За 40 хвилин пішої ходи асфальтованою доріжкою від Фюссена розкинулося невеличке селище Шванґау, мальовничі краєвиди якого вподобали баварські королі. Замків тут два – Гоеншванґау, де минуло дитинство Людвіга, і Ноєшванштайн, який монарх-дивак так і не добудував. Щоби дістатися туди, треба перейти Лех – «молочная река, кисельные берега», просто як у казці з дитинства - біло-сизу річку і неквапливо рухатися романтичним шляхом туди, куди тицяють своїми пальцями-стрілками вказівники Konigschlossern, себто, «королівські замки».
Традиційна баварська кухня важка для шлунка – ковбаски, ковбаски, ковбаски, яловичина, свинина, купа виробів з тіста типу пампушок і галушок, які розбавляє поява тушкованої капусти (якщо у страві є слово Sauerkraut – значить, там вона є, пильнуйте, хто не любить). І пиво. Багато видів і сортів пива, місцевого, загально-німецького, а також бір-міксів. І детальніше.
Пиво. Гадаю, зайвим буде казати, що пиво там смачне. Все. Світле (Helles), біле/нефільтроване (Weiß), темне (Dunkel), нефільтроване темне (Weißdunkel), лагер, бок (Bock) - міцне пиво і ще міцніше подвійний бок (Doppelbock). У меню ще часто трапляється Radler. Але це не виробник, як ми подумали спочатку, це бір-мікс – світле пиво + лимонад. Такий легкий пивний компоти виходить, заходить прекрасно, і чудово тамує спрагу, що забезпечує йому чималу популярність. А ще є Ruß – це такий самий бір-мікс, але з білого пива. А ще є «Води Леха» "Lechwasser": Ruß + Blue Bols (себто, лікер Кюрасао від ТМ Bols), вигляда, мабуть, як місцева молочна ріка Лех. А взагалі, є цікавезна стаття про німецькі збочення з пивом (щоправда, німецькою) на Вікі
Можете зустріти в меню ще шпеці Spezi зазвичай це суміш коли і апельсинової шипучки.
А, і ще одне. Мір пива у Німеччині дві — півлітра і літр, який зветься "мас".
Після підкорення гори Еренберг і однойменного замку, ми рушили гірською трасою вздовж Планзее назад до Німеччини, щоби навідати "літній будиночок" Людвіга. Коли я побачила озеро, не повірила своїм очам.
На другий день наших гостин у Німеччині ми її зрадили з Австрією, чий кордон рівно за 3 км. від Фюссена. Пішки перетнути кордон не вдалося - дощило. Містечко Ройте стало першою нашою точкою «приземлення». Запаркувалися ми, і просто на парковці нас зустріли отакі веселі горщики.
А тепер масштаб веселості і гарненькості.
Важко визначитися, з цього почати розповідь про подорож, либонь, найбільш насичену враженнями за все моє життя. Мабуть, розпочну із загальних корисних порад, які стануть вам у пригоді на землі баварській обітованій.
Наш принцип подорожей – трохи готівки і кредитка – виявився у Баварії провальним.
220 мл. молока
170 гр. масла
1 ч.л. солі
1 ч.л. перцю
125 гр. борошна
5 яєць
95 гр. тертого сиру грюєр
1 ч.л. покраяного чебрецю
170 гр. масла
1 ч.л. солі
1 ч.л. перцю
125 гр. борошна
5 яєць
95 гр. тертого сиру грюєр
1 ч.л. покраяного чебрецю
Отже, ми збираємося:
- прогулятися Мюнхеном і подивитися на Німфенбург http://www.muenchen.de
- зусібіч роздивитися Фюссен і околиці http://www.tourismus-fuessen.de
- зробити невеличке турне по замках Баварії - http://www.schloesser.bayern.de (точно Н-Нойшванштайн і Ліндергоф, що ще – подивимося на місці)
- навідати абатство Етталь і випити тамтешнього пива-лікерів http://www.kloster-ettal.de
- поїхати до острівного Ліндау з єдиним маяком у Баварії http://lindau-tourismus.de
- підкорити найвищу гору Німеччини http://www.zugspitze.de
- побачити місто Моцарта – Зальцбург http://www.salzburg.info
- перейти пішки кордон з Австрією, пройтися венеціанською дорогою і відвідати невеличке тирольське містечко Ройте http://www.reutte.at
- в останній день гуляти Меммінгеном http://www.memmingen.de/
Чим корисні ці посилання. По-перше, там купа потрібної туристу інформації, починаючи від переліку готелей до розкладів руху транспорту, підказок, як дістатися, де поїсти, що подивитися. Крім цього (о, європейський сервіс!) багато з них мають не завжди одразу помітний пункт brochures. Там можна не лиже завантажити електронні версії путівників, але й безкоштовно замовити їх паперові варіанти. Погодьтеся, набагато зручніше їхати кудись уже з мапою міста, а не шукати найближчий туристичний офіс і брати її там чи купувати. По Зальцбургу, баварським замкам і Ліндау матеріали у мене вже є, і це прекрасно.
Крім цього у Баварії є безліч, купа, сила-силенна туристичних атракцій, серед яких соляні перечери, де катають у вагонетках (http://www.salzzeitreise.de/) , величне фіордове озеро з капличкою на острові і льодовою аркою, яка ніколи не тане (http://www.koenigssee.com/), і ще багато, багато, багато:
http://www.germanplaces.com/
http://www.my-bavaria.com/
http://www.germany-tourism.co.uk
http://www.bayern.by
Ну і з серії порад туристові-організатору: такі поштово-брошурні сервіси наявні практично у всіх великих (і не обов’язково великих) туристичних містах Європи, шукайте і знайдете, що вам потрібно. Також на сайтах міст часто присутня інформація щодо city-card, чи наявна вона, які привілеї вона надає, дуже часто така картка дозволяє суттєво економити.
- прогулятися Мюнхеном і подивитися на Німфенбург http://www.muenchen.de
- зусібіч роздивитися Фюссен і околиці http://www.tourismus-fuessen.de
- зробити невеличке турне по замках Баварії - http://www.schloesser.bayern.de (точно Н-Нойшванштайн і Ліндергоф, що ще – подивимося на місці)
- навідати абатство Етталь і випити тамтешнього пива-лікерів http://www.kloster-ettal.de
- поїхати до острівного Ліндау з єдиним маяком у Баварії http://lindau-tourismus.de
- підкорити найвищу гору Німеччини http://www.zugspitze.de
- побачити місто Моцарта – Зальцбург http://www.salzburg.info
- перейти пішки кордон з Австрією, пройтися венеціанською дорогою і відвідати невеличке тирольське містечко Ройте http://www.reutte.at
- в останній день гуляти Меммінгеном http://www.memmingen.de/
Чим корисні ці посилання. По-перше, там купа потрібної туристу інформації, починаючи від переліку готелей до розкладів руху транспорту, підказок, як дістатися, де поїсти, що подивитися. Крім цього (о, європейський сервіс!) багато з них мають не завжди одразу помітний пункт brochures. Там можна не лиже завантажити електронні версії путівників, але й безкоштовно замовити їх паперові варіанти. Погодьтеся, набагато зручніше їхати кудись уже з мапою міста, а не шукати найближчий туристичний офіс і брати її там чи купувати. По Зальцбургу, баварським замкам і Ліндау матеріали у мене вже є, і це прекрасно.
Крім цього у Баварії є безліч, купа, сила-силенна туристичних атракцій, серед яких соляні перечери, де катають у вагонетках (http://www.salzzeitreise.de/) , величне фіордове озеро з капличкою на острові і льодовою аркою, яка ніколи не тане (http://www.koenigssee.com/), і ще багато, багато, багато:
http://www.germanplaces.com/
http://www.my-bavaria.com/
http://www.germany-tourism.co.uk
http://www.bayern.by
Ну і з серії порад туристові-організатору: такі поштово-брошурні сервіси наявні практично у всіх великих (і не обов’язково великих) туристичних містах Європи, шукайте і знайдете, що вам потрібно. Також на сайтах міст часто присутня інформація щодо city-card, чи наявна вона, які привілеї вона надає, дуже часто така картка дозволяє суттєво економити.
Коли мені було рочків вісім, мій тато мав спільну справу з німцями. Вони постійно приїздили, ночували у нас і привозили мені подарунки. М’які іграшки, ручки з мікі-маусами і всілякі приємні восьмирічній дитині абищиці. А одного разу мені запрезентували пазл на 1000 шматочків із замком. Отаким.
Я перші 15 хвилин не могла відповзти від плити, все дивилася, як ці пудинги ростуть. Звечора робимо тісто з 113 г. борошна, 1 яйця і 225 мл молока. Чим довше це тісто стоятиме, тим краще підійдуть пудинги, тому ніч постояти йому - саме те, а на сніданок у вас буде забава.
Розігріваємо піч до 220 С. У форми кладемо по маленькому шматочку масла і ставимо на 5 хвилин у розжарену піч, щоб масло розтануло і прокалилося.
Наливаємо тісто у форми на 1/3 чи 1/2. Далі можна випікати так (порожніми, а потім їх чимось начинити), а можна і одразу начинку покласти. Ми робили з ковбасками і сиром, з бананом і ананасом, з вишнями.
Головне - робити все швидко, поки масло на формах не охололо і не стекло все вниз. До речі, я не уявляла, що пудинги піднімуться так високо, тому наступного разу можна буде класти не кільця ковбасок, а ставити туди пів-ковбаски торчма, пудинги доженуть її по висоті.
Кажуть, що відчиняти дверцята не можна, бо пудинги опадуть, але мені довелося повернути деко, бо коло дальшої стінки піч шкварить сильніше, і поки передні поп-овери досмажилися, задні б згоріли, тому можу сказати, що вони в мене не опали, все гаразд. Але зайвий раз вистуджувати їх не треба. Однак, як вони підходять - це магія якась, тааааак цікаво ростуть! Готувати їх можна лише задля того, щоби на це дивитися. За півгодини вони вийдуть з печі отакими. Щоб уявити розмір, скажу, що діаметр формочок по горішньому краю - 5 см.
На кожну порцію:
100 мл. молока
1 яйце
20 гр. цукру
10 гр. цукру для карамелі (бажано коричневого)
півложки алкоголю (щоб приглушити яєчний смак, дітям без нього)
Як мені повідомили, навсібіч від Кракова ховається сила-силенна всіляких замків, веж, абатств, монастирів, тощо.
Безумовно, подивитися всі годі й мріяти, ми потрапили лише до Pieskowa-Skała опікуються ті ж люди, що доглядають Вавель. Розташований цей невеличкий замок-музей у національному парку за кілька кілометрів від міста. Природа там просто неймовірна, всю територію рясно усіяно струмочками, в яких плавають жабки, качечки і форель, яку смажать, щойно виловлять. Тому в невеличких рестораціях, що подекуди трапляються в парку, у вікенд знайти вільне місце неможливо. Неподалік від замку височіє велетенська брила, яка зветься „Геркулесова булава”, а що, й направду схожа. Замкова територія манюня, є крихітний садочок-лабіринт, невеличкий двір, колодязь і трохи більший музей, в якому представлено як предмети повсякденного вжитку, так і твори мистецтва різних епох. А при вході в музей треба взувати кумедні тапки. Місцина приємна не лише з точки зору споглядання музейних експонатів, гадаю, не менше задоволення буде від імпровізованого пікніка на пледі з чаєм/кавою/кому що.
Вхід на територію замку вільний, до музею: 7 і 5 злотих
Безумовно, подивитися всі годі й мріяти, ми потрапили лише до
Краків сам — суцільний музей. Старим Містом можна гуляти годинами, фотографувати кожну будівлю в фас, в профіль, в повний зріст чи окремі вікна, балюстради, барельєфи, фрески тощо.
Але й музеїв у місті доста, різних, великих, маленьких, усіляких.
На туристських мапах позначено майже всі з них, але далеко не всі є учасниками програми Krakow-card, тому вибір відвідуваних закладів теж впливає на доцільність її придбання. Окрім того, варто заздалегідь спланувати, коли в який саме музей ви підете, оскільки раз на тиждень вхід вільний (але в різних музеях цей фрі-дей у різні дні тижня). Обережно, далі за 20 фото, хто не сховався, я не винувата. На більшості експозицій фотографувати повністю чи частково заборонено, тому фото переважно “ззовні”.
Не буду оригінальною і в першу чергу згадаю Вавель, чи Zamek Królewski na Wawelu. Його відвідати треба обов”язково, це величезний замок-музей з багатьма експозиціями. Вартість квитків різниться залежно від того, що ви хочете подивитись, з цінами можна ознайомитись на сайті. Але зауважте, що вхід до Королівських покоїв, Скарбниці, Зброярні обмежений, і щодня туди пускають лише певну кількість відвідувачів — кількість доступних квитків зазначено на електронному табло поруч із касою, тому краще туди сходити зрання (наприклад, ми купили квитки об 11, а вільна група була вже о 13:30). День вільного входу — понеділок у літній період, субота — в зимовий.
Особисто вражень море, хоча я й байдужа до зброї, експонати в зброярні викликали неабиякий захват, до королівських покоїв пускають лише з гідом групами до 10 чоловік — зручно, все чути, все видно, гід чудово розмовляє англійською (до речі, мови доступні лише польська і англійська), від нього ми й дізналися, що всі опалювальні печі в замку — українські :)
На туристських мапах позначено майже всі з них, але далеко не всі є учасниками програми Krakow-card, тому вибір відвідуваних закладів теж впливає на доцільність її придбання. Окрім того, варто заздалегідь спланувати, коли в який саме музей ви підете, оскільки раз на тиждень вхід вільний (але в різних музеях цей фрі-дей у різні дні тижня). Обережно, далі за 20 фото, хто не сховався, я не винувата. На більшості експозицій фотографувати повністю чи частково заборонено, тому фото переважно “ззовні”.