Кіль, столиця і найбільш населене місто Шлезвіґ-Гольштайну. От я, якщо чесно, прониклася – місто за кількістю населення менше за мій рідний Хміль, а за розміром, розвитком і т.д, навіть парусні змагання Літніх Олімпійських ігор якось приймало це місто…. ех, що порівнювати. Традиційно - киця у Кілі.
Починалося все з вокзалу у Любеку, де ми купили Landticket (регіональний квиток на день, у даному випадку - для Шлезвіґ-Гольштайну, квиток на 2-5 осіб коштує 28 євро), що зекономило нам гроші на квитках рівно вдвічі.
Звичайна електричка, схожа на метро, їде годину з гаком, відправляється щогодини, тому вагони практично порожні.
Але дорога Любек-Кіль варта часу лише за краєвиди. Це просто фантастика, озерний край, дивовижа. Отак от з вікна поїзда (і ті самі кармінові вітрила)
Не встигаєш підібрати щелепу, яка відпадає від такої краси, а вже і вокзал
Головна принада Кіля – розташування на березі Балтійського моря, це великий порт, суднобудівний центр, а також початок Кільського каналу – найнавантаженішого каналу світу, що сполучає Північне і Балтійське моря. Я думала, що там рух буде, як на проспекті Перемоги у час пік, а насправді… Отак от з вікна автобуса
От вам і весь трафік
Будують нові крутецькі яхти і просто будують
Знову ж таки завдяки розташуванню, місто є центром усіляких морепов’язаних подій. Скажімо, щорічний «Кільський тиждень», який ще звуть Кільською Регатою - є найбільшою в світі вітрильною регатою. Проходить ця феєрія в останній тиждень червня – якраз хороший варіант поїхати на наш День Конституції, там ще й довгий вікенд передбачається, але, боюся – вже наступного року, бо готелі заповнені вщент - уявіть, на цей захід прибуває близько 3 млн. туристів – в 12 разів більше, ніж місцевого населення! Кіль завжди був домашнім портом Балтійського флоту Німеччини, тут регулярно курсують пороми на Швецію, Норвегію і т.д. Ця ж принада обернулася катастрофою – під час ІІ Світової Кіль зазнав потужних бомбардувань через свої човнобудівні (а саме будівництво підводних човнів) потужності. Тому зараз у місті не лишилося практично жодної історичної будівлі, все, що видаватиметься вам зразками старовинної архітектури було відбудовано після. Тому не очікуйте марципанових будиночків і казкових черепичних дахів. Ось це, наприклад, Кільський замок.
Опера
Ратуша
Найстарша будівля міста – Ніколайкірхе – 13 ст., практично ровесниця самого міста, заснованого 1233р.
Колись Кіль теж був містом-членом Ганзи, але 1518 р. був виключений з союзу за те, що пускав у порт піратів.
Місто велике, зелене і завантажене торговими центрами – сюди, виявляється, з’їжджаються на закупи з усього регіону, Кіль може похвалитися однією з найдовших шопінг-вулиць Німеччини. Отак виглядають сучасні вулиці
А це - порт, куди причалюють велиииикі кораблики, і на них ідуть скляними коридорами, як в аеропорту, ніколи такого не бачила
Тим не менш, приємно прогулятися, повитріщатися на кораблики і маяки – тут один з найгарніших маяків, які я бачила вживу чи на малюнках.
А тут погода робить такий фінт вухами
Ну і хай, сідаєш на човник і пливеш собі фьордом. Аж тут зирк - ще один маяк
А потім бац - ще один маяк-човен, а потім ще один - просто маяк
Ну просто рай якийсь. Дивно, але саме в цю погоду у фьорд як насиплеться парусників...
З корисного: туристичне бюро розташоване неподалік від вокзалу, на Stresemannplatz, в одній будівлі з поштою (якщо ви захочете відправити собі листівку), там вам допоможуть з відповідями на питання, купівлею денного проїзного квитка (бо квитковий автомат ми таки знайшли, але там все німецькою і геть незрозуміло), який, як на мене, корисна штука, адже ним можна користуватися як для проїзду в автобусах (а відстані досить відчутні), так і на корабликах – імпровізована екскурсія по Кільському фіорду. Тарифи і мапи для тут, а для корабликів - тут Якби погода не зіпсувалася, ми б попливли аж до самого Лабо, але повернулися.
Немає коментарів :
Дописати коментар