Travel. Run. Eat. Drink beer. Repeat.

Коли я побачила у маленькому кафе поряд із термосом "кафі" те, що ісландською зветься "клейнур", мене накрило хвилею радості і ностальгії. Сьогодні я готую їх і занурюсь у спогади у подвійній кількості - у дитячі і в літні, ісландські.



Моя бабуся готувала нам вергуни дуже часто. Моїм завданням було розкачувати тісто, різати ромби і крутити, а бабуся смажила їх в олії. Щедро посипати цукровою пудрою теплі закарлючки з тіста - теж була моя робота. Як же ж я їх любила... Руки по лікті в цукровій пудрі, трохи замащені в олії пучки і півлітрове ведро трав'яного чаю. І поки півмиски (а готувалася величезна емальована миска) не з'їдено, спокою нікому не буде.

Ісландці, як виявилося, теж їх дуже люблять. Настільки, що купити клейнур можна у супермаркеті, хоча ні в яке порівняння з домашніми, вони, звісно не йдуть. Традиційна різдвяна випічка якось просочилася у щоденне життя, і тепер їх можна їсти цілий рік поспіль.

А як ви називаєте цю страву? Вергуни? Хворост? Чи їли ви її в дитинстві?
І результати опитування в фб:
Якщо хрусти і хрустики зібрати в одну групу, то вони перемогли - 40% за ними, 34% - вергуни, 22% - хворост і решта - цікаві варіації типу маслянки, цуцики, вушка, чебурашки і мій особистий фаворит - лемендоники.
Якщо хрусти і хрустики розділити, то переможуть вергуни
Щодо географічного розподілення, я подивилася відповіді з вказаними регіонами і додала регіони мені відомі, і хочу сказати - немає практично жодної різниці, на сході вергуни/хрустики приблизно 50/50, на заході трохи більше хрустів, у центрі трошки більше вергунів, але ці "трохи" дуже маленькі.

На миску клейнурів знадобиться:
- 600 г пшеничного борошна
- 160 г цукру
- 150 г масла кімнатної температури
- 2 яйця
- 2 ч.л. розпушувача
- 6 коробочок кардамону, мускат
- 1/2 ч.л. солі
- 200 мл йогурту + 100 мл молока

Змішайте борошно, цукор, сіль, розпушувач, молотоий кардамон, дрібку мускатного горіха і масло, перетираючи його, як на пісочне тісто. Влийте змішані яйця, молоко і йогурт і замішайте тісто. Воно не повинно бути липким, але і не надто пружним, головне не спокуситися додати забагато борошна, якщо цього не вистачить (мені вистачило).
Накрийте миску плівкою чи фольгою і поставте у холодильник на годину.
Порціями розкачуйте тісто (тут уже можна трохи притрусити борошном з боків, щоб не пристигало до робочої поверхні) на пляцки завтовшки півсантиметри, нарізайте їх на смуги, ті - на ромби, і всередині кожного ромба зробіть маленький розріз. У цей розріз треба протягнути один кінець ромба і обережно потягнути, тоді тісто набуде цієї забавної форми.
У гарячій (дуже гарячій) олії смажте клейнури/вергуни до золотаво-брунатного кольору (з одного боку, і з іншого, треба буде разочок їх перевернути). Хай вистигають на паперовому рушнику, заразом віддають зайву олію. За бажання притрусіть цукрової пудрою і пийте з кавою. Візьміть кілька штук, решту сховайте. Бо зупинитися, особливо з теплими, неможливо.