Усіх записниколюбів прошу добре подумати, перш ніж починати читати. Інакше готуйте гаманці, я вас попередила :)
Я дуже люблю, щоб було гарно і на вигляд, і на дотик, і взагалі, але є речі, від погляду на які хочеться сипати цитатими типу "мой любімий цвєт, мой любімий размєр", "my precioussss" і тд. Оце одна з них. Зроблена на замовлення талановитими Dubstore. Хвалюся - не нахвалюся. Все як я люблю, без зайвих елементів, просто одне відділення, фіксованої довжини ремінець, який нічим не чіплятиметься за шалики, ідеальний розмір - читалка, телефон, кардхолдер. Старанно прошита, все дуже акуратно, жодних хвостів, тиснення, все таке. Але крім радості володіння чудовою річчю, унікальною і зробленою під тебе, особливе задоволення - спілкування з майстрами. Дуже клієнтоорієнтована компанія, що страшенно тішить на тлі переважної відсутності культури спілкування з замовником (так, мені щастить на таких, я розумію). До чого це я. Дуже, дуже раджу. Ходіть до хлопців і дівчат, замовляйте, підтримуйте, вони того варті.
...і боялися, соромилися, думали, чи тре воно вам і т.д.
У п'ятницю я вперше (і точно не востаннє) здала кров на Берлінського 12, у Київському місцевому центрі крові.
1. Це не боляче. Лише рука трошки втомлюється стискати і розтискати кулак.
2. Це не страшно, бо див. п.1.
3. Чомусь я була впевнена, що приїздити треба двічі — спочатку здати кров на тест, а потім уже приїжджати здавати по повній програмі, тому, як і зазвичай перед аналізами, ми приїхали натщесерце, чим неймовірно засмутили тітоньку, яка вдягає донорів у бахіли і халати перед процедурою. Так вона і каже — без сніданку не приходьте (щоправда, снідати треба вибірково, читайте ТУТ), бо ніхто нікого не хоче відкачувати після втрати свідомості.
4. Черг зараз особливих немає. Тому часу ви витратите максимум одну годину: реєстрація (не забудьте паспорт і код), заповнення короткої анкети і фото (за вас це зроблять у реєстратурі), дадуть прочитати протипоказання до донорства — уважно прочитайте уже зараз ТУТ , це зекономить ваш час. Після реєстрації вам поміряють тиск, пульс, поставлять ще кілька питань, повідомлять, що донорів обов'язково тестують на ВІЛ, гепатит С, і ці аналізи треба забирати самостійно і особисто, а можна і не забирати, а відтак відправлять на швидкий аналіз крові. На цьому етапі певна кількість потенційних донорів теж відсіюється (наявність антитіл-kell, підвищений АЛТ, тощо). Якщо ви — як космонавт, тоді вас відправляють пити солодкий теплий чай і їсти печивко.
5. Після заправки чаєм — у операційну залу, в бахілах, халаті і кілька хвилин (хоча, може це я така бадьора) на спеціальних ліжках стискаємо-розтискаємо кулак. І все.
Кров зараз, самі розумієте, потрібна. Крім плюсів до карми і чмоків від сумління, донори отримують відгул з роботи/служби/навчання у день здачі крові, а також додатковий вихідний за власним вибором у будь-який час. Ще дають талон на компенсацію обіду (40 грн). Але прийом крові відбувається безоплатно.
Якщо ви досі вагалися - не вагайтеся, будь ласка. Якщо є питання - відповім на все, що знаю.
У п'ятницю я вперше (і точно не востаннє) здала кров на Берлінського 12, у Київському місцевому центрі крові.
1. Це не боляче. Лише рука трошки втомлюється стискати і розтискати кулак.
2. Це не страшно, бо див. п.1.
3. Чомусь я була впевнена, що приїздити треба двічі — спочатку здати кров на тест, а потім уже приїжджати здавати по повній програмі, тому, як і зазвичай перед аналізами, ми приїхали натщесерце, чим неймовірно засмутили тітоньку, яка вдягає донорів у бахіли і халати перед процедурою. Так вона і каже — без сніданку не приходьте (щоправда, снідати треба вибірково, читайте ТУТ), бо ніхто нікого не хоче відкачувати після втрати свідомості.
4. Черг зараз особливих немає. Тому часу ви витратите максимум одну годину: реєстрація (не забудьте паспорт і код), заповнення короткої анкети і фото (за вас це зроблять у реєстратурі), дадуть прочитати протипоказання до донорства — уважно прочитайте уже зараз ТУТ , це зекономить ваш час. Після реєстрації вам поміряють тиск, пульс, поставлять ще кілька питань, повідомлять, що донорів обов'язково тестують на ВІЛ, гепатит С, і ці аналізи треба забирати самостійно і особисто, а можна і не забирати, а відтак відправлять на швидкий аналіз крові. На цьому етапі певна кількість потенційних донорів теж відсіюється (наявність антитіл-kell, підвищений АЛТ, тощо). Якщо ви — як космонавт, тоді вас відправляють пити солодкий теплий чай і їсти печивко.
5. Після заправки чаєм — у операційну залу, в бахілах, халаті і кілька хвилин (хоча, може це я така бадьора) на спеціальних ліжках стискаємо-розтискаємо кулак. І все.
Кров зараз, самі розумієте, потрібна. Крім плюсів до карми і чмоків від сумління, донори отримують відгул з роботи/служби/навчання у день здачі крові, а також додатковий вихідний за власним вибором у будь-який час. Ще дають талон на компенсацію обіду (40 грн). Але прийом крові відбувається безоплатно.
Якщо ви досі вагалися - не вагайтеся, будь ласка. Якщо є питання - відповім на все, що знаю.
Я довго збиралася з думками про цей допис, але, так і не зібралася, бо це трохи важко. Тобто, з якимись таки зібралася, але це, безумовно, не все, що хотілося б сказати.
Як, як я ненавиділа гарбуз у дитинстві. Запах і вид гарбузової каші викликав у мене істеричні напади, запхнути її в мене було неможливо ніякими умовляннями, підступними планами, силою чи любов'ю. А все тому, що в моєму дитинстві гарбузи в наших краях водилися типово "наші", звичайні пузаті гарбузи. Це зараз, коли всюди, де оком не кинь, гарні мускатні гарбузики, які я можу їсти безкінечно, у будь-яких варіаціях, вони всеньку осінь лежать у коморі і чекають своєї черги бути спожитими. І поки на плиті доходить гарбузовий суп, я розкажу вам про гарбузовий кекс, такий гарний, такий смачний, і такий на смак негарбузовий, що як не сказати нелюбителям гарбуза, що він там є, ніхто і не здогадається.
жменя шоколадних крапель
Розігріти піч до 180С. У мисці збити міксером цукор з олією, по одному ввести яйця і гарбузове пюре. Додати спеції, розпушувач і потроху ввести у тісто борошно. Додати шоколад, якщо є. Вилити у форму, вистелену кухарським папером - і все! Пекти 45-50 хвилин, перевіряти на готовність трісочкою. З кавою просто божественно. І лише одну миску мити!
На одну порцію (стандартна кексова прямокутна форма) знадобиться:
2 яйця
240 г відвареного гарбуза + 60 мл води розтерти у пюре блендером
120 мл олії
80 г цукру
1,5 ч.л. розпушувача
180 г борошна (пшеничного або 50/50 з борошном грубого помелу)
дрібка солі
і довільний набір спецій на ваш смак (я додала імбир, цинамон і мускат у пропорцій 2:2:1)
опціональножменя шоколадних крапель
Розігріти піч до 180С. У мисці збити міксером цукор з олією, по одному ввести яйця і гарбузове пюре. Додати спеції, розпушувач і потроху ввести у тісто борошно. Додати шоколад, якщо є. Вилити у форму, вистелену кухарським папером - і все! Пекти 45-50 хвилин, перевіряти на готовність трісочкою. З кавою просто божественно. І лише одну миску мити!
Такої сірої, сирої, похмурої погоди, як сьогодні, не хочеться нічого робити, лише пите щось гаряче, засунути ноги кудись в тепло і лінитися. Ну або хоча б колупати знімки. А такого ж похмурого, хоча і не дуже холодного дня у вересні ми накрутили 82 км до Алкмара і назад.
Погода в Голландії типово морська - ось хмарищі, а ось їх уже нема, а за 10 хвилин знову накрапає. І головна голландська принада - пласка рівнинність, яка не напружує ноги, коли крутиш педалі, вилазить боком, коли йдеться про вітер. Він розкочується по цій незахищеній пагорбами площині, набирає швидкість і зносить тебе разом з велосипедом. Чесно, я думала на якомусь проміжку полів, що просто не доїду. Отак стану зараз тут і замерзну з голоду, але далі не рушу. Ні, помилилася, доїхала. Але погода викаблучувалася і комизилася не по-дитячому, оце, скажімо, поромна переправа через канал, що з'єднує море і Амстердам.
Добралися до Алкмара, припаркували велики біля млина і пішли гуляти пішки. Скажу чесно, ця поїздка була імпровізованою і без підготовки, тобто, ми знали, що у місті є сирозважувальна палата (http://www.kaasmarkt.nl, але ми бачили аналогічну у Гауді), є музей Бітлз (але ми не фанати), є музей пива (www.biermuseum.nl/en/, але глянувши опис, зрозуміли, що там буде не надто цікаво), тому ми просто гуляли. Так, там влітку (з першої пятниці травня по останню пятницю вересня) проводять сирну виставу для туристів, так там є ще купа цікавого, але ми просто гуляли, милувалися і ловили шматочки неба, якими подеколи дражнила нас погода. Між іншим, вперше в житті встала і пішла з закладу, не дочекавшись обслуговування Чогось ми всілися пообідати на головній площі, прямо під музеєм сиру, нам подали меню і забули про нас. Ми чекали-чекали, подавали знаки знудьгованим офіціантам, але не дочекалися. І чудово, бо одразу ж за тим ми смачно, душевно і дешево поїли у La Place (https://www.laplace.com - найбільша мережа ресторанів у країні, що ще більш дивує, як при таких масштабах вони примудряються бути такими файними, готувати з місцевих продуктів, ітд), де ще й вдалося завдяки дружньому персоналу підзарядити телефон.
А ось тут, за рогом практично, та сама маленька сирна крамниця, діалог з продавцем якої остаточно закріпив настрій всієї поїздки.
- Добридень, а ви картки віза приймаєте?
- Ні, на жаль, лише маестро.
- Ммммм.... (А нам хочеться дуже) А скільки коштує цей десятирічний сир?
- Стільки-то.
- (копирсання в монетках) У нас є 4,90. Відріжете нам шаточок на стільки?
- (зважує вже запакований шматочок) Тут на 6.
- У нас лише 4,90
- Та беріть на здоров'я.
Завіса, сир в наплічнику, сльози замилування на очах. І це навіть не спроба знайти постінйого клієнта, ми настільки очевидні туристи з фотоапаратом, візою і без готівки, що цей дядько не плекає ані щонайменшої надії, що ми придемо ще. Але він продає-дарує нам цей шматочок просто так, з доброї волі/гарного настрою/місяцяутерезах/ваші варіанти. Та з якої б причини він це не зробив, я любитиму його, і його маленьку крамничку, і весь Алкмар довіку.
А це вже інша переправа дорогою додому. Хороший був день.
Погода в Голландії типово морська - ось хмарищі, а ось їх уже нема, а за 10 хвилин знову накрапає. І головна голландська принада - пласка рівнинність, яка не напружує ноги, коли крутиш педалі, вилазить боком, коли йдеться про вітер. Він розкочується по цій незахищеній пагорбами площині, набирає швидкість і зносить тебе разом з велосипедом. Чесно, я думала на якомусь проміжку полів, що просто не доїду. Отак стану зараз тут і замерзну з голоду, але далі не рушу. Ні, помилилася, доїхала. Але погода викаблучувалася і комизилася не по-дитячому, оце, скажімо, поромна переправа через канал, що з'єднує море і Амстердам.
Добралися до Алкмара, припаркували велики біля млина і пішли гуляти пішки. Скажу чесно, ця поїздка була імпровізованою і без підготовки, тобто, ми знали, що у місті є сирозважувальна палата (http://www.kaasmarkt.nl, але ми бачили аналогічну у Гауді), є музей Бітлз (але ми не фанати), є музей пива (www.biermuseum.nl/en/, але глянувши опис, зрозуміли, що там буде не надто цікаво), тому ми просто гуляли. Так, там влітку (з першої пятниці травня по останню пятницю вересня) проводять сирну виставу для туристів, так там є ще купа цікавого, але ми просто гуляли, милувалися і ловили шматочки неба, якими подеколи дражнила нас погода. Між іншим, вперше в житті встала і пішла з закладу, не дочекавшись обслуговування Чогось ми всілися пообідати на головній площі, прямо під музеєм сиру, нам подали меню і забули про нас. Ми чекали-чекали, подавали знаки знудьгованим офіціантам, але не дочекалися. І чудово, бо одразу ж за тим ми смачно, душевно і дешево поїли у La Place (https://www.laplace.com - найбільша мережа ресторанів у країні, що ще більш дивує, як при таких масштабах вони примудряються бути такими файними, готувати з місцевих продуктів, ітд), де ще й вдалося завдяки дружньому персоналу підзарядити телефон.
А ось тут, за рогом практично, та сама маленька сирна крамниця, діалог з продавцем якої остаточно закріпив настрій всієї поїздки.
- Добридень, а ви картки віза приймаєте?
- Ні, на жаль, лише маестро.
- Ммммм.... (А нам хочеться дуже) А скільки коштує цей десятирічний сир?
- Стільки-то.
- (копирсання в монетках) У нас є 4,90. Відріжете нам шаточок на стільки?
- (зважує вже запакований шматочок) Тут на 6.
- У нас лише 4,90
- Та беріть на здоров'я.
Завіса, сир в наплічнику, сльози замилування на очах. І це навіть не спроба знайти постінйого клієнта, ми настільки очевидні туристи з фотоапаратом, візою і без готівки, що цей дядько не плекає ані щонайменшої надії, що ми придемо ще. Але він продає-дарує нам цей шматочок просто так, з доброї волі/гарного настрою/місяцяутерезах/ваші варіанти. Та з якої б причини він це не зробив, я любитиму його, і його маленьку крамничку, і весь Алкмар довіку.
А це вже інша переправа дорогою додому. Хороший був день.
Бути наприкінці літа-середині осені в Голландії і не скуштувати "молодого оселедця" - злочин проти свого шлунка і язика. Я не те щоб любитель, але тим не менш, пройти повз неможливо. Для повної автентичності і свіжесті варто їхати до моря, ми і скерували свої ноги, себто, колеса в бік Зандворта. Тим паче, там неподалік національний парк Zuid-Kennemerland з просто космічними пейзажами.
Nieuwe herring - це оселедець, якого виловлюють наприкінці липня, коли він уже нагуляв трошки жиру, традиційно солять прямо на кораблях і вже малосольним подають охочим. І це не та їжа, яка з розряду "лише для туристів", місцеві самі охоче ласують нею.
Nieuwe herring - це оселедець, якого виловлюють наприкінці липня, коли він уже нагуляв трошки жиру, традиційно солять прямо на кораблях і вже малосольним подають охочим. І це не та їжа, яка з розряду "лише для туристів", місцеві самі охоче ласують нею.
Звісно, що жодна подорож не обійдеться без мацання місцевих котів. Але ще в жодній країні мені не траплялася киця, така канонічна, така відповідна духові своєї батьківщини. Голландська киця на велосипеді.
О, що у мене ще, що у мене є! Але, спочатку, історія.
Уже давно моє серце полонили керамічні номери будинків, з мозаїками, малюнками, просто гарні цифри, яких так багато на приватних будинках в Європі. Деякі будинки мають не просто номери, а окремі імена, так само гарно викладені керамічними кахлями. Звісно, Іспанія тут впевнено тримає першу сходинку мого особистого хіт-параду, але керамічні номери всюди чіпляють за себе моє серце. Спочатку я дуже хотіла привезти собі такий. Шукала у крамницях, на блошиних базарах, але то номер був непідходящий, то картинка якась така... І врешті-решт, після повернення з останньої подорожі, я спитала себе, нащо ускладнювати. А як же "підтримай національного виробника"? І тепер у мене є.
Уже давно моє серце полонили керамічні номери будинків, з мозаїками, малюнками, просто гарні цифри, яких так багато на приватних будинках в Європі. Деякі будинки мають не просто номери, а окремі імена, так само гарно викладені керамічними кахлями. Звісно, Іспанія тут впевнено тримає першу сходинку мого особистого хіт-параду, але керамічні номери всюди чіпляють за себе моє серце. Спочатку я дуже хотіла привезти собі такий. Шукала у крамницях, на блошиних базарах, але то номер був непідходящий, то картинка якась така... І врешті-решт, після повернення з останньої подорожі, я спитала себе, нащо ускладнювати. А як же "підтримай національного виробника"? І тепер у мене є.
Якщо ви будете в Гарлемі чи Амстердамі, чи десь поруч, от вам варіант денної велоподорожі, яка мене особисто, дуже і дуже потішила - 60 км навколо квітів, сиру і пива.
Пересуватися Голландією на величку можна у два способи – короткими і ефективними, чи довшими і мальовничими. Короткі вам промалює гугл, а довші – це система перетинів, knooppunt, маршрут можна розробити собі тут. Кожне перехрестя велодоріжок понумероване, тому наш маршрут Гарлем-Альсмер виглядав ось так - 74-53-54-55-58-63-94-91-96. Ці перетини собі можна просто записати і орієнтуватися на них. Крім того, є ще помаркована система загальнонаціональних рекреаційних маршрутів.
Радощі почалися з того, що сама дорога до Альсмера була фантастично, невимовно, захопливо і мововідбирально красива. Ранковий туман, безкраї полі, промені сонця крізь листя, сонні вівці, бадьорі велосипедисти. Якби я зупинялася пофотографувати все, ми не доїхали б ніколи.
Нарешті добираємося до Flora Holland, яка злилася з квітковими аукціонами 2008 року, тому і на логотип, сайт, і назву краще орієнтуватися їхню. Aalsmeer Flower Auction (Bloemenveiling Aalsmeer) – це найбільший квітковий аукціон світу з середнім денним оборотом в 20 млн штук. Переважна більшість квітів планети продається саме тут. Крім того, будівля, в якій це все відбувається, є найбільшою будівлею у світі (у проекційній категорії, з площею 990 тисяч метрів квадратних). Система продажів не змінюється уже сто років, тобто, алгоритми і категорії лишаються, змінюється лише екран – з стіни з віконцями для цифр на повністю цифровий. Самі торги цікаві, але те, як квіти фасують по замовленням і відправляють у логістичні цехи – це просто фантастика, велетенський вулик, злагоджений і стрімкий, словами дуже важко передати. Але будьте готові до того, що доведеться прокинутися рано, бо допуск відвідувачів починається з 7 ранку і закінчується в 11, але ми приїхали перший раз у 10, і застали лише останні етажерки з квітами. Нам порадили приїхати з цими ж квитками наступного дня, у четвер. По четвергах години відвідування з 7 до 9, і торги закінчилися о 8 з чимось. Квіти розлітаються, як гарячі пиріжки :) Вся інформація про години роботи і ціни тут.
Працівники літають, як на бджоли, на маленьких помаранчевих всюдиходиках.
Аукціонні зразки демонструються в режимі реального часу.
Хтось закупився гарбузиками до Геловіну, а на розміри будівлі натякає внутрішня велопарковка і ооон той товариш на величку.
Чого тут тільки немає, і традиційні троянди, і нетрадиційні кислотно-зелені, і ось така загадкова капуста. Он на тлі проносяться стрімко соняхи. Етажерки з квітами виїжджають зі складів, по системі колій роз'їжджаються по потрібних хабах, звідки їх на всюдиходах розбирають працівники і тягнуть уже сформовані замовлення у логістичні відсіки.
Це досить специфічна розвага, не можу порадити її всім, але мені було страшенно цікаво.
Для розширення програми можна об’їхати навколо озера, на березі якого примостився Альсмер, кажуть, дуже гарно там, але ми поїхали далі, шукати сир.
Пересуватися Голландією на величку можна у два способи – короткими і ефективними, чи довшими і мальовничими. Короткі вам промалює гугл, а довші – це система перетинів, knooppunt, маршрут можна розробити собі тут. Кожне перехрестя велодоріжок понумероване, тому наш маршрут Гарлем-Альсмер виглядав ось так - 74-53-54-55-58-63-94-91-96. Ці перетини собі можна просто записати і орієнтуватися на них. Крім того, є ще помаркована система загальнонаціональних рекреаційних маршрутів.
Радощі почалися з того, що сама дорога до Альсмера була фантастично, невимовно, захопливо і мововідбирально красива. Ранковий туман, безкраї полі, промені сонця крізь листя, сонні вівці, бадьорі велосипедисти. Якби я зупинялася пофотографувати все, ми не доїхали б ніколи.
Нарешті добираємося до Flora Holland, яка злилася з квітковими аукціонами 2008 року, тому і на логотип, сайт, і назву краще орієнтуватися їхню. Aalsmeer Flower Auction (Bloemenveiling Aalsmeer) – це найбільший квітковий аукціон світу з середнім денним оборотом в 20 млн штук. Переважна більшість квітів планети продається саме тут. Крім того, будівля, в якій це все відбувається, є найбільшою будівлею у світі (у проекційній категорії, з площею 990 тисяч метрів квадратних). Система продажів не змінюється уже сто років, тобто, алгоритми і категорії лишаються, змінюється лише екран – з стіни з віконцями для цифр на повністю цифровий. Самі торги цікаві, але те, як квіти фасують по замовленням і відправляють у логістичні цехи – це просто фантастика, велетенський вулик, злагоджений і стрімкий, словами дуже важко передати. Але будьте готові до того, що доведеться прокинутися рано, бо допуск відвідувачів починається з 7 ранку і закінчується в 11, але ми приїхали перший раз у 10, і застали лише останні етажерки з квітами. Нам порадили приїхати з цими ж квитками наступного дня, у четвер. По четвергах години відвідування з 7 до 9, і торги закінчилися о 8 з чимось. Квіти розлітаються, як гарячі пиріжки :) Вся інформація про години роботи і ціни тут.
Працівники літають, як на бджоли, на маленьких помаранчевих всюдиходиках.
Аукціонні зразки демонструються в режимі реального часу.
Хтось закупився гарбузиками до Геловіну, а на розміри будівлі натякає внутрішня велопарковка і ооон той товариш на величку.
Чого тут тільки немає, і традиційні троянди, і нетрадиційні кислотно-зелені, і ось така загадкова капуста. Он на тлі проносяться стрімко соняхи. Етажерки з квітами виїжджають зі складів, по системі колій роз'їжджаються по потрібних хабах, звідки їх на всюдиходах розбирають працівники і тягнуть уже сформовані замовлення у логістичні відсіки.
Це досить специфічна розвага, не можу порадити її всім, але мені було страшенно цікаво.Для розширення програми можна об’їхати навколо озера, на березі якого примостився Альсмер, кажуть, дуже гарно там, але ми поїхали далі, шукати сир.
Ферма Clara Maria дуже зручно і близенько розташована від Альсмера, і згадка про неї вчасно знайшлася нам буквально напередодні поїздки на аукціон. Хазяї роблять не лише сир, а й клоги – традційні голландські дерев’яні капці. На все це можна не лише подивитися, а й взяти участь, щоправда, за попереднім записом. Ми ж просто приїхали скуштувати сир. Але «просто скуштувати» не обмежилося. Власники ферми і помічники прекрасно говорять англійською і влаштували нам прегарну годинку – зігріли кавою, бо день був прохолодний, поговорили про сир, свій і взагалі, нагодували ним в рамках дегустації. Ми нарешті відкрили таємницю, чому при такій кількості овець на полях, ніде немає овечого сиру. А річ у тім, що це все – м’ясні породи, які практично не дають молока. Сир Clara Maria – повністю з коров’ячого молока, напівтвердий, коли молодий, а з віком стає крихким, як пармезан. Є чистий сир, а є з найрізноманітнішими додатками, різного ступеню витримки – з травами, перцем, імбиром, горіхами, часником, кропивою (!), гірчицею, віскі – і бозна знає ще з чим. Деяким головкам – 20 років. Я думаю, на кожен смак знайдеться шматочок. Що особливо зручно – розрахуватися можна карткою і сир продають не лише цілими головками, але й нарізають. Якщо чемненько поводитися, дадуть нарізати особисто. І ще у них є кіт. Їдьте до них, у них чудово. А якщо потрапите в сезон – обов’язково записуйтеся на спільне сироваріння.
З уважченим сиром наплічником ми покатили далі в бік броварні De 7 Deugden. 7 Deugden – це сім чеснот, на противагу 7 гріхам. Вони не просто варять пиво під цим брендом, але є і контрактною броварнею, де варять інші броварі (це на сайті не нанонсується, але ми куштували таке пиво). Це ідеальний, на мій погляд, малий бізнес: гарненький будиночок житловий, а поруч ще одна будівля – броварня, склад, дегустаційна зала. Дуже гарне місце, де можна випити свіжого пива на вулиці, особливо, коли ноги трохи потомлені, сонце нарешті вийшло, і життя прекрасне. Запасіться готівкою, карткою розплатитися не вийде.
