пивну посиденьку. І ще одне, здається, раніше у нього була інша обкладинка, і вона була значно кращою, на мою скромну думку.
Але ж погодьтеся, насиченість і смаковий профіль дуже різний у різних представників цих двох широких категорій. І тим паче, розкажіть, що риба непоєднувана із сиром тому, хто вигадав і з задоволенням їсть каліфорнійські (і всі інші варіації з сиром "Філадельфія") роли.
Між іншим, принагдно я дізналася, що є така думка - поєднання шоколаду і червоного сухого вина вгазалі треба заборонити, а за подачу сиру з пліснявою до вина треба відривати руки. От такі категоричні бувають експерти.
Але до салатки.
Елементарно - тоненькі смужечки засоленого в солі, цукрі і розмарині лосося, салатне листя, розібраний на сегменти грейпфрут, дрібка насінин гранату і сир. Заправити все соусом з лимонного соку, оливкової олії і медової гірчиці (альтернативно гірчиця + мед). Сіль, перець до смаку. І вуаля. Насправді, сир не дає такого насиченого смаку, щоб перебивати рибу, і я не можу сказати, що хтось комусь у цій компанії програє.
Власне, причина копирсання і самоосвітних екзерсисів - ось цей товариш, сир Прикарпатський від "Клуба Сиру". Скажу, що я неймовірно зраділа, коли побачила опис "з додаванням овечого молока", але радість моя швидко вщухла після ретельного вивчення складу, бо овечого молока в ньому аж 4%. Звісно, я розумію, що таких збоченців і любителів сиру "щоб більше тхнуло", не так багато серед покупців українських сирів, але це особисті забаганки.
Сам сир досить щільний, з поодинокими маленькими вічками, не такий солодкий, якими зазвичай є мас-сири, щось у його смаку і ароматі натякає на незвичайні доданки, і хай на мій особистий смак цього замало, але треба ж хоч з чогось починати. Зате у салатах він не виглядатиме нудним, це точно. Або навіть на сирній тарілці під пивну посиденьку. І ще одне, здається, раніше у нього була інша обкладинка, і вона була значно кращою, на мою скромну думку.
Щоразу, як я маю щось сказати про біганину, я щиро сама собі дивуюся. Ліниве створіння, яке з-під ковдри вилазить важко і неохоче, досі бігає. Це вже третя моя зима в кросівках (загалом 2,5 роки), і незбагненною таємницею для мене лишаєься - чому? Чому я досі інколи в дощ, інколи в сніг, а сьогодні - у найнижчу поки що з біганих температуру -17С, піднімаю свою дупцю, вдягаюся, шнуруюся і вйо.
