Travel. Run. Eat. Drink beer. Repeat.

Я довго збиралася щось написати про минулий рік, і це "довго" виявилося фатальним, тому до настання року нового, звісно, нічого не написала, бо порозгубила все, що хотіла впихнути, треба було одразу на одному диханні. Спробую ці думки і слова все-таки зібрати.
Навряд чи я підберу слова, щоб описати, яка я щаслива, що цей жахливий, жахливий рік уже минув. Нарешті минув. Так, це повний і незатьмарений нічим ескапізм, але сподіватися на щось хороше легше, коли маєш хоча б я кусь уявну точку відліку.


Минулорічні "новорічні резолюції" (не оголошені, а радше виведені для себе) вдалося виконати так-сяк. Заплановану кількість книжок я прочитати не встигла. Мандрувати більше (кількісно) теж не вийшло. Єдине, що я продовжую бігати, як і збиралася, роблю це довше, більше і з задоволенням, хоча, цим я теж почасти завдячую цьому жахливому-жахливому, бо інколи єдиним способом викинути тяжкі думки з голови було просто встати і бігти, вивітрюючи все. Цьогоріч резолюції будуть у вигляді планів, довго- і короткотривалих, які я просто по мірі виникнення вноситиму у спеціальний, для цього створений, записник.

Але буде нечесним сказати, що 2014 був лише поганим. Я щиро вдячна йому за дещо.
Перше, і найголовніше - за людей, які лишились поруч і з'явилися у моєму житті. Кожен з них знає, що ця подяка стосується саме його/її. Ви дивовижні і прекрасні.
Друге - за гордість за людей досі мені не знайомих і за те, що вони так віддано роблять свою справу. Я кажу не про волонтерів, тому що це взагалі святі люди, а про тих, хто закатав рукави і взявся робити справу. Це люди, результатами роботи яких я пишаюся, наче своїми досягненнями. Це і любезні Kachorovska atelier, яких я ніжно люблю вже давно, але цього року віддала своє серце остаточно, і МестнаяЕда, з якими ми не лише смачно їли, але й годували, і Egolibro, i Dubstore, i Peanut, і ще багато, багато майстрів, які не злякалися робити свою справу. Добре і відповідально. Ці нові маленькі бізнеси абсолютно нового покоління не бояться перевертати все з ніг на голову і робити все не так, як звиклося. Якоюсь мірою всі ці люди надихнули і мене робити щось інше, щось, чого я не робила до того. Саме тому картинка така доречна, бо це теж робота української майстрині Надії Ричок.


І тут ми переходимо до третього - до вирішального збігу обставин, який дав мені можливість подумати про те, що я буду робити з собою далі. Минулого року сталося так, що з кінця жовтня я вперше з закінчення школи (не рахуючи короткого адаптаційного періоду після медового місяця) офіційно не працюю. Знову ж таки, чарівний копняк у вигляді збігу обставин дав мені цікаве заняття на період цих роздумів, і та кількість тепла і добрих слів вертається мені від цього заняття гріє мене особливо похмурими днями.

Тому хай цього року ваша чаша буде повна - повна добрих новин, світлих подій, щирих людей, нових доріг, яскравих ідей, чудових звершень. Поборемо. З новим роком, друзі.