Wanderlust – a strong, innate desire or impulse to wander or travel and explore the world, каже нам тлумачний словник англійською, “жага мандрів — сильне, вроджене бажання тинятися й подорожувати”. Шкода, що немає такого файного і місткого слова українською. Якщо вас від довгого сидіння на місці починає нудити, псується настрій, накриває тугою і ниючим неспокоєм, якщо для втамування цих почуттів вам потрібно виїхати хоча б за межі міста, де ви живете — у вас хронічна wanderlust. Як з цим боротися? Хтось сказав: “Найкращий спосіб чинити спротив спокусі — поступитися їй”, і в даному випадку це справді так. Не треба боротися з жагою мандрів, треба у них вирушати. Я не буду розповідати, як робити це в локальних масштабах, бо з цим впоратися значно простіше. Я розповім, як домовитися зі своєю wanderlust, яка вимагає закордонних краєвидів.
Ранок другого дня прогулянок Будапештом ми почали з підйому на оглядовий панорамний майданчик базиліки Св. Іштвана (Стефана) (1051 Budapest Magyarország, http://www.basilica.hu/), частину підйому подолавши пішки, а частину – схалтурили, поїхали ліфтом.
Вчора відкрили сезон обідів на свіжому повітрі. Влаштовували посиденьку у баварському стилі (в світлі написання статті про баварську кухню, ага). Звісно що пиво, звісно що найпопулярніші баварські закуски — обацта і бреце
Насправді, Будапешт хоч і не надто маленький, але дуже компактний в сенсі основних туристичних принад. Якщо вийти зранку, то майже все найцікавіше можна оглянути за день-два. Ми почали з Головного ринку, а там пройшлися мостом Свободи, горою Гелерта, а потім набережною аж до Ланцюгового мосту.
Якщо одним словом описати угорську кухню, то це буде слово – нажориста.
Густа, ситна, поживна і м’ясна, паприка, качине м’ясо і гусяча печінка, багато солодкого, серед якого особливі млинці і торт «Добош» (який ми обов’язково зготуємо), але буде неправдою сказати, що в Будапешті ми відривалися винятково на національній кухні.
Куштували ми страви різних національностей, а пили приблизно з однаковою частотою пиво і вино. З пивом в Угорщині сутужно, як на мене, в закладах воно представлене 2-3 видів, якщо є ще якесь – то закордонне, а от винна карта всюди пристойна, що цілком зрозуміло і спричинено регіональними особливостями. Якщо чесно, плекаючи спогади про Чехію, я сподівалася на приємніші ціни у закладах, які ховаються за назвами etterem (ресторан) і kavezo (кафе).
Харчуватися в Будапешті не надто дешево, в середньому пообідати на двох нам виходило від 250 до 300 грн, залежно від закладу. Розраховуючи на якусь суму, не забувайте, що в рахунок буде внесено 10% за обслуговування, тобто в усіх відвіданих нами місцинах чайові були офіційно закріплені, тому в чеки, наведені нижче, їх теж враховано. Розрахунок частіше лише готівковий, ніж з можливістю використання картки.
Густа, ситна, поживна і м’ясна, паприка, качине м’ясо і гусяча печінка, багато солодкого, серед якого особливі млинці і торт «Добош» (який ми обов’язково зготуємо), але буде неправдою сказати, що в Будапешті ми відривалися винятково на національній кухні.
Куштували ми страви різних національностей, а пили приблизно з однаковою частотою пиво і вино. З пивом в Угорщині сутужно, як на мене, в закладах воно представлене 2-3 видів, якщо є ще якесь – то закордонне, а от винна карта всюди пристойна, що цілком зрозуміло і спричинено регіональними особливостями. Якщо чесно, плекаючи спогади про Чехію, я сподівалася на приємніші ціни у закладах, які ховаються за назвами etterem (ресторан) і kavezo (кафе).
Харчуватися в Будапешті не надто дешево, в середньому пообідати на двох нам виходило від 250 до 300 грн, залежно від закладу. Розраховуючи на якусь суму, не забувайте, що в рахунок буде внесено 10% за обслуговування, тобто в усіх відвіданих нами місцинах чайові були офіційно закріплені, тому в чеки, наведені нижче, їх теж враховано. Розрахунок частіше лише готівковий, ніж з можливістю використання картки.