Я люблю красиве, я люблю подорожі, я люблю гарний декор, але, зізнаюся чесно, досі існування журналів-настроїв типу Kinfolk/Cereal/ваш варіант мене дещо спантеличувало. Вони дорогі і мені незрозумілі. Такі журнали я радо погортаю в електронному варіанті, а краще піду почитаю якісь гарно зняті рецепти.
Але. Але буває так, що такий журнал-настрій виринає з хвиль світобудови зненацька, і виявляється, що ви з ним колихаєтеся на одній і тій самій хвилі. Резонуєте в унісон. Тобі приємна кольорова гама, стиль фото, слова і відчуття коротких історій. А до того ж вивялється, що це свій, а не закордонний продукт. Що це кавалок мрій і сподівань маленького кола людей, які взялися за руки і покликали інших, що навіть ноги проекту ростуть з довіри натовпу незнайомців - краудфндингу. І ти думаєш, хай йому грець, чому не підтримати цю довіру теж, коли в тобі луною розкочується тепло. Ну, так вийшло. Поцілили в десятку. Що ще з вами робити, La Boussole. Ще є над чим працювати і що вдосконалювати, але я в вас вірю.
Перший номер - Одеса. Другий - Львів. Що далі, вигадники?
Але. Але буває так, що такий журнал-настрій виринає з хвиль світобудови зненацька, і виявляється, що ви з ним колихаєтеся на одній і тій самій хвилі. Резонуєте в унісон. Тобі приємна кольорова гама, стиль фото, слова і відчуття коротких історій. А до того ж вивялється, що це свій, а не закордонний продукт. Що це кавалок мрій і сподівань маленького кола людей, які взялися за руки і покликали інших, що навіть ноги проекту ростуть з довіри натовпу незнайомців - краудфндингу. І ти думаєш, хай йому грець, чому не підтримати цю довіру теж, коли в тобі луною розкочується тепло. Ну, так вийшло. Поцілили в десятку. Що ще з вами робити, La Boussole. Ще є над чим працювати і що вдосконалювати, але я в вас вірю.
Перший номер - Одеса. Другий - Львів. Що далі, вигадники?
Я дуже люблю смачно поїсти. Раніше (це, здається, було в минулому житті) однією з улюблених розваг було знайти новий заклад з цікавим меню, любити його, водити туди друзів, або ходити з друзями у знайдені ними скарби. Але уже роки два-два з половиною в ресторани я ходжу винятково на запрошення друзів, найчастіше з якогось приводу.
Хлібопічка - чудовий винахід людства. Але коли є час і натхнення...
Ніщо не пахне так, не гріє так долоні, як свіжоспечений хліб, який ти вимісив, вичекав, висидів перед піччю, і витримав, поки він вистигне. Останнє, запевняю вас, найважче.
Хліб з дробиною (твердими залишками пивного сусла)
Знаючи мою любов до пива, думаю, ніхто не подивується з рецепта. Я дуже давно на нього заглядалася, і нарешті, мені в руки потрапив головний складник (дякую-дякую причетним). Після першої випічки я вже знаю, що треба змінити і додати, і наступний буде ідеальним. Таким:
- 300 г пшеничного борошна (+ 1-2 жмені, якщо буде потреба)
- 210 г цільнозернового борошна
- 50-60 г дробини
- 2 ч.л. швидкодіючих дріжджів
- 1 ч.л. солі
- 3-4 гілочки чебреця/розмарину/обох/вашваріанттравички
- вода
- олія для змащування
- мультизернове борошно чи кукурудзяна крупа для посипання
Про борошно. Ноги цього рецепта ростуть з американських блогів, тому що вони мають на увазі під "хлібним борошном" я вам не скажу, так само, як і не скажу відповідності його вологості/клійковини нашому звичайному пшеничному борошну. Я завжди беру пшеничне борошно "Київмлин". Підозрюю, що наше якесь більш вологе, тому була подреба додавати, надто вже липке тісто виходило згідно з оригінальним рецептом. А інші види останнім часом закуповую ящиками у Діамант-ЛТД, дуже мені подобається і ціна, і якість, і цільнозернове, і гречане, і вівсяне, і мультизернове, і суміш екопластівців для домашньої граноли - все беру напряму у них. Так от, дії і магічні паси наступні.
Спочатку треба подумати про щось хороше. А потім - про те, яким гарним і запашним буде цей хлібчик. А він буде, чесно-чесно. Залити трави склянкою води, довести до кипіння, накрити кришкою, настояти хвилин 15-20. Витягнути травичку, долити водою до 450 мл.
Змішати борошно, дробину, сіль, дріжджі у мисці, зробити колодязь і влити половину води, поступово вмішуючи в неї борошно. Коли вся вода змішається у клійке тісто, долийте другу половину води і розмішайте тісто. Воно буде липке, але має бути в міру липким, а не зовсім рідким, тут уже довіряйте інтуіції і додавайте пшеничного борошна, якщо треба. Мені довелося додати дві жмені.
Накрийте плівкою і поставте на 10 хвилин у тепле місце (я ставлю на батарею, вона у мене не дуже гаряча, якщо ваші шпарять, ставте поруч на стільчик).
Беремо дошку, змащуємо її олією, змащуємо олією іншу миску і руки і обережно дістаємо тісто. На дошці розплескуємо - не тягнемо, не рвемо - тісто у більш-менш подобу прямокутника, уявно ділимо його на третини і складає праву третину на середню, а ліву на їх обидві. Тобто, прямокутник тепер складено, як лист у євроконверт, у три шари. І цей довгий прямокутник складаємо навпіл. Кладемо тісто назад у змащену олією миску, накриваємо плівкою і ставимо у тепле місце ще на 10 хвилин.
Повторюємо складання ще двічі з проміжками у 10 хвилин, тобто, в цілому, ми його склали тричі.
Після цього лишаємо підходити на годину.
Тепер дошку притрушуємо борошном і вистеляємо миску рушником, який теж щедро притрушуємо борошном - для цього я брала мультизернове. Дістаємо тісто, ще раз складаємо третинками і навпіл, і акуратно підтягуємо краї під низ, робимо півкулю, і викладаємо в миску на рушник. Накриваємо плівкою і лишаємо на останнє виростання хвилин на 30-40.
Поки хліб росте, вмикаємо пічку грітися до 250С з деко всередині. На розпечене деко обережно (!) викладаємо хліб швом вниз і одразу у піч, яку прикручуємо до 230С.
Печемо 30-40 хвилин, але з 30 поглядаємо на хліб, якщо починає пригорати - перевіряємо. Я б потримала 50 хвилин, бо витягнутий з печі хліб ще годину доходить і допікає себе сам, але зараз холодно, і він швидше вистигає, тому влітку, безумовно, 40 хвилин, а зараз хвилин 50.
І б'ємо себе по руках, щоб одразу не відкраяти шматок. Бо це щось неописуване.
Він просто красунчик.
І ГОЛОВНЕ. Навіть без дробини він прекрасно смакуватиме, вірте мені. Просто додайте на 50 мл води менше
Ніщо не пахне так, не гріє так долоні, як свіжоспечений хліб, який ти вимісив, вичекав, висидів перед піччю, і витримав, поки він вистигне. Останнє, запевняю вас, найважче.
Хліб з дробиною (твердими залишками пивного сусла)
Знаючи мою любов до пива, думаю, ніхто не подивується з рецепта. Я дуже давно на нього заглядалася, і нарешті, мені в руки потрапив головний складник (дякую-дякую причетним). Після першої випічки я вже знаю, що треба змінити і додати, і наступний буде ідеальним. Таким:
- 300 г пшеничного борошна (+ 1-2 жмені, якщо буде потреба)
- 210 г цільнозернового борошна
- 50-60 г дробини
- 2 ч.л. швидкодіючих дріжджів
- 1 ч.л. солі
- 3-4 гілочки чебреця/розмарину/обох/вашваріанттравички
- вода
- олія для змащування
- мультизернове борошно чи кукурудзяна крупа для посипання
Про борошно. Ноги цього рецепта ростуть з американських блогів, тому що вони мають на увазі під "хлібним борошном" я вам не скажу, так само, як і не скажу відповідності його вологості/клійковини нашому звичайному пшеничному борошну. Я завжди беру пшеничне борошно "Київмлин". Підозрюю, що наше якесь більш вологе, тому була подреба додавати, надто вже липке тісто виходило згідно з оригінальним рецептом. А інші види останнім часом закуповую ящиками у Діамант-ЛТД, дуже мені подобається і ціна, і якість, і цільнозернове, і гречане, і вівсяне, і мультизернове, і суміш екопластівців для домашньої граноли - все беру напряму у них. Так от, дії і магічні паси наступні.
Спочатку треба подумати про щось хороше. А потім - про те, яким гарним і запашним буде цей хлібчик. А він буде, чесно-чесно. Залити трави склянкою води, довести до кипіння, накрити кришкою, настояти хвилин 15-20. Витягнути травичку, долити водою до 450 мл.
Змішати борошно, дробину, сіль, дріжджі у мисці, зробити колодязь і влити половину води, поступово вмішуючи в неї борошно. Коли вся вода змішається у клійке тісто, долийте другу половину води і розмішайте тісто. Воно буде липке, але має бути в міру липким, а не зовсім рідким, тут уже довіряйте інтуіції і додавайте пшеничного борошна, якщо треба. Мені довелося додати дві жмені.
Накрийте плівкою і поставте на 10 хвилин у тепле місце (я ставлю на батарею, вона у мене не дуже гаряча, якщо ваші шпарять, ставте поруч на стільчик).
Беремо дошку, змащуємо її олією, змащуємо олією іншу миску і руки і обережно дістаємо тісто. На дошці розплескуємо - не тягнемо, не рвемо - тісто у більш-менш подобу прямокутника, уявно ділимо його на третини і складає праву третину на середню, а ліву на їх обидві. Тобто, прямокутник тепер складено, як лист у євроконверт, у три шари. І цей довгий прямокутник складаємо навпіл. Кладемо тісто назад у змащену олією миску, накриваємо плівкою і ставимо у тепле місце ще на 10 хвилин.
Повторюємо складання ще двічі з проміжками у 10 хвилин, тобто, в цілому, ми його склали тричі.
Після цього лишаємо підходити на годину.
Тепер дошку притрушуємо борошном і вистеляємо миску рушником, який теж щедро притрушуємо борошном - для цього я брала мультизернове. Дістаємо тісто, ще раз складаємо третинками і навпіл, і акуратно підтягуємо краї під низ, робимо півкулю, і викладаємо в миску на рушник. Накриваємо плівкою і лишаємо на останнє виростання хвилин на 30-40.
Поки хліб росте, вмикаємо пічку грітися до 250С з деко всередині. На розпечене деко обережно (!) викладаємо хліб швом вниз і одразу у піч, яку прикручуємо до 230С.
Печемо 30-40 хвилин, але з 30 поглядаємо на хліб, якщо починає пригорати - перевіряємо. Я б потримала 50 хвилин, бо витягнутий з печі хліб ще годину доходить і допікає себе сам, але зараз холодно, і він швидше вистигає, тому влітку, безумовно, 40 хвилин, а зараз хвилин 50.
І б'ємо себе по руках, щоб одразу не відкраяти шматок. Бо це щось неописуване.
Він просто красунчик.
І ГОЛОВНЕ. Навіть без дробини він прекрасно смакуватиме, вірте мені. Просто додайте на 50 мл води менше
Я, якщо чесно, люблю брюсельську капусту і просто відвареною, і в супику, смакує вона мені. Але як мати трошки часу і натхнення, можна зробити геніальний, не побоюся цього слова, гарнір.
Як уже хочеться весни.
Щоб повернувся кіт.
Почати бігати частіше і уже на велику катати в басейн. Почати, нарешті, розганятися на півмарафон.
Сидіти на травичці. Розжитися термо-кружкою і пити каву десь у парках. На самоті і з друзями, з книжками і просто з небом.
Фотографувати квіти. Просто більше фотографувати.
Хочеться скинути вже ці парки-куртки-шалики (так, навіть їх). Хочеться суконь і балеток. Гарних джазових і не лише концертів. Виставок і ярмарків.
Хочеться ремонта і подорожей, чи хоча б квитків.
І щоб ця зима, яка триває уже 15 місяців, скінчилася, врешті-решт. Можна навіть без усього вищеперерахованого, хоча, травичка буде, як не крути.
Чи любите ви гливи так, як люблю їх я?По-перше, вони красиві. Ну серйозно.
По-друге, як на мене, у них набагато яскравіший смак за ті ж печериці, і коштують вони дешевше, і є цілий рік, на відміну від інших грибів.
Коли ти уже бував у якомусь музеї, повторні візити перетворюються на вишукування "великодніх яєць".
Наприклад, ось у скандинавсьцій секції крізь кучугури снігу йде... верблюд.
Або ось вівці, що подолали закони земного тяжіння
Знову скандинавська секція - і голі діви з крилами
Український прапор серед натовпу футбольних болільників
У полі соняхів на пледику занурена у любощі пара (не будемо турбувати їх спокій)
Велосипедист, який довів, що земля - це диск, і ось він, його край
Працівник заводу, що малює гномиків на цистернах
Або четверо здорових лбів, які зависли над моделлю шоколадної фабрики Lindt, де можна натиснути на кнопку, і всередині почнеться рух, шоколадки їздитимуть по фабриці, заїжджатимуть в "обгортальні" цехи, і врешті-решт, тобі випаде маленька шоколадка. Шоколадка маленька, а радощів повні штані.
А взагалі, там, як завжди, круто, і більш-менш невдовзі обіцяють італійську секцію.
А взагалі, там, як завжди, круто, і більш-менш невдовзі обіцяють італійську секцію.
Нині дуже популярні скретч-мапи, де треба стирати покриття з країни, де ти побував, і поступово настінна мапа стає кольоровою. А у нас отака тревел-мапа. Незмінна уже 5 років традиція відправляти за можливості з кожного нового міста листівку додому. Підписуємо з Ра по черзі. І вже вкотре кажу - це так кльово, повернутися з мандрів, пірнути з головою в будні, а тут раз - і в скриньці листівка, шматочок подорожі, що нагадує про реальність минулого, що ти не вигадав ці краї, що вони тобі не наснилися, ти справді був там. Ну і на звороті якісь особливі слова чи настрої саме цієї поїздки.
Така собі колекція: Львів, Цюрих, Брюгге, Інсбрук, Стокгольм, Койкнхоф, Мельк, Амстердам, Фюссен, Будапешт, Пекін, Тянцзинь, Санкт-Петербург, Львів, Тілбург, Любек, Гамбург, Вільнюс, Одеса, Барселона, Зальцбург, Аахен, Кельн, Краків, Жирона, Дортмунд, Сеул, Сігтуна, Бамберг, Мюнхен, Рига, Флоренція, Нюрнберг, Стамбул, Нордлінген, Орно, Алкмар, Валенсія, Тиресо.
Хоча, судячи з усього, тепер поповнюватиметься вона не вельми часто... А ви відправляєте собі листівки з мандрів?
А давайте поговоримо про їжу?
Ви колись намагалися зняти місиво? От буквально місиво, неприглядне з жодного боку свого. От я сьогодні спробувала, з таким собі результатом. Але хай це і негарно, але смачно страшенно.
Отже місиво з тунця і макаронів чи revival of макарони по-флотські чи tunaglop (звучить кумедно, еге ж? аж самій подобається:)
Отже місиво з тунця і макаронів чи revival of макарони по-флотські чи tunaglop (звучить кумедно, еге ж? аж самій подобається:)
Це буде незначне оновлення оцього запису дворічної давнини.
Власне, Гамбург теж потроху відходить від класичного німецького пива, що настільки очевидно навіть у традиційному донеможу Brauhaus Joh. Albrecht, ось і доказ:
Власне, Гамбург теж потроху відходить від класичного німецького пива, що настільки очевидно навіть у традиційному донеможу Brauhaus Joh. Albrecht, ось і доказ: