Travel. Run. Eat. Drink beer. Repeat.

Давно хотілося зробити не просто смачне щось, але й красиве, але не було ні часу, ні натхнення, але врешті-решт, зійшлися зірки в потрібну позу.




Власне, це оцей тортик, але в іншій сукні.
Почнемо з того, що своєю дивовижною ніжністю і вологістю він завдячує пропитці ромовим сиропом. У мене це були залишки сиропу від ромової баби, але зробити сироп з увареної води з цукром - легше легкого і вмішати туди трошки рому. Можна і мигдалевого лікеру якогось, але різноманіття ніколи не заважає. Чим сироп кращий за просочування чаєм/чистим алкоголем - він менше вивітрюється з коржа.

Рікотовий крем я розділил навпіл, половину лишила чистою, у половину вмішала кришені мигдаль і мигдалеве печиво (амареті). Треба було і какао вмішати для кольору, але чомусь не подумала про це в процесі. Просочені коржі перемащуються кремом з крихтами, а згори і боки обмащуються чистим кремом.

Прикрашаємо мигдалевим печивом, мигдалем, какао, кришеними какао-бобами (опціонально, можна і шоколад покришити дрібно). Даємо вистоятися в холодильнику ніч. Хоча б. І прекрасний ранок забезпечено.

Зручністю нарізання можна не перейматися - ріжеться він ідеально, бо коржі м'які, крем теж, а крихке печиво згори набирає вологи з крему і теж не кришиться.