Travel. Run. Eat. Drink beer. Repeat.

Не знаю чому (хоча ні, чого, знаю, дякую Фраю), віленські двері це взагалі щось окреме і особливе, там, за кожною з них точно як не василіск, так інший вимір чи світ.
І от скажіть, що місцями не Львів, га? І абсолютно, невимовно прекрасний провулок. І не можу згадати назву, наче гумкою стерли з голови. Щось тут не так. Але це не відміняє того, що навіть коли здається, що попереду тупик - раптово замість нього може чекати вихід на сусідню вулицю, а може, навіть і на цілу площу. У житті теж так.