Угорщина 3.6. Прогулянки старим містом

Насправді, Будапешт хоч і не надто маленький, але дуже компактний в сенсі основних туристичних принад. Якщо вийти зранку, то майже все найцікавіше можна оглянути за день-два. Ми почали з Головного ринку, а там пройшлися мостом Свободи, горою Гелерта, а потім набережною аж до Ланцюгового мосту.

До речі, міст Свободи (перший на знімку) сподобався мені значно більше розбалуваного увагою Ланцюгового. Його охороняють два міфічних птахи - турули. Їх, між іншим, можна побачити не лише в Угорщині, де статуй 195, а й в Україні - у нас їх мешкає п'ятеро. Підозрюю, що десь на Закарпатті. Між іншим, одна зі статуй угорських турулів має розмах крил 15 метрів і є найбільшим таким птахом у світі і найбільшим бронзовим пам'ятником Центральної Європи. Оце масштаб легенди! У Будапешті турулів ми ще знайшли на колонах біля водоспаду Гелерта і на витончених воротах біля королівського палацу

Сам королівський палац, до якого ми піднімалися пішки, не приділивши належної уваги гарненькому фунікулерові, видався мені щонайменше дивним. Якимось пласким і двовимірним, і такого вигляду йому надають абсолютно пласкі білі пластикові вікна без підвіконь. Вся Європа бореться за збереження автентичності, у Празі навіть на зміну внутрішньої відділки, не те що зовнішньої, у межах старих міст треба дозвіл отримувати (і не факт, що його дадуть), а тут - пластикові вікна О_О

До того, ж центр - не пішоходна зона, тут купа автівок, які добряче псують всю автентичність, де на неї ще можна сподіватися. На припалацовій території досить багато всіляких витворів скульптурного мистецтва, зокрема фонтан Матіаша, в якому втілено сцену полювання за участі цього ж короля, під час якого монарха побачила прекрасна Ілонка (до добра це її не довело), а також статуя Євгенія Савойського, які нині є найбільш часто фотографованими об'єктами у палаці.

За неквапливими прогулянками настав полудень, і саме о цій порі ми застали зміну почесної варти біля президентської резиденції, яка розташована буквально за кілька кроків від королівського палацу. Якщо чесно, особливого враження це дійство на мене не справило, воно страшенно повільне, аж ніяк не пафосне, але купа туристів мало не рукоплескала. Але треба визнати, що коло резиденції жодної охорони, жодних постів, а поруч - кафе. Цікаво, яка можливість попити кавусі з президентом?

Як минути резиденцію, почнуться вулички старого міста, як на мене, архітектура не надто розкішна, я б навіть сказала, стримана, і більше уваги привертають не будинки, а вивіски крамниць і кафе, трапляються просто диво які гарні

Щогаласніше стає попереду - то більше ви наближаєтеся до центральної площі і Собору Матіаша. І це цілком зрозуміло, важко стримати вигуки захоплення, коли бачиш ці мереживні форми, яскравий дах, аж дихання перехоплює. Поруч стоїть монумент Св.Штефана І, першого короля Угорщини, запровадника християнства, чия права рука зберігається у базиліці Св. Штефана (Іштвана). 20 серпня, до речі, день Св.Штефана - національне угорське свято.

А прямо за спиною Стефана починається Рибальский бастіон, зведний у 1895-1902рр. Я оце йшла і думала, чого він рибальський? Які ж це довгі вудки повинні були бути, щоб звідси рибалити, Дунай не близенько, але як виявилося, назва походить від рибальської гільдії, яка в середні віки відповідала за безпеку цієї частини міського оборонного муру. Сім башт Бастіону уособлюють сім угорських племен, які оселилися 896р. у Тисо-Дунайській низовині.

Звідси відкривається чудовий вид на Пешт, Парламент, Дунай і мости, але все одно ввечері тут якось казковіше, але вдень можна забавлятися, знімаючи Бастіон у стилі а-ля Далі у вікнах готелю Хілтон, який взагалі незрозуміло як дозволили збудувати, це щось, як той бетонний монстр у Львові, і ніхто не пригрозив позбавити Будапешт охорони Юнеско. Звісно, що Хілтон значно кращий за львіське чудовисько, але все одно, поруч із Собором Матіаша - не приший кобилі хвіст.