Вилазка на край Литви. 1.0. Нерінґа

У рамках нашої дуже короткої, але вельми насиченої поїздки до Литви на довгий вікенд Дня Конституції (про яку можна у подробицях почитати за тегами Литва чи Вільнюс), ми мали ще дуже швидку одноденну вилазку до друзів у Клайпеду. А де Клайпеда - там морько, маяки і Нерінга.

Нерінґа - це абсолютно магічне місце, місце-місто-адміністративна одиниця, яка простягається на 50 км по Курській косі і складається з 4 селищ: Юодкранте, П'ярвалка, Прейла і Ніда. Це таке місце, де, як в казці: праворуч підеш - у солоній воді купаний будеш (у Балтійському морі), ліворуч підеш - у прісній воді купаний будеш (у Курській затоці), прямо підеш - у Росію упрешся. Сама Курська коса і її фантастичні ландшафти внесені до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, вона простягається на 97 км, а ширину має від 400 м до 3,8 км. Литовська її частина вся - національний парк із населеними і заповідними територіями (загальна площина - 26,5 тисяч га), і при в"їзді на його територію власним транспортом оплачується еко-збір. Якщо чесно, дюни ми так і не встигли подивитися, це треба щонайменше на два дні туди і з великами, а у нас часу було обмаль. Тому одразу ж ми заїхали у Ніду, а потім дорогою назад роздивлялися, що встигли. Усі селища - курортні, маленькі, практично одноповерхові, кольорові і життя там вирує майже винятково у туристичний сезон.

Крамниці з сувенірами там отакі

За корабликами підморгують уже дюни

Звісно, головним об"єктом нашого полювання були маяки. Це - перші побачені, радше декоративні, і тим не менш симпатичні

Це все - сторона Курської затоки, прісна. А трохи ближче до моря, на пагорбі Урбаса височіє один з найвищих литовських маяків. Його пращура збудували 1874р. і той був 27 м. заввишки. Зараз від першої забудови лишилися лише сходи на 200 сходинок, оскільки під час Другої Світової його підірвали. Пізніше маяк було відбудовано і реконструйовано, і тепер його зріст - 29,3м. Світло цього маяка видно за 41 км (!), а лінзу виготовили - де б ви думали?! - на Ізюмській фабриці у Харківські області, і лінза ця перед першим використанням була виставлена у Франції, і взяла якусь винагороду. Отакої.

А це вже море, Балтійське і х-х-холодне. Температура повітря в цілому була ок, але на фото ви, мабуть, помітили, що погода дуже швидко змінюється, щоправда це не заважає гарячим литовських хлопцям і дівчатам загоряти і купатися (табличка сповіщала про +15 води, але мої нозі казали, що там значно холодніше)

Трохи далі, вже знову на боці затоки, біля П"ярвалки, у на штучному острові стоїть Конячий маяк (Lighthouse Of Horses). Спочатку за полями очерету його не видно, але хто шукає - той завжди знаходить

У Юодкранте крім кількох музеїв (наприклад, флюгерів і мініатюри), симпатичної набережної є ще дещо.

А саме - "Гора відьом". Подейкують, що на цьому пагорбі Івана-Купайла святкують не лише люди, а й усілякі інші... створіння. Таке, містичне і межове місце, кажуть. І от 1979 року зібралася перша компанія майстрів, яка вирізьбила 25 скульптур. Відтоді, це стало щорічною традицією - оновлювати старі і різьбити нові скульптури, постійно збільшуючи "населення" гори. І скажу вам чесно, не хотіла б я опинитися тут вночі - височезні дерева, непевні стежинки, кущі папороті і отака прекрасна компанія (оцініть зуби і розмах щелепи дідугана на першій світлині)

Деякі частини парку постраждали під час пожежі, яка сталася у траві 2006 року. Кажуть, хтось кинув недопалок. І навіть у такому вигляді коса прекрасна. Треба буде все-таки туди на подовше.