Чим нас дуже і дуже порадувала Рига - то це найкращою з бачених мною пивотек.
Знайомтеся, BeerFox/Callous Alus і Майк.

Знайомтеся, BeerFox/Callous Alus і Майк.

З грудневими поїздками цього року склалося не дуже гулябельно - у Відні зливи, у Ризі мряка і дощ, на пару з вітром. Що безумовно, спонукало ховатися кудись під дах і вживати щось смачне. Отже, наші пивомандри віденські.
У Відні "пивна сцена", як нині прийнято говорито, чітко поділена на три частини: стандартні великі виробники, традиційні міні і крафт.
Перші нас, як завжди, не особливо цікавлять. Почнемо з останніх.
Крамниця і броварня Bier Store Vienna (http://www.beerstorevienna.at, Wilhelmstraße 23) спеціалізується майже винятково на австрійському пиві, щоправда, є невеликий вибір імпортного. Хлопці залюбки розкажуть, покажуть, порадять. Крім пива є все, що потрібно для домашнього пивоваріння - начиння, солод, хміль, дріжджі різних сортів. Розливають на місці або своє пиво або гостьове під час якихось подій, які відбуваються регулярно - дегустації, зустрічі з пивоварами, тощо. Дуже гарний приклад приємної пивотеки, де і випити, і поговорити, і просвітитися.

У Відні "пивна сцена", як нині прийнято говорито, чітко поділена на три частини: стандартні великі виробники, традиційні міні і крафт.
Перші нас, як завжди, не особливо цікавлять. Почнемо з останніх.
Крамниця і броварня Bier Store Vienna (http://www.beerstorevienna.at, Wilhelmstraße 23) спеціалізується майже винятково на австрійському пиві, щоправда, є невеликий вибір імпортного. Хлопці залюбки розкажуть, покажуть, порадять. Крім пива є все, що потрібно для домашнього пивоваріння - начиння, солод, хміль, дріжджі різних сортів. Розливають на місці або своє пиво або гостьове під час якихось подій, які відбуваються регулярно - дегустації, зустрічі з пивоварами, тощо. Дуже гарний приклад приємної пивотеки, де і випити, і поговорити, і просвітитися.

Наш довгий вікенд у Ризі був сірим, вологим, вітряним - не надто різдвяним. Але! Все дуже покращував проект Шлях різдвяних ялинок, який проходить уже шосте. На офіційному сайті - http://www.eglufestivals.lv/en/home - можна почитати коротку історію свята, перелік ялинок і описи до них. Звісно, інтерактивна мапа теж є. Тому просто гуляння містом перетворилися у полювання на ялинки. Шкода, що вдень вони і наполовину не такі гарні, як вночі, але коли стає темно, і накрапає дощ уже хочеться до каміна і на диван і щось смачне у келиху (а смачного було, про це згодом). Між іншим, мешканці Риги вважають, що перша ялинка з'явилася саме у них 1510 року, коли діти прикрасили ялинку, приготовану на традиційне спалення до дня зимового сонцестояння.
Ну і моя колекція:
1. Перша ялинка на планеті Земля - цілком зрозуміло, чому, ні? :)

Ну і моя колекція:
1. Перша ялинка на планеті Земля - цілком зрозуміло, чому, ні? :)

А де кульки, спитаєте ви мене, розглядаючи це фото.
Я вам от що скажу, всі погані фотографи у пеклі будуть знімати тільки фрикадельки, котлети й увесь інший фарш, тому що я навіть не знаю, що виглядає гірше. І навіть соус не спасає, ба, навіть псує. А за таємне знання, як Ікея робить свої котбуллар ідеально круглими, я готова віддати півцарства і коня, бо кульки ніколи, просто ніколи не виходять кульками, а незрозумілими грудочками підозрілого характеру. Проте, це той самий випадок, коли варто задушити внутрішнього естета, бо вони такі прості і смачні, що соромно називати це рецептом.

Я вам от що скажу, всі погані фотографи у пеклі будуть знімати тільки фрикадельки, котлети й увесь інший фарш, тому що я навіть не знаю, що виглядає гірше. І навіть соус не спасає, ба, навіть псує. А за таємне знання, як Ікея робить свої котбуллар ідеально круглими, я готова віддати півцарства і коня, бо кульки ніколи, просто ніколи не виходять кульками, а незрозумілими грудочками підозрілого характеру. Проте, це той самий випадок, коли варто задушити внутрішнього естета, бо вони такі прості і смачні, що соромно називати це рецептом.


Зізнатися чесно, я все життя ввачала печиво "Марія" цілком і повністю українським, і мені навіть на думку не спадало, що походження цієї неприкметної галети/печивки може бути іншим. Особливо я його і не любила ніколи, хіба що як намастити чимось смачним, шоколадним чи арахісовим, то під чай гарно йшло. Але просто так - ні-ні, краще я з'їм щось інше, м'якше, з начинкою, чимось полите, але не Марію. І тут на мене з-за рогу накинулося знання.

Щороку у грудні у мене страшенно псується почерк. Він і так, зізнатися, не те щоб каліграфічний, а насправді - курка лапою. Але щороку я не можу розподілити підписування листівок, щоб не було щонайменше 20 за раз. Рука відвалюється, присмак клею від марок (дякувати богам канцелярії, самоклеючі конверти уже не рідікість) не сходить з язика, але стос радує, як гірлянда і кульки на ялинці. Першими летять у далекі закордони - Японію, Америку, Канаду. Потім Європа, потім Україна, потім Київ. 20 уже, 40 сьогодні, і ще 40 дуже скоро. А ви відпрявляєте живі листівки? Багато?
Це саме той випадок, про який ідеться в одній дуже відомій пісенці з не менш відомого кіна "на лицо ужасные, добрые внутри". Якби я робила його зараз, цей псевдо-тортик, то зробила б все інакше, починаючи від способу промащування коржів, закінчуючи вибором глазурі. Але я люблю його і таким, кособоким, вимазюканим, з розтрісканою глазур'ю і недолугим малюнком. А тестова група повідомляє, що він дуже нічого на смак. Особисто поки сказати нічого не можу, бо солодке все ще не лізе, але шоколад, сливи і кардамон - хіба це не небесні гармонії?


На платформі Blogger.