Саме такий звук "рум-рум-рум" видає наше маленьке техно-звірятко, коли штурмує ніжки стола. Але він вперто їх переповзає і продовжує наводити чистоту і гарненькість в хаті.
І тепер я не знаю, кого люблю більше, Вроцлав чи Краків...
Окрім запекти, кольрабі можна замаринувати. Однозначно сподобається любителям легких ферментовано/квашених монозакусок, які так популярні у Азії, або і нашим любителям квашеної капусти і подібних штук. Ця варіація лише одна з тисяч можливих, можна зібрати маринад на свій смак і фантазію.
Інколи я купую якийсь продукт тому, що він красивий. Ось ця барабулька (хоч і заморожена) сказала мені людським голосом "Візьми мене, я стану тобі у пригоді" Ой ні, це інша казочка.
Але барабулька.
Але барабулька.
Дивний овоч, кострубатий коренеплід, німецька редька, найбільш недооцінений овоч для здорового харчування, незрозуміла фігня, щозцимробити, цеможнавзагалі їсти - розповсюджені коментарі стосовно цієї рослини. Увага, питання до знатоків, що у чорному ящику? :)
Чергова ідея, як з простого сирника зробите щось схоже на торт. Торт про літо.
Якщо ви робите морозиво, то у вас, як не крути, лишаються білки, які кудись треба утилізувати. Взагалі, насправді, їх завжди можна на сніданок спожити, але ми не шукаємо легких шляхів, ти паче, нещодавно було озвучене чарівне "хочу торт". Ну, торт то й торт. Робімо. Це знову не те щоб рецепт, а моя улюблена варіація бісквіт+пташине молоко. Цього разу варіація бісквіта під романтичною назвою "Angels food cake" - легкий, білосніжний, як хмаринка, бо без жовтків і частина борошна замінена крохмалем. І вперше я вирішила зробити шоколадне пташине молоко, і воно просто фантастичне, бо мені завжди класичний варіант видавався надто солодким, а тут какао дуже гарно "гасить" гіркотою.
Взагалі все почалося з пива, в яке, як сказали, поклали мандарини і ялинки :) Заховали новий рік у ЦКТ, коротше. Ну як було не зажадати такого? Але його можна не лише пити, але й їсти, новорічна варіація морозива. Тільки не кажіть, що ви не їсте морозива взимку, не повірю.
Взагалі, треба зібрати в окремий тег мабуть рецепти їдла з пивом, особливо локальним, адже, дякувати всім богам врожаю, бродіння, впертості і розуму, тепер є з чим гратися нарешті. В Україні нарешті варять, і варять добре. Поки що тег не надто широкий, але для початку зійде - cook-beer
Взагалі, треба зібрати в окремий тег мабуть рецепти їдла з пивом, особливо локальним, адже, дякувати всім богам врожаю, бродіння, впертості і розуму, тепер є з чим гратися нарешті. В Україні нарешті варять, і варять добре. Поки що тег не надто широкий, але для початку зійде - cook-beer
Просто це красиво.
Сирні перипетії "куди припхнути сир" тривають, але насправді, все дуже просто, тому що на мій скромний погляд, сир прикрасить практично будь-яку страву, головне побільше, побільше, і щоб розтопивися.
Довгим шляхом сніданків, я дійшла висновку, що все-таки найбільше мені смакують не вівсянка, не мюслі, не рисові кульки, не шоколадні фігурки, а хрустка, простигосподи, гранола. Ну люблю, щоб хрумтіло. І люблю, коли домашня, бо можна покласти туди все, що забажається, і не класти того, чого не любиш, але що обв'язково знайдеться у пачці покупній. Раніше я постійно робила гранолу на яблучному соці, але вона часто виходила все одно трохи не такою хрусткою. І хочеться різноманітності, врешті-решт
Тому останні два рази я робила кавову гранолу і дуже задоволена нею, єдине, треба не провтикати момент, коли вже все, і треба діставати, бо температурний режим трохи інший, ніж у попередньої версії.
Тому останні два рази я робила кавову гранолу і дуже задоволена нею, єдине, треба не провтикати момент, коли вже все, і треба діставати, бо температурний режим трохи інший, ніж у попередньої версії.
Зовсім забула розповісти, яку штуку я утнула минулого року. Думала, куди б його припасувати сир, і виявила, що у холодильнику є все для пречудової салатки, включно зі слабосоленим лососем. І одразу ж спливла така кулька, знаєте, як у мультиках, хмарка з голови героя - стоп, не можна рибу і сир разом. Звісно, це лише підігріло мою цікавість і намір їх поєднати, чи хоча б дізнатися, чому не можна.
Після кількох годин колупаннь у бездонному череві інтернетів, я дійшла висновку, що насправді - це питання смаку, а вищезгаданий забобон проліз в наші краї з Італії, бо всі ознаки вказують, що саме італійці вважають поєднання будь-якого сиру і морепродуктів взагалі кулінарним святотатством. Пояснюється це тим, що насичений смак сирів забиває ніжний і тонкий аромат і смак дарів моря. Кажуть, що жодень італієць ніколи не покладе в одну тарілку сир і рибу.
Але ж погодьтеся, насиченість і смаковий профіль дуже різний у різних представників цих двох широких категорій. І тим паче, розкажіть, що риба непоєднувана із сиром тому, хто вигадав і з задоволенням їсть каліфорнійські (і всі інші варіації з сиром "Філадельфія") роли.
Між іншим, принагдно я дізналася, що є така думка - поєднання шоколаду і червоного сухого вина вгазалі треба заборонити, а за подачу сиру з пліснявою до вина треба відривати руки. От такі категоричні бувають експерти.
Але до салатки.
Елементарно - тоненькі смужечки засоленого в солі, цукрі і розмарині лосося, салатне листя, розібраний на сегменти грейпфрут, дрібка насінин гранату і сир. Заправити все соусом з лимонного соку, оливкової олії і медової гірчиці (альтернативно гірчиця + мед). Сіль, перець до смаку. І вуаля. Насправді, сир не дає такого насиченого смаку, щоб перебивати рибу, і я не можу сказати, що хтось комусь у цій компанії програє.
Власне, причина копирсання і самоосвітних екзерсисів - ось цей товариш, сир Прикарпатський від "Клуба Сиру". Скажу, що я неймовірно зраділа, коли побачила опис "з додаванням овечого молока", але радість моя швидко вщухла після ретельного вивчення складу, бо овечого молока в ньому аж 4%. Звісно, я розумію, що таких збоченців і любителів сиру "щоб більше тхнуло", не так багато серед покупців українських сирів, але це особисті забаганки.
Сам сир досить щільний, з поодинокими маленькими вічками, не такий солодкий, якими зазвичай є мас-сири, щось у його смаку і ароматі натякає на незвичайні доданки, і хай на мій особистий смак цього замало, але треба ж хоч з чогось починати. Зате у салатах він не виглядатиме нудним, це точно. Або навіть на сирній тарілці під пивну посиденьку. І ще одне, здається, раніше у нього була інша обкладинка, і вона була значно кращою, на мою скромну думку.
Але ж погодьтеся, насиченість і смаковий профіль дуже різний у різних представників цих двох широких категорій. І тим паче, розкажіть, що риба непоєднувана із сиром тому, хто вигадав і з задоволенням їсть каліфорнійські (і всі інші варіації з сиром "Філадельфія") роли.
Між іншим, принагдно я дізналася, що є така думка - поєднання шоколаду і червоного сухого вина вгазалі треба заборонити, а за подачу сиру з пліснявою до вина треба відривати руки. От такі категоричні бувають експерти.
Але до салатки.
Елементарно - тоненькі смужечки засоленого в солі, цукрі і розмарині лосося, салатне листя, розібраний на сегменти грейпфрут, дрібка насінин гранату і сир. Заправити все соусом з лимонного соку, оливкової олії і медової гірчиці (альтернативно гірчиця + мед). Сіль, перець до смаку. І вуаля. Насправді, сир не дає такого насиченого смаку, щоб перебивати рибу, і я не можу сказати, що хтось комусь у цій компанії програє.
Власне, причина копирсання і самоосвітних екзерсисів - ось цей товариш, сир Прикарпатський від "Клуба Сиру". Скажу, що я неймовірно зраділа, коли побачила опис "з додаванням овечого молока", але радість моя швидко вщухла після ретельного вивчення складу, бо овечого молока в ньому аж 4%. Звісно, я розумію, що таких збоченців і любителів сиру "щоб більше тхнуло", не так багато серед покупців українських сирів, але це особисті забаганки.
Сам сир досить щільний, з поодинокими маленькими вічками, не такий солодкий, якими зазвичай є мас-сири, щось у його смаку і ароматі натякає на незвичайні доданки, і хай на мій особистий смак цього замало, але треба ж хоч з чогось починати. Зате у салатах він не виглядатиме нудним, це точно. Або навіть на сирній тарілці під пивну посиденьку. І ще одне, здається, раніше у нього була інша обкладинка, і вона була значно кращою, на мою скромну думку.
Щоразу, як я маю щось сказати про біганину, я щиро сама собі дивуюся. Ліниве створіння, яке з-під ковдри вилазить важко і неохоче, досі бігає. Це вже третя моя зима в кросівках (загалом 2,5 роки), і незбагненною таємницею для мене лишаєься - чому? Чому я досі інколи в дощ, інколи в сніг, а сьогодні - у найнижчу поки що з біганих температуру -17С, піднімаю свою дупцю, вдягаюся, шнуруюся і вйо.
Чим нас дуже і дуже порадувала Рига - то це найкращою з бачених мною пивотек.
Знайомтеся, BeerFox/Callous Alus і Майк.
Знайомтеся, BeerFox/Callous Alus і Майк.
З грудневими поїздками цього року склалося не дуже гулябельно - у Відні зливи, у Ризі мряка і дощ, на пару з вітром. Що безумовно, спонукало ховатися кудись під дах і вживати щось смачне. Отже, наші пивомандри віденські.
У Відні "пивна сцена", як нині прийнято говорито, чітко поділена на три частини: стандартні великі виробники, традиційні міні і крафт.
Перші нас, як завжди, не особливо цікавлять. Почнемо з останніх.
Крамниця і броварня Bier Store Vienna (http://www.beerstorevienna.at, Wilhelmstraße 23) спеціалізується майже винятково на австрійському пиві, щоправда, є невеликий вибір імпортного. Хлопці залюбки розкажуть, покажуть, порадять. Крім пива є все, що потрібно для домашнього пивоваріння - начиння, солод, хміль, дріжджі різних сортів. Розливають на місці або своє пиво або гостьове під час якихось подій, які відбуваються регулярно - дегустації, зустрічі з пивоварами, тощо. Дуже гарний приклад приємної пивотеки, де і випити, і поговорити, і просвітитися.
У Відні "пивна сцена", як нині прийнято говорито, чітко поділена на три частини: стандартні великі виробники, традиційні міні і крафт.
Перші нас, як завжди, не особливо цікавлять. Почнемо з останніх.
Крамниця і броварня Bier Store Vienna (http://www.beerstorevienna.at, Wilhelmstraße 23) спеціалізується майже винятково на австрійському пиві, щоправда, є невеликий вибір імпортного. Хлопці залюбки розкажуть, покажуть, порадять. Крім пива є все, що потрібно для домашнього пивоваріння - начиння, солод, хміль, дріжджі різних сортів. Розливають на місці або своє пиво або гостьове під час якихось подій, які відбуваються регулярно - дегустації, зустрічі з пивоварами, тощо. Дуже гарний приклад приємної пивотеки, де і випити, і поговорити, і просвітитися.
Наш довгий вікенд у Ризі був сірим, вологим, вітряним - не надто різдвяним. Але! Все дуже покращував проект Шлях різдвяних ялинок, який проходить уже шосте. На офіційному сайті - http://www.eglufestivals.lv/en/home - можна почитати коротку історію свята, перелік ялинок і описи до них. Звісно, інтерактивна мапа теж є. Тому просто гуляння містом перетворилися у полювання на ялинки. Шкода, що вдень вони і наполовину не такі гарні, як вночі, але коли стає темно, і накрапає дощ уже хочеться до каміна і на диван і щось смачне у келиху (а смачного було, про це згодом). Між іншим, мешканці Риги вважають, що перша ялинка з'явилася саме у них 1510 року, коли діти прикрасили ялинку, приготовану на традиційне спалення до дня зимового сонцестояння.
Ну і моя колекція:
1. Перша ялинка на планеті Земля - цілком зрозуміло, чому, ні? :)
Ну і моя колекція:
1. Перша ялинка на планеті Земля - цілком зрозуміло, чому, ні? :)
А де кульки, спитаєте ви мене, розглядаючи це фото.
Я вам от що скажу, всі погані фотографи у пеклі будуть знімати тільки фрикадельки, котлети й увесь інший фарш, тому що я навіть не знаю, що виглядає гірше. І навіть соус не спасає, ба, навіть псує. А за таємне знання, як Ікея робить свої котбуллар ідеально круглими, я готова віддати півцарства і коня, бо кульки ніколи, просто ніколи не виходять кульками, а незрозумілими грудочками підозрілого характеру. Проте, це той самий випадок, коли варто задушити внутрішнього естета, бо вони такі прості і смачні, що соромно називати це рецептом.
Я вам от що скажу, всі погані фотографи у пеклі будуть знімати тільки фрикадельки, котлети й увесь інший фарш, тому що я навіть не знаю, що виглядає гірше. І навіть соус не спасає, ба, навіть псує. А за таємне знання, як Ікея робить свої котбуллар ідеально круглими, я готова віддати півцарства і коня, бо кульки ніколи, просто ніколи не виходять кульками, а незрозумілими грудочками підозрілого характеру. Проте, це той самий випадок, коли варто задушити внутрішнього естета, бо вони такі прості і смачні, що соромно називати це рецептом.
Щось не можу я писати рецепти тортів. Лише ідеї збирання якось, але чому б і ні?
Торт для останньої цього року посиденьки вузького кола пиволюбів :)
Торт для останньої цього року посиденьки вузького кола пиволюбів :)
Зізнатися чесно, я все життя ввачала печиво "Марія" цілком і повністю українським, і мені навіть на думку не спадало, що походження цієї неприкметної галети/печивки може бути іншим. Особливо я його і не любила ніколи, хіба що як намастити чимось смачним, шоколадним чи арахісовим, то під чай гарно йшло. Але просто так - ні-ні, краще я з'їм щось інше, м'якше, з начинкою, чимось полите, але не Марію. І тут на мене з-за рогу накинулося знання.
Щороку у грудні у мене страшенно псується почерк. Він і так, зізнатися, не те щоб каліграфічний, а насправді - курка лапою. Але щороку я не можу розподілити підписування листівок, щоб не було щонайменше 20 за раз. Рука відвалюється, присмак клею від марок (дякувати богам канцелярії, самоклеючі конверти уже не рідікість) не сходить з язика, але стос радує, як гірлянда і кульки на ялинці. Першими летять у далекі закордони - Японію, Америку, Канаду. Потім Європа, потім Україна, потім Київ. 20 уже, 40 сьогодні, і ще 40 дуже скоро. А ви відпрявляєте живі листівки? Багато?
Це саме той випадок, про який ідеться в одній дуже відомій пісенці з не менш відомого кіна "на лицо ужасные, добрые внутри". Якби я робила його зараз, цей псевдо-тортик, то зробила б все інакше, починаючи від способу промащування коржів, закінчуючи вибором глазурі. Але я люблю його і таким, кособоким, вимазюканим, з розтрісканою глазур'ю і недолугим малюнком. А тестова група повідомляє, що він дуже нічого на смак. Особисто поки сказати нічого не можу, бо солодке все ще не лізе, але шоколад, сливи і кардамон - хіба це не небесні гармонії?
Трошки хвалько-допис, про новорічний проект.
Проект вийшов дуже-дуже лімітованим, щоправда, з технічних, а не зіркових причин.
Проект вийшов дуже-дуже лімітованим, щоправда, з технічних, а не зіркових причин.
Про те, що Ібсен — один з найвизначніших драматургів, знають практично всі. Трохи менше людей знає, що його п'єси за кількістю постановок поступаються лише Шекспірівським, а на початку століття “Ляльковий будиночок” взагалі було названо найбільш популярним твором серед постановників.
Але крім всього цього, Ibsen — це новий ресторан скандинавської кухні, що відкрився буквально кілька днів тому у Києві. Так, стриманий, нордичний і навіть трохи суворий. Продовжуючи аналогії з норвезьким тезкою, атмосфера чимось таки схожа на театральну — важкі портьєри, що стишують звук вулиці, мінімалізм, я б навіть сказала, деякий аскетизм у дизайні - за який реверанси Сергію Махно - м'який сірий, світле дерево, а не засилля очікуваного білого кольору, але не знаю, як вас, але мене завжди у театрах заворожували люстри. І тут світильники теж привертають до себе неабияку увагу (принаймні, я хвилин 15 витріщалася на них і так, і сяк, поки помітила устричний бар, в який мала б уткнутися носом, коли зайшла, але ні). Майстерна імітація мушель захоплює, а риби, які причаїлися на шафах для посуду, гардеробі і деяких стінах викликають бажання аплодувати автору.
Нордична кухня чомусь в уяві більшості викликає дари моря. Але насправді, як і вона в цілому, так і меню в Ibsen не тяжіє однобоко до морепродуктів. Можливо, це видаватиметься неочікуваним, але скандинавська і українська кухня схожі завдяки подібним кліматичним зонам (ну добре, нордична трохи прохолодніша) — в обох частий гість коренеплоди, злаки, м'ясо — в тому числі і дичина, соління і маринади. Без екзотики типу морського чорта і лакриці не обійшлося, але в цілому, те, що готує шеф-кухар Василь Пашук, хай подеколи буде важко вимовити вголос — а ну, “гудбрансдален” без затинань? - буде зрозумілим.
Мої особистий фаворит — телячі щічки по-скандинавські (тушковані з ялівцем і часником, подаються з гарніром з сочевиці і ягід годжі, 150/150 г, 182 грн), хоча на мій смак сочевиця могла б бути не такою солодкою, а також гаряча закуска оселедець “Тулесса” (фламбоване бурбоном філе оселедця із запеченими коренеплодами 260 г, 98 грн), дуже вже неочікуване поєднання гарніру. А, і неможливо забути колме ліха - тарілку в'яленої телятини, качиного філе і оленини з сорбетом з хріну (150/50 г, 189 грн), умамі просто танцює на язиці, а сорбет - просто свято якесь. При тому не можу не відмітити фантастичний обліпиховий компот з ваніллю і цинамоном, настільки оригінального напою, який одночасно освіжає і бадьорить рецептори, я давно не зустрічала. Важко не помітити, що найбільше моєму серцю і язику озвалися страви, близькі слов'янській кухні, що ще раз підтверджує нашу зі скандинавами спорідненість, еге ж?
Колме ліха
Але обійти питомо скандинавську екзотику неможливо. Наприклад, десерт гудбрансдален з цитрусовим хлібом (кекс у соусі з сиру гудбрансдален і медовим морозивом, 250/50 г, 96 грн). Не впевнена, але, здається, з ним в Києві, та й в Україні ніхто нічого не готує, надто вже специфічний на пересічний смак цей коричневий сир, виварений з сироватки так, що неможливо сказати, який же він на смак — солодкий чи солений, але якщо вже відверто, то і такий, і такий водночас. Уявіть його, перетворений на соус для щільного кексу і з кулькою морозива. Я б віддала перевагу більш насиченому цією парою смаків соусові, але я ще той збоченець.
Гудбрансдален з цитрусовим хлібом
Було б нечесно промовчати про устриць. Та й чого про них мовчати, якщо це устриці першої води — вода в них ще з морька, вони не плавають в акваріумі, не дихають і не смокчуть в себе воду з продуктами власної життєдіяльності, а молюски — це, власне те, що вони їдять. Тому тут можна не ризикувати скуштувати устрицю, начинену устрицями. Тарілку устриць подають з трьома соусами, але я, ящо чесно, вживала б їх а-ля натюрель.
Філософія закладу — просто якісна свіжа їжа. Ніякої заморозки, і, подібно до скандинавів — максимум локального. Наприклад, овочі, гриби і навіть оленина, українські, тому що так вони найсвіжіші, і відповідно, найсмачніші. І що насправді може бути кращим за просто найсвіжіше і найякісніше? Просто чистий смак, не затьмарений зайвими маніпуляціями? В цілому — ура, нарешті хоч хтось вирішив взяти на себе сміливість і ризикнути зі скандинавською кухнею. Чи очікувати на якусь супер-пупер екзотику? Ні, просто на хорошу їжу. Так, це не те місце, куди можна сходити на ланч, цінник не спонукає. Але сходити варто.
І на останок — людина, яка так усміхається, поганим вас не нагодує, я впевнена.
Плеттер риби холодних морів (асорті з сардин, макрелі, оселедця і лосося з картопляним салатом і гірчичною заправкою 450/230/50 г, 425 грн)
Смьореброд з терином з фуа гра і ягідним соусом, 230 г, 159 грн
Норд салаті (телячий язик із запеченими коренеплодами, томатами, огірками і гливами під гірчичним соусом, 360 г, 118 грн)
Морський чорт, запечений у хоспері з цукіні, полентою і апельсиновим соусом 110/110/50 г, 387 грн
Шокляд мус (шоколадна помадка на горіховому праліне з квітковим пилком 170 г, 159 грн)
Останній тидень я тільки і роблю, що пию чай. Літрами. Уже видудлила половину зимових запасів з цією дурнуватою горло-болячкою. Але інколи це так гарно, крім того, що смачно. Наприклад: сонях, малина, чорнобривці, базилікові квіти, гісоп, липовий цвіт.
Коли я прочитала це оповідання у збірці Ентоні Дора "Збирач мушель", воно вразило мене до глибини душі. Не знаю чому. Так, воно про біг, рух, фото - але зовсім не про це. Зовсім. Але ще ніколи потреба перекласти якийсь текст не була такою нестримною. І враховуючи, як давно я цього не робила, маю гарний work-out для мізків, які аж риплять.
Було б круто офіційно видати його в якомусь часописі чи тематичному сайті, чи ще якось, але на жаль, агент Дора не відповідає на мій мейл із запитом.
Буду вдячна за всі зауваження, поради, ідеї стосовно тексту і продовження роботи над ним
Було б круто офіційно видати його в якомусь часописі чи тематичному сайті, чи ще якось, але на жаль, агент Дора не відповідає на мій мейл із запитом.
Буду вдячна за всі зауваження, поради, ідеї стосовно тексту і продовження роботи над ним
Мкондо
[мкондо, ім. — потік, течія, стрімкий рух, перехід, біг, наприклад, плин річки чи струмінь води, яку ллють на землю, рух повітря крізь двері чи вікно, або рух води/повітря, що тягнеться за кораблем, авто, чи твариною, яка мчить. ]
[мкондо, ім. — потік, течія, стрімкий рух, перехід, біг, наприклад, плин річки чи струмінь води, яку ллють на землю, рух повітря крізь двері чи вікно, або рух води/повітря, що тягнеться за кораблем, авто, чи твариною, яка мчить. ]
Є багато версій походження цієї назви, і жодна не підтверджена документально, але найпоширеніша думка - що ноги (хвости?) назви цього хліба ростуть з того, що його треба їсти, як мавпи, які відщипують маленькі шматочки від того, що їдять. Але для мене це все одно "найкумедніша булочка з корицею" :)
У мене довга і пристрасна історія з кулінарними книжками. Але зараз лишилися одиниці.
Я практично ніколи не готую салати згідно якихось рецептів. У 99% працює формула "я його зліпила, з того що було в холодильнику".
Але, зазвичай, спільна тенденція все-таки є. Практично в кожному салаті буде:
- власне, салат - маш, рукола, айсберг, дубок, тощо
- сир - бо сир в холодильнику є завжди, м'який, твердий, якийсь точно
- мариновані перепелині яйця - принагідно нагадаю рецепт, вони теж майже завжди є в холодильнику, бо пасують до салатів, китайщини чи просто і якості закуски
Але, зазвичай, спільна тенденція все-таки є. Практично в кожному салаті буде:
- власне, салат - маш, рукола, айсберг, дубок, тощо
- сир - бо сир в холодильнику є завжди, м'який, твердий, якийсь точно
- мариновані перепелині яйця - принагідно нагадаю рецепт, вони теж майже завжди є в холодильнику, бо пасують до салатів, китайщини чи просто і якості закуски