Бельгія 5.0. Море

Про музеї, смаколики і вулички я вам вже розповіла. А тепер я покажу вам море. До моря з Брюґґе їхати рівно 14 хвилин (у будній день квиток туди-назад 7,20 євро). Ми поїхали не у морську частину міста – Зеебрюґґе – а до улюбленого колись курорту бельгійських королів Леопольда І і Леопольда ІІ, містечка на 70 тисяч мешканців – Остенде.

Щоправда, жодного помпезного будинку чи літньої дачі не збереглося, королі бельгійські французьких вочевидь не наслідували. Історичний центр міста представлений 3-4 кварталами, більшість з яких не старовинні будиночки, а брендові крамниці, взагалі, після Брюґґе бетонні п’яти- дев’ятиповерхівки виглядали щонайменше дивно. У місті є кілька вартих уваги атракцій, типу корабля-музею «Меркатор» і форту «Наполеон», але до останнього було далеченько добиратися, а ми приїхали по обіді з єдиною метою – помилуватися заходом сонця над морем, тому часу на оглядини не мали, а просто гуляли вуличками, знову ж таки шукали, де повечеряти, знайшли кілька атмосферних барів, але з самою лише випивкою і без кухні.

Ну і звісно, головне – море. Я щиро дивувалася тому, що море не пахне морем. Зовсім. Ані натяку на той звичний солоний запах, який ні з чим не сплутати, який видає море з головою ще до того, як його побачиш. А море вилискувало своєю яскравою спиною, щось там шепотіло, і зачаровувало, зачаровувало… Отак виходиш з такого симпатичного вокзалу і перед тобою раптово…

…кораблики!

Затиснули будиночок, майже як у xxxHolic (ті, хто знають, що воно, оцінять).

А це молочний брат вочевидь нашого костелу, Sint-Petrus

Довжелезний пірс і чайки, чайки, чайки, кораблики, маяки...

З моря ця штука (хвилеріз?) дуже схожа на велетенського крокодила, на якого повсідалися чайки, а він зачаївся в очікуванні здобичі

Але наші сподівання і очікування грандіозного заходу сонця (а розкішні кудлаті хмари його обіцяли) не справдилися. Натомість на нас сунула така злива, що пішки йди з вокзалу додому ми не наважилися.