Travel. Run. Eat. Drink beer. Repeat.

Ліндау розкинулося новою частиною на березі озера Бодензее (Констанс), а старе місто знаходиться на острові і сполучене з новим двома мостами – залізничним і автомобільним. Саме озеро примітне тим, що є 3-м за величиною в Європі, і в ньому знаходиться точка перетину кордонів 3-х країн: Німеччини, Австрії і Швейцарії.
  Перша згадка про Ліндау датована 882р. (!), коли на острові було засновано монастир. Місто було вільним імперським, переходило з рук у руки, зрештою, став частиною Баварії, подарувавши їй у 1856р. єдиний у регіоні маяк. Містечко чарівне, такої краси я навіть не очікувала, краєвиди розкішні, виноробний регіон з відповідним кліматом і наслідками у вигляді багатьох і багатьох позицій вина у закладах і крамницях.

Ліндау – острів квітів і птахів. Квіти всюди, висаджені на клумбах і горщиках на вулицях, на вікнах. коло входів у будинки, крамниці, всюди. Особливо мене вразили різнокольорові маки. І це ще навіть не Майнау, острів-ботсад, за 3 години кораблем від Ліндау. До речі, коли ми дісталися гавані, де на такий кораблик саме сідали пасажири, серед них не побачили жодного, молодшого років так 40-50, самі літні люди. Поки обійшли острів набережною, надивилися на купу цікавих пташечок, які переймалися лише одним - шлюбними заграваннями. Оці кумедні качечки не мають нормальної назви жодною мовою. - Велика пірникоза - Большая поганка/чомга - Great Crested Grebe - Perkoz dwuczuby - і японською не пригадаю, якось двома римованими словами, як віршик. І як звабливо не танцював, не настовбурчував «вушка», не пірнав за перлами кандидат у наречені, все одно серце красуні лишилося незворушним. У лебедів все було краще і один з них вже сидів на гнізді, в той час, як інший збирав гілочки для подальшої розбудови. Чорні пташки з білими носами теж часу не гаяли і чистили пір’ячко. Порт, плетиво вулиць зачаровує дивакуватими деревами, старовинними розписаними будинками, лавками з подушками і незрівнянною, незбагненною атмосферою спокою. Мабуть, всюди шопінг-вулиця зветься Максиміліан штрасе Отут точно має жити Рапунцель, навіть косу видко Десь о 3й наші шлунки нагадали нам, що самими споглядальними смаколиками ситий не будеш, тож ми вирішили відійти від пива і ковбасок, і пообідати спаржею, на яку саме був сезон, і вином. Зайшли у ресторанчик, обрали, підходить офіціантка і запитує, що ми будемо пити. Ми зробили замовлення і ведемо далі: «А їсти…» На що вона робить незворушне обличчя і повідомляє, що до 5ї кухня не працює не лише тут, але й у жодному закладі. Якщо нам кортить попоїсти, то зараз ми зможемо це зробити лише у піцерії just around the corner (так-так, ключова фраза всієї подорожі). Ми дуже здивувалися, адже Італія не так вже й близько, сієсти не має бути, але отаке (згодом з’ясувалося, що через Ліндау проходив торговий шлях до Італії). Хоча, потім ми анітрохи не пошкодували, бо в піцерії за рогом нас нагодували найсмачнішою лазаньєю у світі і напоїли прекрасним місцевим вином. А коли ми вийшли звідти, з-за хмар вийшло сонце і решту дня ми гуляли разом неперевершеним містечком, підстрибували на радощах, намагалися ухопити ці клаптики синього неба, словом, дуріли, як малі діти. Отаке я вперше бачу – замість фонтана монетку треба вкинути у трубу, яка стирчить поруч з маяком, за метр-два від нього. Ми таки попали :) Під променями сонця порт і набережна прекрасні А це вже австрійський берег на горизонті Ліндау своєю правою п’ятою торкається австрійського кордону, перетнути місточок – і все, ти в іншій країні. Майже одразу ж починається місто Бреґенц, яке розташоване на плато, з якого на озеро і на Ліндау фантастичні краєвиди. До Фюссена (а потім і до України) ми везли вино у літрових пляшках (ридала, 3,5 євро літр молодого вина) і головку сиру (13 євро кіло з гаком). Вдома все те смакувало ще більше, ніж там, що й не дивно – кортіло назад. З корисного - на сайті можна замовити безкоштовну мапу і буклет про місто (щоправда, буклет німецькою), дізнатися про прийдешні свята, фестивалі, гонки яхт і т.д. – сайт двома мовами.