Я люблю красиве, я люблю подорожі, я люблю гарний декор, але, зізнаюся чесно, досі існування журналів-настроїв типу Kinfolk/Cereal/ваш варіант мене дещо спантеличувало. Вони дорогі і мені незрозумілі. Такі журнали я радо погортаю в електронному варіанті, а краще піду почитаю якісь гарно зняті рецепти.
Але. Але буває так, що такий журнал-настрій виринає з хвиль світобудови зненацька, і виявляється, що ви з ним колихаєтеся на одній і тій самій хвилі. Резонуєте в унісон. Тобі приємна кольорова гама, стиль фото, слова і відчуття коротких історій. А до того ж вивялється, що це свій, а не закордонний продукт. Що це кавалок мрій і сподівань маленького кола людей, які взялися за руки і покликали інших, що навіть ноги проекту ростуть з довіри натовпу незнайомців - краудфндингу. І ти думаєш, хай йому грець, чому не підтримати цю довіру теж, коли в тобі луною розкочується тепло. Ну, так вийшло. Поцілили в десятку. Що ще з вами робити, La Boussole. Ще є над чим працювати і що вдосконалювати, але я в вас вірю.
Перший номер - Одеса. Другий - Львів. Що далі, вигадники?
Але. Але буває так, що такий журнал-настрій виринає з хвиль світобудови зненацька, і виявляється, що ви з ним колихаєтеся на одній і тій самій хвилі. Резонуєте в унісон. Тобі приємна кольорова гама, стиль фото, слова і відчуття коротких історій. А до того ж вивялється, що це свій, а не закордонний продукт. Що це кавалок мрій і сподівань маленького кола людей, які взялися за руки і покликали інших, що навіть ноги проекту ростуть з довіри натовпу незнайомців - краудфндингу. І ти думаєш, хай йому грець, чому не підтримати цю довіру теж, коли в тобі луною розкочується тепло. Ну, так вийшло. Поцілили в десятку. Що ще з вами робити, La Boussole. Ще є над чим працювати і що вдосконалювати, але я в вас вірю.
Перший номер - Одеса. Другий - Львів. Що далі, вигадники?
Я дуже люблю смачно поїсти. Раніше (це, здається, було в минулому житті) однією з улюблених розваг було знайти новий заклад з цікавим меню, любити його, водити туди друзів, або ходити з друзями у знайдені ними скарби. Але уже роки два-два з половиною в ресторани я ходжу винятково на запрошення друзів, найчастіше з якогось приводу.
Хлібопічка - чудовий винахід людства. Але коли є час і натхнення...
Ніщо не пахне так, не гріє так долоні, як свіжоспечений хліб, який ти вимісив, вичекав, висидів перед піччю, і витримав, поки він вистигне. Останнє, запевняю вас, найважче.
Хліб з дробиною (твердими залишками пивного сусла)
Знаючи мою любов до пива, думаю, ніхто не подивується з рецепта. Я дуже давно на нього заглядалася, і нарешті, мені в руки потрапив головний складник (дякую-дякую причетним). Після першої випічки я вже знаю, що треба змінити і додати, і наступний буде ідеальним. Таким:
- 300 г пшеничного борошна (+ 1-2 жмені, якщо буде потреба)
- 210 г цільнозернового борошна
- 50-60 г дробини
- 2 ч.л. швидкодіючих дріжджів
- 1 ч.л. солі
- 3-4 гілочки чебреця/розмарину/обох/вашваріанттравички
- вода
- олія для змащування
- мультизернове борошно чи кукурудзяна крупа для посипання
Про борошно. Ноги цього рецепта ростуть з американських блогів, тому що вони мають на увазі під "хлібним борошном" я вам не скажу, так само, як і не скажу відповідності його вологості/клійковини нашому звичайному пшеничному борошну. Я завжди беру пшеничне борошно "Київмлин". Підозрюю, що наше якесь більш вологе, тому була подреба додавати, надто вже липке тісто виходило згідно з оригінальним рецептом. А інші види останнім часом закуповую ящиками у Діамант-ЛТД, дуже мені подобається і ціна, і якість, і цільнозернове, і гречане, і вівсяне, і мультизернове, і суміш екопластівців для домашньої граноли - все беру напряму у них. Так от, дії і магічні паси наступні.
Спочатку треба подумати про щось хороше. А потім - про те, яким гарним і запашним буде цей хлібчик. А він буде, чесно-чесно. Залити трави склянкою води, довести до кипіння, накрити кришкою, настояти хвилин 15-20. Витягнути травичку, долити водою до 450 мл.
Змішати борошно, дробину, сіль, дріжджі у мисці, зробити колодязь і влити половину води, поступово вмішуючи в неї борошно. Коли вся вода змішається у клійке тісто, долийте другу половину води і розмішайте тісто. Воно буде липке, але має бути в міру липким, а не зовсім рідким, тут уже довіряйте інтуіції і додавайте пшеничного борошна, якщо треба. Мені довелося додати дві жмені.
Накрийте плівкою і поставте на 10 хвилин у тепле місце (я ставлю на батарею, вона у мене не дуже гаряча, якщо ваші шпарять, ставте поруч на стільчик).
Беремо дошку, змащуємо її олією, змащуємо олією іншу миску і руки і обережно дістаємо тісто. На дошці розплескуємо - не тягнемо, не рвемо - тісто у більш-менш подобу прямокутника, уявно ділимо його на третини і складає праву третину на середню, а ліву на їх обидві. Тобто, прямокутник тепер складено, як лист у євроконверт, у три шари. І цей довгий прямокутник складаємо навпіл. Кладемо тісто назад у змащену олією миску, накриваємо плівкою і ставимо у тепле місце ще на 10 хвилин.
Повторюємо складання ще двічі з проміжками у 10 хвилин, тобто, в цілому, ми його склали тричі.
Після цього лишаємо підходити на годину.
Тепер дошку притрушуємо борошном і вистеляємо миску рушником, який теж щедро притрушуємо борошном - для цього я брала мультизернове. Дістаємо тісто, ще раз складаємо третинками і навпіл, і акуратно підтягуємо краї під низ, робимо півкулю, і викладаємо в миску на рушник. Накриваємо плівкою і лишаємо на останнє виростання хвилин на 30-40.
Поки хліб росте, вмикаємо пічку грітися до 250С з деко всередині. На розпечене деко обережно (!) викладаємо хліб швом вниз і одразу у піч, яку прикручуємо до 230С.
Печемо 30-40 хвилин, але з 30 поглядаємо на хліб, якщо починає пригорати - перевіряємо. Я б потримала 50 хвилин, бо витягнутий з печі хліб ще годину доходить і допікає себе сам, але зараз холодно, і він швидше вистигає, тому влітку, безумовно, 40 хвилин, а зараз хвилин 50.
І б'ємо себе по руках, щоб одразу не відкраяти шматок. Бо це щось неописуване.
Він просто красунчик.
І ГОЛОВНЕ. Навіть без дробини він прекрасно смакуватиме, вірте мені. Просто додайте на 50 мл води менше
Ніщо не пахне так, не гріє так долоні, як свіжоспечений хліб, який ти вимісив, вичекав, висидів перед піччю, і витримав, поки він вистигне. Останнє, запевняю вас, найважче.
Хліб з дробиною (твердими залишками пивного сусла)
Знаючи мою любов до пива, думаю, ніхто не подивується з рецепта. Я дуже давно на нього заглядалася, і нарешті, мені в руки потрапив головний складник (дякую-дякую причетним). Після першої випічки я вже знаю, що треба змінити і додати, і наступний буде ідеальним. Таким:
- 300 г пшеничного борошна (+ 1-2 жмені, якщо буде потреба)
- 210 г цільнозернового борошна
- 50-60 г дробини
- 2 ч.л. швидкодіючих дріжджів
- 1 ч.л. солі
- 3-4 гілочки чебреця/розмарину/обох/вашваріанттравички
- вода
- олія для змащування
- мультизернове борошно чи кукурудзяна крупа для посипання
Про борошно. Ноги цього рецепта ростуть з американських блогів, тому що вони мають на увазі під "хлібним борошном" я вам не скажу, так само, як і не скажу відповідності його вологості/клійковини нашому звичайному пшеничному борошну. Я завжди беру пшеничне борошно "Київмлин". Підозрюю, що наше якесь більш вологе, тому була подреба додавати, надто вже липке тісто виходило згідно з оригінальним рецептом. А інші види останнім часом закуповую ящиками у Діамант-ЛТД, дуже мені подобається і ціна, і якість, і цільнозернове, і гречане, і вівсяне, і мультизернове, і суміш екопластівців для домашньої граноли - все беру напряму у них. Так от, дії і магічні паси наступні.
Спочатку треба подумати про щось хороше. А потім - про те, яким гарним і запашним буде цей хлібчик. А він буде, чесно-чесно. Залити трави склянкою води, довести до кипіння, накрити кришкою, настояти хвилин 15-20. Витягнути травичку, долити водою до 450 мл.
Змішати борошно, дробину, сіль, дріжджі у мисці, зробити колодязь і влити половину води, поступово вмішуючи в неї борошно. Коли вся вода змішається у клійке тісто, долийте другу половину води і розмішайте тісто. Воно буде липке, але має бути в міру липким, а не зовсім рідким, тут уже довіряйте інтуіції і додавайте пшеничного борошна, якщо треба. Мені довелося додати дві жмені.
Накрийте плівкою і поставте на 10 хвилин у тепле місце (я ставлю на батарею, вона у мене не дуже гаряча, якщо ваші шпарять, ставте поруч на стільчик).
Беремо дошку, змащуємо її олією, змащуємо олією іншу миску і руки і обережно дістаємо тісто. На дошці розплескуємо - не тягнемо, не рвемо - тісто у більш-менш подобу прямокутника, уявно ділимо його на третини і складає праву третину на середню, а ліву на їх обидві. Тобто, прямокутник тепер складено, як лист у євроконверт, у три шари. І цей довгий прямокутник складаємо навпіл. Кладемо тісто назад у змащену олією миску, накриваємо плівкою і ставимо у тепле місце ще на 10 хвилин.
Повторюємо складання ще двічі з проміжками у 10 хвилин, тобто, в цілому, ми його склали тричі.
Після цього лишаємо підходити на годину.
Тепер дошку притрушуємо борошном і вистеляємо миску рушником, який теж щедро притрушуємо борошном - для цього я брала мультизернове. Дістаємо тісто, ще раз складаємо третинками і навпіл, і акуратно підтягуємо краї під низ, робимо півкулю, і викладаємо в миску на рушник. Накриваємо плівкою і лишаємо на останнє виростання хвилин на 30-40.
Поки хліб росте, вмикаємо пічку грітися до 250С з деко всередині. На розпечене деко обережно (!) викладаємо хліб швом вниз і одразу у піч, яку прикручуємо до 230С.
Печемо 30-40 хвилин, але з 30 поглядаємо на хліб, якщо починає пригорати - перевіряємо. Я б потримала 50 хвилин, бо витягнутий з печі хліб ще годину доходить і допікає себе сам, але зараз холодно, і він швидше вистигає, тому влітку, безумовно, 40 хвилин, а зараз хвилин 50.
І б'ємо себе по руках, щоб одразу не відкраяти шматок. Бо це щось неописуване.
Він просто красунчик.
І ГОЛОВНЕ. Навіть без дробини він прекрасно смакуватиме, вірте мені. Просто додайте на 50 мл води менше
Я, якщо чесно, люблю брюсельську капусту і просто відвареною, і в супику, смакує вона мені. Але як мати трошки часу і натхнення, можна зробити геніальний, не побоюся цього слова, гарнір.
Як уже хочеться весни.
Щоб повернувся кіт.
Почати бігати частіше і уже на велику катати в басейн. Почати, нарешті, розганятися на півмарафон.
Сидіти на травичці. Розжитися термо-кружкою і пити каву десь у парках. На самоті і з друзями, з книжками і просто з небом.
Фотографувати квіти. Просто більше фотографувати.
Хочеться скинути вже ці парки-куртки-шалики (так, навіть їх). Хочеться суконь і балеток. Гарних джазових і не лише концертів. Виставок і ярмарків.
Хочеться ремонта і подорожей, чи хоча б квитків.
І щоб ця зима, яка триває уже 15 місяців, скінчилася, врешті-решт. Можна навіть без усього вищеперерахованого, хоча, травичка буде, як не крути.
Чи любите ви гливи так, як люблю їх я?По-перше, вони красиві. Ну серйозно.
По-друге, як на мене, у них набагато яскравіший смак за ті ж печериці, і коштують вони дешевше, і є цілий рік, на відміну від інших грибів.
Коли ти уже бував у якомусь музеї, повторні візити перетворюються на вишукування "великодніх яєць".
Наприклад, ось у скандинавсьцій секції крізь кучугури снігу йде... верблюд.
Або ось вівці, що подолали закони земного тяжіння
Знову скандинавська секція - і голі діви з крилами
Український прапор серед натовпу футбольних болільників
У полі соняхів на пледику занурена у любощі пара (не будемо турбувати їх спокій)
Велосипедист, який довів, що земля - це диск, і ось він, його край
Працівник заводу, що малює гномиків на цистернах
Або четверо здорових лбів, які зависли над моделлю шоколадної фабрики Lindt, де можна натиснути на кнопку, і всередині почнеться рух, шоколадки їздитимуть по фабриці, заїжджатимуть в "обгортальні" цехи, і врешті-решт, тобі випаде маленька шоколадка. Шоколадка маленька, а радощів повні штані.
А взагалі, там, як завжди, круто, і більш-менш невдовзі обіцяють італійську секцію.
А взагалі, там, як завжди, круто, і більш-менш невдовзі обіцяють італійську секцію.
Нині дуже популярні скретч-мапи, де треба стирати покриття з країни, де ти побував, і поступово настінна мапа стає кольоровою. А у нас отака тревел-мапа. Незмінна уже 5 років традиція відправляти за можливості з кожного нового міста листівку додому. Підписуємо з Ра по черзі. І вже вкотре кажу - це так кльово, повернутися з мандрів, пірнути з головою в будні, а тут раз - і в скриньці листівка, шматочок подорожі, що нагадує про реальність минулого, що ти не вигадав ці краї, що вони тобі не наснилися, ти справді був там. Ну і на звороті якісь особливі слова чи настрої саме цієї поїздки.
Така собі колекція: Львів, Цюрих, Брюгге, Інсбрук, Стокгольм, Койкнхоф, Мельк, Амстердам, Фюссен, Будапешт, Пекін, Тянцзинь, Санкт-Петербург, Львів, Тілбург, Любек, Гамбург, Вільнюс, Одеса, Барселона, Зальцбург, Аахен, Кельн, Краків, Жирона, Дортмунд, Сеул, Сігтуна, Бамберг, Мюнхен, Рига, Флоренція, Нюрнберг, Стамбул, Нордлінген, Орно, Алкмар, Валенсія, Тиресо.
Хоча, судячи з усього, тепер поповнюватиметься вона не вельми часто... А ви відправляєте собі листівки з мандрів?
А давайте поговоримо про їжу?
Ви колись намагалися зняти місиво? От буквально місиво, неприглядне з жодного боку свого. От я сьогодні спробувала, з таким собі результатом. Але хай це і негарно, але смачно страшенно.
Отже місиво з тунця і макаронів чи revival of макарони по-флотські чи tunaglop (звучить кумедно, еге ж? аж самій подобається:)
Отже місиво з тунця і макаронів чи revival of макарони по-флотські чи tunaglop (звучить кумедно, еге ж? аж самій подобається:)
Це буде незначне оновлення оцього запису дворічної давнини.
Власне, Гамбург теж потроху відходить від класичного німецького пива, що настільки очевидно навіть у традиційному донеможу Brauhaus Joh. Albrecht, ось і доказ:
Власне, Гамбург теж потроху відходить від класичного німецького пива, що настільки очевидно навіть у традиційному донеможу Brauhaus Joh. Albrecht, ось і доказ:
Трошки про нові надбання категорії "МейдінЮкрейн".
Я скільки себе пам'ятаю, ходила по квартирі боса. Тому тапки прийшли в моє життя лише нещодавно, і тапками мрії стали, звісно, біркенштоки. Кольорові, повстяні, з корковою підошвою, вони два роки бентежили мою уяву і мою ж внутрішню жабу, яка не дозволяла за хатні тапки заплатити стільки грошей. Зрештою, жаба перемогла в сенсі не купувати десь там, у тридев'ятому царстві, а використати добрий перевірений варіант, який ми з моїми ногами ніжно любимо - Kachorovska Atelier. І ось вони, моя прєлєсссть, вже мене гріють і пестять. Аліно, ще раз дякую, що взялися за незнайомий матеріал і мої забаганки:)
Я скільки себе пам'ятаю, ходила по квартирі боса. Тому тапки прийшли в моє життя лише нещодавно, і тапками мрії стали, звісно, біркенштоки. Кольорові, повстяні, з корковою підошвою, вони два роки бентежили мою уяву і мою ж внутрішню жабу, яка не дозволяла за хатні тапки заплатити стільки грошей. Зрештою, жаба перемогла в сенсі не купувати десь там, у тридев'ятому царстві, а використати добрий перевірений варіант, який ми з моїми ногами ніжно любимо - Kachorovska Atelier. І ось вони, моя прєлєсссть, вже мене гріють і пестять. Аліно, ще раз дякую, що взялися за незнайомий матеріал і мої забаганки:)
У Гамбурга дуже виразна і впізнавана (принаймні, мені так здається) геометрія. Навіть сірих і похмурих днів він красивий.
Все почалося з того, що у німецькій книжці про різдвяну випічку, яку подарував мені мій чудовий ДідМороз,знайшовся рецепт бельгійського медівника, який мене дуже зацікавив, як прекрасна база для експериментів. Бо в оригінальному рецепті у якості рідини, звісно, використовується вода, але я ж не я буду, якщо не попсую трохи пива. Тим паче, бельгійському рецептові це лише пасує, хіба ні?
Знайшла у закапелках текст 2011 року, який пішов у минуле разом із жж. Думаю, чого йому припадати пилом, хай буде тут. Це був перший мій переклад, розмістити який офіційно дозволив сам автор.
Публікується
за особистої згоди і дозволу автора
книги «The
Story
of
Sushi»
/ «Історія сусі», Тревора Корсона.
Я, якщо чесно, на всі ці зітхання "о, Тоскана!", "о, благословенна земля", і тд, особливо не зважала, ну що, хіба мало місць прекрасних на землі?
Але ні, всі ці пейзажі справді такі, що хочеться просто сісти і дивитися. І нікуди ніколи вже не йти. Або не виходити з вузького колодязя вулички завширшки в одне авто, про наближення якого сповіщає гул бруківки позаду тебе, по обидва боки якої - традиційні тосканські вілли. І це навіть ще не ті перехопили-подих-нема-як-вдихнути пейзажі десь у глубинці. Це просто на 5 метрів відійти від Флоренції і повернутися знов. Без слів.
Але ні, всі ці пейзажі справді такі, що хочеться просто сісти і дивитися. І нікуди ніколи вже не йти. Або не виходити з вузького колодязя вулички завширшки в одне авто, про наближення якого сповіщає гул бруківки позаду тебе, по обидва боки якої - традиційні тосканські вілли. І це навіть ще не ті перехопили-подих-нема-як-вдихнути пейзажі десь у глубинці. Це просто на 5 метрів відійти від Флоренції і повернутися знов. Без слів.
А до чого тут мандарини, спитаєте ви? Ну, крім того, що у нашій травмованій минулою ерою підсвідомості мандарини нерозривно пов'язані з новорічними святами, я ще маю розказати вам про одну ставу, в якій вони є. Чому не фото страви? Бо китайська і навколокитайська їжа, вона така, як саме життя - часто дуже незугарна. І спробуй ще щось пофотографувати, коли воно все вистигає, а від запаха ти захлинаєшся слиною. Тому просто мандаринки, а рецепт осьо.
Сьогодні, знімаючи шкіру з грушок для нового тематично (гірчиця ж) - ностальгічного (Венеція!) експерименту Mostarda di Venezia, я подумала, що найбільше цього року мені хотілося б скинути шкіру і собі. Цю зашкарублу лушпинчасту шкіру, яку довелося відростити, об яку ламали списи новини, події, робота, сіра буденність.
Трошки розважу вас. Такої кількості "редагованих" знаків я ще ніколи і ніде не бачила, а скільки ж ще не помітила, бо ходила з роззявленим від захвату ротом і розсіяною увагою.
Новорічне меню цього року знову ж крутилося навколо варіантів - на трьох, максимально приготувати заздалегідь, щоб не гратися ввечері. Ну і плюс було цікаво під кожну зміну підібрати відповідне пиво.
Я довго збиралася щось написати про минулий рік, і це "довго" виявилося фатальним, тому до настання року нового, звісно, нічого не написала, бо порозгубила все, що хотіла впихнути, треба було одразу на одному диханні. Спробую ці думки і слова все-таки зібрати.
Навряд чи я підберу слова, щоб описати, яка я щаслива, що цей жахливий, жахливий рік уже минув. Нарешті минув. Так, це повний і незатьмарений нічим ескапізм, але сподіватися на щось хороше легше, коли маєш хоча б я кусь уявну точку відліку.
Чудові британські різдвяні кекси, які замішані не лише на шальоній кількості сухофруктів, але й на жменці дива і чарів - скільки, скільки разів мені казали, що не може випічка лежати місяць і не зіпсуватися - завжди додають краплинку дива до новорічних і різдвяних свят. Але що, як ви забігалися і забули, що треба було перейнятися кексом ще наприкінці листопада? Або не забули, але серце не лежало, а тут раптом подумалося, що без цього кекса новий рік не наступить? Чіп і Дейл поспішають на поміч. Є прекрасний експрес-варіант, на смак аж ніяк не гірший, і якому вистачить тижня, а то й кількох днів. І що він лежить у нас не місяць, ми нікому не скажемо, а святковості і чарівності в ньому не менше, чесне слово.
Тому бігом звіряємо перелік продуктів з наведеним наприкінці дописа (що треба докупити, що дістати з холодильника) і починаємо.
Форма для випікання. Це важливо. З половини цієї кількості продуктів у мене вийшов гарнесенький кекс у формі 16х16, заввишки 4 см, і його вистачить пити каву удвох на всі новорічні вихідні, або на половину, якщо заходитимуть гості. Сам кекс дуже поживний, маленький шматочок до кави - і все. Я відволіклася від форми. Якщо тісто ляже дуже тонким шаром - буде надто сухий кекс, якщо дуже високим - згори почне пригорати, а всередині буде ще сирий. Тому з мого досвіду - найкраще для таких штук підходять маленькі круглі форми до 20 см в діаметрі або отакі квадратні.
Приготування. Дістаємо улюблену каструльку (принаймні, я дістаю улюблену, з товстим дном, на 1,3 літри) і складаємо туди масло і цукор. Коли масло розтане, а цукор розчиниться, вкидаємо порізані довільної форми і розміру шматочками сухофрукти, спеції, мед, апельсиновий сік і цедру. Коли суміш знов закипить, варимо на майже непомітному, як дихання різдвяного дива, вогні 10 хвилин. Вимикаємо. Додаємо алкоголь. Розмішуємо. Лишаємо вистигати (вистигати - це коли всунути туди палець і уже не обпекти, облизати, втратити свідомість від смакоти, опритомніти і робити далі). Поки вистигає суміш, вмикаємо грітися пічку до 150С, а форму вистеляємо кухарським папером. Тим часом змішуємо у мисці борошно, горішки, розпушувач. Якщо ще не вистигло - танцюємо під різдвяне радіо. У вистиглу суміш вмішуємо яйця, а за ними - борошно з миски. Ще раз перемішуємо до однорідності, уявляємо мир в усьому світі, виливаємо тісто у форму - і в піч.
Пекти годину-півтори, все дуже залежить від складників, але перевіряємо трісочкою, яка має бути трохи вологою, але не мокрою і без рідкого тіста на ній.
Готовому кексу даємо спокій у формі, поки він повністю не вистигне, загортаємо у кухарський папір, харчову плівку і ховаємо від себе подалі. У потрібний час відрізаємо шматочок, заварюємо чай чи каву, і хай весь світ зачекає.
Продукти:
- сухофрукти - на власний смак візьміть приблизно півкіла різних
- 100-150 г подрібнених горішків (я люблю додавати мигдаль і кешью)
- 100 мл міцного алкоголю на ваш вибір - ром, куантро, коньяк, настоянки, вашваріант
- 200 гр масла
- 150 г цукру - якщо у вас є можливість, хай 50 з них будуть темним вологим тростинним цукром
- 150 гр меду - якщо у вас алергія на мед, просто візьміть 100 г цукру
- 2 апельсини - спочатку зніміть з них цедру, а потім вичавте сік
- спеції - я додаю зазвичай 2 ч.л. кориці, 1 ч.л. імбиру, і дрібку гвоздики+кардамон
- 3 яйця
- 180 г борошна (тут було кілька запитань, то дадам, що апельсини можуть бути різними - дуже соковитими і такими собі, тому рідини в тісті буває теж по-різному, але це тісто буде, як негуста сметана, а не класичне кексове тісто, де ложка колом стоїть. Якщо вас бентежить зарідке тісто, додайте ложку-дві-три борошна)
- 2 ч.л. розпушувача для тіста
- 3 ст.л. гарного настрою
- 2 радісні думки про тих, хто їстиме це кекс
Все.
Цього року дуже гарні новорічні марки віддрукувала Укрпошта. Ну такі вже гарні, що навіть не сердишся, що вони вдвічі більші за звичайні, а це значить, що клею ти наїсишся вдвічі більше, і клеїти їх на уже підписані листівки треба не вертикально, як слід, а горизонтально, бо інакше марка закриватиме частину адреси.
А ви підписали хоч одну листівку? Підпишіть, хоча б заради того, щоб купити цю гарну марку. А знаєте, скільки задоволення - витягати зі скриньки справжній шматочок гарного паперу зі справжніми словами, написаними справжніми руками? Подаруйте його комусь. Ну, і вкидати листівку в жовту поштову скриньку, яскраву таку чих сірих днів, теж приємно. Чесно-чесно. Вірте мені :)
І для тих, хто як я, чухався/забув/не_мав_часу_і_натхнення/ваш_варіант на різдвяний кекс, днями буде рецепт експрес-варіанта. Чекайте.
Я, наївне чукотське дівчатко, думала, що от, тепер у мене купа часу, буде більше часу на любий бложик і тд, але нііііі, коли у тебе є час, нарешті, поробити стільки-стільки справ, на які завше не вистачало часу через роботу, стільки зустрічей з людьми, яких не бачиш через роботу, і стільки бажання все встигнути і сісти однією дупцею на всі стільці, то нічого не встигаєш знов.
Але за цей час накопичуються нові враження.
Знову нові портрети світу, від яких серце виривається з грудей, щоб пташкою шугонути у небо.
Зовсім інакше почуваєшся, коли бачиш фізичні результати своєї роботи, ось ці слоїчки, які ти перед тим миєш, ошпарюючи руки окропом, не розгинаючи спини перебираєш гірчицю, клеїш наліпки, а потім дивишся, як змінюються вирази обличчя людей, коли вони куштують результати твоєї праці. А ще приємніше, коли ці слоїчки перетворюються на новорічні подарунки для найрідніших і котиків-песиків з притулку.
Світобудова продовжує копати, і це інколи аж смішно, бо виглядає приблизно так "ліниве чудовисько, от я за тебе вже все зробила, тебе самі найшли і припрошують, давай, ворушися".
Частіші зустрічі з друзями, гарною музикою і чудовими місцями - найліпша терапія для порепаного новинами серця, нервів і організму.
Новорічна біганина, нарешті, не викликає нападів паніки, а приносить задоволення.
Мандруйте, зустрічайтеся, слухайте, люди - воно все того варте. Навіть якщо задля цього треба напружитися.
Але за цей час накопичуються нові враження.
Знову нові портрети світу, від яких серце виривається з грудей, щоб пташкою шугонути у небо.
Зовсім інакше почуваєшся, коли бачиш фізичні результати своєї роботи, ось ці слоїчки, які ти перед тим миєш, ошпарюючи руки окропом, не розгинаючи спини перебираєш гірчицю, клеїш наліпки, а потім дивишся, як змінюються вирази обличчя людей, коли вони куштують результати твоєї праці. А ще приємніше, коли ці слоїчки перетворюються на новорічні подарунки для найрідніших і котиків-песиків з притулку.
Світобудова продовжує копати, і це інколи аж смішно, бо виглядає приблизно так "ліниве чудовисько, от я за тебе вже все зробила, тебе самі найшли і припрошують, давай, ворушися".
Частіші зустрічі з друзями, гарною музикою і чудовими місцями - найліпша терапія для порепаного новинами серця, нервів і організму.
Новорічна біганина, нарешті, не викликає нападів паніки, а приносить задоволення.
Мандруйте, зустрічайтеся, слухайте, люди - воно все того варте. Навіть якщо задля цього треба напружитися.
Ну а це для зацікавлених - де пивоману притулитися у Стокгольмі :)
Взагалі, скажу одразу, що найвигідніше притулятися у мережі крамниць Systembolaget, ціни і там не дуже гуманні, але принаймні не такі, як у закладах. Зважайте, що по буднях болагети працюють з 10 до 19, в суботу з 10 до 15, а в неділю вихідні, тому у п'ятницю ввечері там черги, серйозні чергі (мабуть, єдині, які я взагалі бачила у Швеції).
Про заклади. Повсюдний принцип - у центрі дорожче, чимдалі від туристичних розваг, тим доступніше - тут не працює. Ціни практично всюди більш-менш однакові, різниться лише асортимент, залежно від спрямованості закладу.
BrewDogPub - галасливе, забите молоддю місце, душевні балакучі бармени - судячи з акценту - імпортовані з Шотландії, і так, на передньому плані праворуч кілт, тому і відвідувачі частково також. Порівняно з іншими закладами досить доступна їжа пивного спрямування: бургери, сендвічі, дрібні закуски. Позиції фірмові і гостьове пиво, сет брати не дешевше, але, принаймні, є можливість за ціною 2 келихів скуштувати 4 види пива. Середня вартість 0,3л -75 крон.
Monks Café (Wallingatan 38) - бар, ресторан, броварня і освітній центр (дегустації, курси, тощо). Дуже велика кількість найрізноманітнішого пива, тут я вперше дізналася про пивні бленди, це фішка Монкс, вони регулярно випускають пивні суміші - змішують різне пиво і витримують його в діжках перед розливанням у пляшки. Результати дуже частно неочікувані і різної якості (але їх можна купити не лише безпосередньо на місці, але й у найближчому systembolaget-i). Цінник дуже широкий, наприклад, пляшка вествлетерена - 240 крон, регулярні акційні сорти пива - 50 крон за келих - теж присутні.
Бармени, як на сомельє, поважні і серйозні, так само як і переважна частина публіки - Монкс взагалі більше схоже на хай-енд ресторан, ніж на паб.
Mikkeller Bar Stockholm (Döbelnsgatan 25) взагалі не схожий на пивний бар, все біле, панелі з дерева різних кольорів, гармонійно поєднуваних один з одним, скандинавський мінімалізм у всій його красі, окрема зала де стільці переходять хвилями у стіни, скло, дзеркала. Було практично порожньо, хоча бармен казав, що причина - понеділок і післявиборний день, кілька відвідувачів, окрім американської туристки, справляли враження успішних бізнесменів, якось так. Келихи по 0,25, що теж дає можливість скуштувати більше. Середня вартість - 40 крон. В наявності 20 кранів, щедро наливають куштувати, радять що вибрати по названому стилю і т.д. Досить новий заклад, лише півроку у вересні.
Akkurat (Hornsgatan 18,) - заклад-легенда, який дехто називає одним із 5 найкращих пивних закладів світу. Старий, абсолютно жахливий зовні, Аккурат всередині виглядає як типовий паб - темне дерево, пиво-тематичний декор, і дуже, дуже ретельний підбір пива. Але основна фішка - льох, де живе витримане, раритетне, унікальне і страшенно дороге пиво. Щоб ви розуміли, на фото меню, і менше половини - це основне меню, решта - позиції "льох". Але і основні позиції теж викликають повагу, наприклад, тут завжди є розливний Cantillon, і мушу визнати, це був один з найкращих гьозів, які я куштувала. До пива більшість замовляє велику каструлю мідій під різними соусами, здається, трилітрова каструля коштує 240 крон. Місце знайти майже нереально, будьте готові проситися до когось за стіл. Багато туристів, але найбільший мій frustration вечора - хіпстер, який напросився з дівчинкою до нас за стіл, і пив кокаколу, а дівчинка пила якийсь шведський маспивас. Навіщо йти і займати місця у настільки тематичному місці, якщо тебе тематика абсолю.нто не цікавить, а хтось, хто йшов спеціально сюди, не сяде (так, там таких було багато). Почувалася пиво-наці, чесне слово :)
Взагалі, скажу одразу, що найвигідніше притулятися у мережі крамниць Systembolaget, ціни і там не дуже гуманні, але принаймні не такі, як у закладах. Зважайте, що по буднях болагети працюють з 10 до 19, в суботу з 10 до 15, а в неділю вихідні, тому у п'ятницю ввечері там черги, серйозні чергі (мабуть, єдині, які я взагалі бачила у Швеції).
Про заклади. Повсюдний принцип - у центрі дорожче, чимдалі від туристичних розваг, тим доступніше - тут не працює. Ціни практично всюди більш-менш однакові, різниться лише асортимент, залежно від спрямованості закладу.
BrewDogPub - галасливе, забите молоддю місце, душевні балакучі бармени - судячи з акценту - імпортовані з Шотландії, і так, на передньому плані праворуч кілт, тому і відвідувачі частково також. Порівняно з іншими закладами досить доступна їжа пивного спрямування: бургери, сендвічі, дрібні закуски. Позиції фірмові і гостьове пиво, сет брати не дешевше, але, принаймні, є можливість за ціною 2 келихів скуштувати 4 види пива. Середня вартість 0,3л -75 крон.
Monks Café (Wallingatan 38) - бар, ресторан, броварня і освітній центр (дегустації, курси, тощо). Дуже велика кількість найрізноманітнішого пива, тут я вперше дізналася про пивні бленди, це фішка Монкс, вони регулярно випускають пивні суміші - змішують різне пиво і витримують його в діжках перед розливанням у пляшки. Результати дуже частно неочікувані і різної якості (але їх можна купити не лише безпосередньо на місці, але й у найближчому systembolaget-i). Цінник дуже широкий, наприклад, пляшка вествлетерена - 240 крон, регулярні акційні сорти пива - 50 крон за келих - теж присутні.
Бармени, як на сомельє, поважні і серйозні, так само як і переважна частина публіки - Монкс взагалі більше схоже на хай-енд ресторан, ніж на паб.
Mikkeller Bar Stockholm (Döbelnsgatan 25) взагалі не схожий на пивний бар, все біле, панелі з дерева різних кольорів, гармонійно поєднуваних один з одним, скандинавський мінімалізм у всій його красі, окрема зала де стільці переходять хвилями у стіни, скло, дзеркала. Було практично порожньо, хоча бармен казав, що причина - понеділок і післявиборний день, кілька відвідувачів, окрім американської туристки, справляли враження успішних бізнесменів, якось так. Келихи по 0,25, що теж дає можливість скуштувати більше. Середня вартість - 40 крон. В наявності 20 кранів, щедро наливають куштувати, радять що вибрати по названому стилю і т.д. Досить новий заклад, лише півроку у вересні.
Akkurat (Hornsgatan 18,) - заклад-легенда, який дехто називає одним із 5 найкращих пивних закладів світу. Старий, абсолютно жахливий зовні, Аккурат всередині виглядає як типовий паб - темне дерево, пиво-тематичний декор, і дуже, дуже ретельний підбір пива. Але основна фішка - льох, де живе витримане, раритетне, унікальне і страшенно дороге пиво. Щоб ви розуміли, на фото меню, і менше половини - це основне меню, решта - позиції "льох". Але і основні позиції теж викликають повагу, наприклад, тут завжди є розливний Cantillon, і мушу визнати, це був один з найкращих гьозів, які я куштувала. До пива більшість замовляє велику каструлю мідій під різними соусами, здається, трилітрова каструля коштує 240 крон. Місце знайти майже нереально, будьте готові проситися до когось за стіл. Багато туристів, але найбільший мій frustration вечора - хіпстер, який напросився з дівчинкою до нас за стіл, і пив кокаколу, а дівчинка пила якийсь шведський маспивас. Навіщо йти і займати місця у настільки тематичному місці, якщо тебе тематика абсолю.нто не цікавить, а хтось, хто йшов спеціально сюди, не сяде (так, там таких було багато). Почувалася пиво-наці, чесне слово :)