З 1863р. по 1886р. йшла забудова цього маленького Версалю, бо саме палац французького короля-сонця надихнув на створення цього маленького, але дуже розкішного і пишного будиночка, багато елементів якого є зменшеними копіями елементів Версалю. Золото, оздоби, дорогоцінне каміння, коштовні гобелени, витончена порцеляна і слонова кістка - чого лишень немає у цій нескромній королівській "халупці". Але вона не лише розкішна, але й містить досягнення техніки того часу - унікальний обідній стіл, який спускався на перший поверх зі столової Людвіга, накривався внизу, а потім піднімався назад, дозволяючи цьому королю-диваку обідати у повній, такій ним обожнюваній, самоті. Сад і фонтани на 50 гектарах, гроти і альтанки - цей навіжений романтик непогано був влаштувався. Але вся ця пишнота одночасно гнітить і навіює думки про страшенну самотність, потягу до якої мені не збагнути. Всередині знімкувати не можна, тому лише ззовні:
Далі ми зазирнули одним оком до заснованого 1330р. абатства Етталь, яке, як з'ясувалося вже там, нещодавно опинилося в центрі величезного скандалу, але ми не про те. Монахи там варять незле пиво і глінтвейн (хоча останній продають лише взимку), та й саме абатство виглядає нівроку. Один з найбільших бенедиктинських осередків, дуже гарний, хоча й стриманий. Всередині не знімали, саме йшла служба, дуже гарно співали.
До речі, не дуже далеко височіє Цугшпіц - найвища гора Німеччини, яку ми мали в планах підкорити, але коли дізналися, що на вершині 0 градусів, і вся вона у хмарах, бажання видиратися туди швидко вщухло. Ви ж не оминіть таку можливість, якщо що.
А потім ми пробиралися крізь хмари і туман, як у якомусь трилері, додому. Себто до Фюссена.
Share On
Немає коментарів :
Дописати коментар