Ґент – місто прекрасне. Місто древнє, розкішне, студентське. Кажуть, що кожен п’ятий з 230 тисяч мешканців Ґента – студіоз. З 1000 по 1500 рік друге найбільше місто Європи після Парижа. Третє найавтентичніше місто світу за версією National Geographic. І просто дуже красиве.
Перлина міста - набережна Graslei
Насолодитися Ґентом на повну нам не дозволила погода, яка щопівгодини лила крокодилячі просто сльози з буревіями, і … реставрація. Таке враження, що перекопали весь історичний центр міста, як не трамвайні колії перекладають, то якісь археологічні роботи проводять, або ще щось… Усе це вкупі з сірим небом добряче псувало враження від справді витонченої краси. Такої концентрації «красивих будиночків» я ще ніде не бачила.
Отакий східний вокзал, шкода, що всіх веж не видно
Аерокосмічні трамваї на бруківці завжди тішать моє око
Графський замок
Куди ж без каналів. Між іншим, каналами можна дістатися сюди з Брюґґе
Пробіглися по центру, зрозуміли, що ще трохи і змокнемо на нитку, а вже час обідати, і впали у
"The Celtic Towers", St. Michielshelling 5/6 - хороший такий паб, у самісінькому центрі, з кухнею, яка працює в обід (!), пристойними в порівнянні цінами, рекомендую. Куштували ґентське традиційне рагу і ґентське ж пиво. Посиділи, пообідали майже у порожній залі в той час, коли сусідня була забита вщент – там дивилися футбол.
Потім швидесенько перебігли у маленьку крамничку над мостом через канал під назвою
"Dille & Camille" і я там зависла. Все для дому-кухні-саду. Я б там жила. Я стояла і ридала над великим тажином, уявляючи, як наші вантажники у Борисполі з гуркотом кидають мою милу шоколадну валізку в яблучний горошок на стрічку, а всередині на друзочки б’ється тажин. Зрештою, я взяла маленький і провезла його у ручній поклажі (щастя-щастя, завтра я щось у ньому готуватиму!). А ще звідтам до України приїхала купа всіляких чудових дрібничок. Поки я силувала себе не скупити пів крамниці (ціни, ціни!) на вулиці знов уперіщила така злива, що довелося ще хвилин 15 силувати себе до стриманості. Зрештою, ми пішли далі звивистими вуличками, повз замок, повз крамнички рукотворів, повз площі і собори, ховалися під навісами ресторанчиків від чергових нападів сопливості неба. Що мене вразило найбільше – забігли ми під якийсь з навісів, кафе вже (ще?) не працювало, стільчики і столики були поскладані один на одного, але всередині хлопчина якийсь працював за комп’ютером. Так от, він побачив, що ми стоїмо з рюкзаками, вийшов і розклав нам стільці. Ви собі уявляєте?
У пошуках легендарної вулиці клубів-генделів-дрінкхаусів-і-решти-пітєйних-завєдєній, назву якої як взяла і забула ми дійшли до місцевої
броварні Gruut, Huidevettershoek 10 Ой, нівроку пиво варять товариші, особливо темне, з дуже цікавим шоколадно-кавовим, радше кавовим відтінком смаку. Там ми перечекали ще одну зливу, а я отримала шок від (загального?)туалету без дверей, де з одного боку стіни примостилися фігурні пісуари у вигляді розчахнутого рота (буе!), а з іншого – кабінки. Дуже цікаві фірмові келихи і «пєчєнькі» паперові, так дуже важко зрозуміти, що на них намальовано, але якщо скласти разом два трикутнички і поставити на них келих, на нижній частині якого нанесено дзеркальне покриття, то у ньому відбиватиметься жіночій силует. О які вигадники!
Оцей найтемніший будинок праворуч і є броварня
Потім ми ще трохи повешталися, небо нам натякало, щоб ми вшивалися звідта, і ми його послухалися. Шкода, я б хотіла подивитися на набережну вночі, але мокнути під дощем, навіть з таким прекрасним краєвидом не дуже приємна перспектива. Тому швидесенько ми знайшли крамничку, де придбали фірмової ґентської гірчиці
Tierenteyn(ух, зла гірчиця, зла!) і поїхали назад у Брюґґе де здійснили рейд на каструльки з мідіями.
Немає коментарів :
Дописати коментар