Я вас ще не замучила з рікотою? :) Обіцяю, на цьому все. Ну, на найближчий час. Але цей кекс - з моїх улюблених варіантів - змішав все в одній мисці, виклав у форму, спік і з'їв. А краще - взяв з собою на раптовий пікнік. І цим пікніком може бути як і ранок у ботсаду, так і вийти на обід з друзями попити кави у найближчому сквері. Кекс, плед і кава-з-собою-будь-ласка - ось рецепт пречудового настрою.
У Сіракузах, як і у будь-якому місті на узбережжі, погода змінилася тричі за наше там кількагодинне перебування, сонце-злива-сонце-злива.
Сіракузи - дивне місто. Одночасно дуже красиве, сповите легендами, тут і Архімед, і храм Аполона, і фонтан Артеміди, і мало не кожна вулиця/заклад носить міфологічну назву, і дуже брудне, спаплюжене написами, дуже чудернацьке - вершина дивності направду вершина напрочуд дивного бетонного меморіалу Марії в сльозах. Але це єдине місто, в якому коти були абсолютно мацабельні :)
Добиралися ми з Катанії поїздом, бо автобус йде довше і вирушає, відверто кажучи, як прийдеться (як і всі вони). Хоча, поїзд теж затримався, чого правди приховувати. Квиток в один бік коштував 6,9 євро. Це був той випадок, коли ми зовсім не готувалися, а просто блукали вуличками, сіли їсти, де впали.
Тому просто картинки. А, і на одній з них з вікна на вас дивиться море. Знайдете?
Сіракузи - дивне місто. Одночасно дуже красиве, сповите легендами, тут і Архімед, і храм Аполона, і фонтан Артеміди, і мало не кожна вулиця/заклад носить міфологічну назву, і дуже брудне, спаплюжене написами, дуже чудернацьке - вершина дивності направду вершина напрочуд дивного бетонного меморіалу Марії в сльозах. Але це єдине місто, в якому коти були абсолютно мацабельні :)
Добиралися ми з Катанії поїздом, бо автобус йде довше і вирушає, відверто кажучи, як прийдеться (як і всі вони). Хоча, поїзд теж затримався, чого правди приховувати. Квиток в один бік коштував 6,9 євро. Це був той випадок, коли ми зовсім не готувалися, а просто блукали вуличками, сіли їсти, де впали.
Тому просто картинки. А, і на одній з них з вікна на вас дивиться море. Знайдете?
Рікота останнім часом мене просто зачарувала, і звісно, погода просто шепоче про морозиво (ну ок, останні два дні вона ридає, чимось незадоволена, але сподіваюся, це тимчасово).
Рецептів морозива з рікотою просто стільки, що очі розбігаються. Але просто заморожена рікота з медом здається надто нудною, морозиво з сирими жовтками - дещо ненадійно-небезпечним, тому перечитавши надцять варіантів, я вирішила зробити щось середнє між морозивом на заварному кремі і найпростішою замороженою рікотою.
Рецептів морозива з рікотою просто стільки, що очі розбігаються. Але просто заморожена рікота з медом здається надто нудною, морозиво з сирими жовтками - дещо ненадійно-небезпечним, тому перечитавши надцять варіантів, я вирішила зробити щось середнє між морозивом на заварному кремі і найпростішою замороженою рікотою.
Мені нещодавно перепали варені сморжі, і дуже хотілося чогось такого цікавого з ними зробити. Цікаве вилізло в равіолі.
Знову радше ідея, ніж повноцінний рецепт, почалося все з пошуку альтернативного варіанту намащування коржів.
