Коли людина, яку я вважаю головним спеціалістом по Португалії в Україні, сказала, що там немає чого сподіватися на радощі на пивних просторах, прийшла думка, що я буду не я, якщо не знайду, чим потішитися. Я собою лишилася :) І відсвяткувала день народження на фестивалі португальського пива у Лерії.
Добиралися ми автобусами Rede express - комфортно, швидко, кондиціонер, вайфай і розетки на борту, а дорогою назад водій ще й співав. Приїхали ми, як чемні пиволюби, на самий початок фесту, анонсований на 11:00. І побачили наступне.
Ні-ко-го. Це, щоб ви розуміли, другий повний день фестиваля, і всі пивовари добряче відсвяткували день попередній. Дехто вийшов до стійок ближче до четвертої дня. Перше пиво відкоркували десь опів на другу. Але це дало нам можливість погуляти ранковою Лейрою і неспішно поспілкуватися з тими, хто прийшов раніше. З організаційного - квиток (браслет + дегустаційний келих) коштував 4 євро, а все пиво - по 2 євро келих, і наливали його по самісінькі вінця, а не помарковане 0,2 на склі.
Я взагалі дуже переймаюся долею малого броварства в Україні, особливо в світлі того, що наразі пиво хочуть прирівняти до алкогольних напоїв (сильноалкогольних), з усіма наслідками - непідйомними ліцензіями, акцизами і обмеженнями, які поставлять хрест на щойно зародженому русі ненудного пива. Тому я проїла дірку в головах броварів і власників пивотек питаннями про те, як все це робиться у них, для референсу, так би мовити. І результати змушують мене плакати. У Португалії (як і багато деінде) можна варити пиво вдома. При чому не лише для власного споживання, але й на продаж. Для цього потрібно лише оформити кілька папірців у мерії, податковій і платити по 20 євро за кожні 100 літрів звареного (проданого) пива. Усе. А не 500 тисяч гривень за річну (!) ліцензію на оптовий продаж алкоголю. І акциз. І ще бознаскільки поборів. Пивотеки - так само, ліцензія, щоправда, є, теж річна, але коштує вона символічні гроші. Маленьких броварень у Португалії не менше 40, всі вони з'явилися за останні 2 роки, спочатку були в тіні, бо ніхто не знав, як їх оподатковувати, а потім, врешті-решт, віднесли до домашнього господарства - виробничі потужності в якихось окремих будівлях є мало у кого, всі в основному варять вдома, санінспектор приходить, перевіряє стан, видає відповідні дозволи, і будь ласка - вари, скільки влізе. За рахунок малих обсягів переважна більшість завзято експериментує і варить різне пиво невеликими партіями. Кожен відривається, як хоче - хтось вигадує нові стилі, хтось - цілу концепцію і фантастичні етикетки... І всі - відкриті, раді розповідати, ділитися, спілкуватися. За пиво у Португалії я точно спокійна. Його все більше купують і пиють, хоча для порівняння пляшка Супербока чи Сагреса (розміри нашої Оболоні, скажімо) коштує 80 центів, а пиво мініброварень починається від 2 євро за пляшку. Красномовним є і те, що той же Супербок випускає окрему лінійку крафтового пива (наприклад, імперський стаут!), що не може не свідчити про популярність останнього. Ніхто таких масштабів не вкладатиметься у неприбуткове і неперспективне.
Ну і трошки світлин і імен. Toira, однозначний musthave - цікавий сухий стаут, справді сухий, з легкою кислинкою, дуже оригінальний.
Гості з Іспанії - Santo Cristo з одним із найкращих ІРА фестивалю.
Letra - безумовно, одна з найкрутіших концепцій і оформлень, бачених мною у пивному світі. Називають кожне пиво однією літерою для легшого запам'ятовування і асоціацій. Перші три - більш-менш стандартні стилі, а далі потроху вносять екзотику, привчають споживача до різноманітності. Питаю хлопців, а що ж буде, коли абетка скінчиться? Сміються і відповідають, що є ще багато різних абеток, вистачило б фантазії на стилі. Мінімалізм і досконалість.
Oitava Colina - (букв. "Восьмий пагорб", як посилання на те, що Лісабон - місто на семи пагорбах). Одна з найвдаліших португальських броварень на мою думку, варять поки що лише три сорти пива, але всі винятково гарні і годні, всім би таку стабільність :)
І останні у згадці, але не за значенням - 5 e meio - броварня, завдяки якій ми взагалі потрапили на подію, бо саме вони розказали нам про неї. З ними ми й провели душевні півгодини, теревенячи про пиво і все на світі, здійснили обмін пивом і бірчицею, і дізналися про новий сорт пива, який вони наекспериментували - BohemIPA - богемський пілснер, добряче захмелений ароматичними сортами. Вельми незлий, варто сказати.
Окремим сюрпризом стало те, що на момент мого приїзду про день народження знала лише одна броварня, з якою я списувалася заздалегідь, і саме вони розповіли про цей фестиваль, і я в якомусь з листів пораділа, що буде круто відсвяткувати там. А десь в обід почали підходити організатори фестивалю, питати, чи бува не я іменинниця, вітати, а інші пивовари пригощати пивом. І це було так несподівано і приємно, словами не передати. І справді, одне з найкращих святкувань вдалося.
Share On
Немає коментарів :
Дописати коментар