Travel. Run. Eat. Drink beer. Repeat.

Скажу відверто, подорож ця чекала своєї черги досить довго – квитки ми купили ще в жовтні, і переліт на двох туди і назад обійшовся у 1300 грн (у посольстві візовий офіцер зробила круглі очі – «це шо на двох?» - і довго допитувала подробиці, про віз-клаб і т.д.).

З проживанням складалося гірше – всі квартири, які нас цікавили, були зайняті (а це 6 чи 8 власників, не пам’ятаю точно), чи то через небажання брати нас на 3 доби, чи то через наближення Фестивалю Гавані (найбільшого у світі), не знаю. Врешті-решт, жили ми в Любеку у Ferienhaus Wiethuchter (хороше розташування (щоправда, у Любеку, здається, поганого бути не може з такими відстанями), цікаві номери, але незручна кухня, хазяйка німецькою не говорить, лише її донька (?), яка буває досить рідко, оплата лише готівкою, при чому сума, яку ми заплатили, була не сумою, вказаною на сайті під час бронювання, а з’ясувати, за що переплата, який це податок і т.д. не було можливості, бо хазяйка не говорить), а у Гамбурзі – в City Apartment Hotel Hamburg (прекрасне розташування: зелений тихий район, 3 хвилини до метро (2 зупинки від центрального вокзалу), 8 хвилин до супермаркету, 8 хвилин до Альстера, приємні номери з кухнею, хазяїн прекрасно говорить англійською, загалом задоволені)

З аеропорту в Любек зручно добиратися поїздом (автобус хоч і йде частіше, але їхати довше, і народу менше, ніж в автобусі), станція знаходиться під мостом (спуск на ліфті), ліворуч від аеропорту. Вартість квитка і там і там буде однаковою – 2,90 євро на одну особу. 
Але увага! Обов’язково запасіться або монетками, або купюрами не більше 10 євро, бо 20ки автомат не приймає, наші картки не бере, а чи видасть десятку банкомат в аеропорті – хто його знає. Взагалі з картками в Любеку погано – їх не беруть практично ніде, треба знімати готівку у банкоматах. Транспортом у Любеку доведеться користуватися хіба що для поїздки у Травемюнде, або сусідні міста, весь центр (і не лише) приємніше, зручніше і логічніше оглядати у піших прогулянках, він невеличкий і затишний, навіть офіційне гасло виглядає так – «Ласкаво просимо до Любека – міста коротких відстаней». Місто душевне, комфортне і радісне для ока – такої кількості шпилів на метр квадратний я не бачила ніде, брунатна цегла будинків так і вимагає назвати це місто марципановим у шоколаді, його так і хочеться смакувати. Так, якщо давати прізвисько Любеку, це буде «марципанове містечко», не лише завдяки основної статті експортну – продукції марципанової фабрики Niederegger, але й загальній атмосфері, усе навколо іграшкове, казкове, наче зі сторінок «Лускунчика». 

З інформацією в Любеку так-сяк, є туристичне бюро – прямо за мостом скульптур і перед Гольстентором, там можна поспілкуватися і з’ясувати, що більшість турів, екскурсій і тд. ведуться англійською лише у високий сезон – з червня місяця, тому на екскурсію в ратушу ми не потрапили. Але на всі можливі запитання вам радо нададуть відповідь, допоможуть, чим зможуть і докладуть усіх зусиль, щоб перебування в місті було комфортним. У бюро є сайт де можна почитати, просвітитися наперед, спланувати свої прогулянки і замовити безкоштовні буклети (я не знаю, як наші взагалі до нас дійшли, бо їх відправили у Russland O_o). Якщо кортить медитативно-прогулянкового, неспішного відпочинку – вам сюди. А якщо ви велосипедист, то взагалі фантастика, навколо міста така природа, такі краєвиди, поруч морько, озера й ідеальні дороги. Погода, як і годиться у місті поблизу моря, дуже мінлива. Можна зранку розплющити очі, подивитися з ліжка у вікно, побачити синє-синє небо, потішитися з того, а поки поснідаєш і вийдеш – уже все закрили хмари. І так кілька разів на день. Тому деяких будівель у нас по 4 знімки – з сірим небом, з ясним небом, з гарними хмарками і вночі :) Вільне ганзійське місто Любек (офіційна назва між іншим, оскільки саме Любек був столицею Ганзи) стало першим німецьким містом, заснованим на узбережжі Балтійського моря (умовно, бо до моря близько 17 км), і сталося це далекого 1142р. В епоху Середньовіччя та на початку Нового часу Любек був другим (після Кельна) за розміром, значенням і впливом містом Центральної і Північної Європи. І інколи думається, що відтоді нічого не змінилося на цих чудовезних брукованих вуличках (хоча, звісно, тоді не було ні H&M, ні решти крамниць, які зараз ховаються у історичних будинках), мене особисто просто зачаровує темна цегла, особливо, коли частина її – глазурована, а ще – коли з неї візерунки. Це прекрасне шпилясте старе місто, оточене річкою Траве, єдине, що більш-менш уціліло на півночі Німеччини під час ІІ Світової, потрапило до Переліку світової спадщини ЮНЕСКО. І воно прекрасне. Якщо не енциклопедично, то Любек це: - купи музичних шкіл і аптек - шпилі-шпилі, які видно ще з аеропорту - кораблики! (історичні, відреставровані, у приватному володінні і на них інколи катають) - вузькі вулички-коридори-лабіринти - пекарні і ще раз пекарні - парасольки для відвідувачів у закладах і крамницях - затишок Фото невдовзі