Travel. Run. Eat. Drink beer. Repeat.

Дві головні поради:
 - по понеділках музеї не працюють, решту днів працюють лише до п’ятої, тому зважайте на дати і час.
- картка I Love Bruges дозволяє суттєво зекономити. Дводенна коштує 33 євро, а музеїв ми навідали на 70 з гаком на кожного, і то не всі, що могли, краще б взяли триденну. Крім цього вона дає бонус на проїздний транспортом, безкоштовну екскурсію каналами, знижки у музейних крамницях і т.д. Вартісна річ, одним словом.

Музей пива,Walplein 26, при місцевій броварні, яка варить Brugge Zot, «Брюзького блазня» – це був надзвичайний досвід у першу чергу завдяки найкращому гідові з усіх мною бачених, Андре. Це людина закохана у пиво, яка з таким захопленням і завзяттям все розказує, показує і коментує, що мої бідні щоки на кінець екскурсії боліли від усмішок. «Справжнє пиво, любі мої, роблять лише з води, ячмінного солоду, хмелю і дріжджів. Усе. Додатки? Коріандр? Цитринові шкурки? Боже збав! Стелла Артуа, Карлсберг – пиво? Не смішіть мої капці». Між іншим, після того, як Андре дізнався, що ми з України, він радісно повідомив, що майже весь ячмінь вони імпортують звідси, лише обсмажують солод на місці. Жодних казочок про артезіанські свердловини або талу воду з гірських вершин. «Нас часто запитують, яку воду ми використовуємо. Відповідь проста – з водогону. Звичайна вода, лише ретельно очищена». «З давніх-давен броварні були при монастирях і госпіталях. Чому? Бо люди приходили до монахів і лікарів по ліки і душевний порятунок, які їм і прописували у броварні». Як з ним було весело! Він фантастичний. Музей-броварня і досі працює, тільки пиво, яке виготовляють там не розливають по пляшках і кегах, не фільтрують, а подають у ресторанчику «живим» і недоторканим. Промислове ж виробництво винесено на край міста. На останньому поверсі броварні є музей келихів і жерстяних банок з-під пива з усього світу, всі експонати колекції надіслали вдячні відвідувачі музею. Я теж маю намір відправити йому щось, але соромно ж за наше пиво, а порожні банки – не комільфо. Вагаюся. Але музей просто обов’язковий пункт відвідин, тим паче, що у вартість екскурсії враховано дегустацію пива.
Музей шоколаду, Wijnzakstraat 2 – трьохрівневу експозицію – про майя-ацтеків і какао, про експансію шоколаду в Європу і про бельгійський шоколад – я, цілком зрозуміло, не могла не відвідати. Щодвадцять хвилин проходить демонстрація приготування праліне з дегустацією. Справжній шоколад роблять лише з 5 складників: какао-масло, какао-паста, ваніль, цукор, сухе молоко, все інше – від лукавого. Чорний – цукор, какао-масло, какао-паста, ваніль Молочний - цукор, какао-масло, какао-паста, молоко, ваніль. Білий - цукор, какао-масло, молоко, ваніль Ніякої пальмової олії, соєвого, Боже збав, молока, емульгаторів, згущувачів і так далі. І нагородою буде справжня феєрія смаку, а не пластилінова маса незрозумілого походження. Шокоголікам рекомендовано. Музей картоплі-фрі, Vlamingstraat 33. Сам музей невеличкий і як на мене не дуже цікавий, але принаймні, тепер я знаю, чому картопля-фрі називається в деяких країнах French-fries. Взагалі, на звання винахідників цієї страви претендують бельгійці, які, як відомо, тримовні, а коли в Бельгію понаїхали військові і спілкувалися з бельгійськими вояками, які на той час розмовляли офіційною французькою, то американці повважали їх французами і картопельку й обізвали французькою, за що бельгійці на них ображені. А історія у бельгійському викладенні така – якось був дуже голодний рік, і їсти було лише картопля, яку порізали смужечками, щоб вона нагадувала маленьких рибок і посмажили. У музеї теж проводять демонстрації правильного приготування фрі, а внизу є маленьке кафе де картоплю подають гігантськими порціями. Музей на любителя. Картоплі, звісно. Центр мережива, Peperstraat 3а – у порівнянні з рештою традиційних бельгійських музеїв дуже скромний і навіть трошки занедбаний, можливо тому, що далеченько від центру і, швидше за все, ніким не спонсорується. Експонати гарні, мереживо завжди викликало у мене німе захоплення – це ж як так можна наплести цілі картини… Демонстрація проходить щодня о 14:00, але цього не було зазначено у буклеті, тому на неї ми не потрапили. Не знаю, чи радити, зацікавлені і самі відвідають. Музей діамантів, Katelijnestraat 43 – невеличкий, але досить змістовний і цікавий музей, окрасою якого є півгодинна лекція-демонстрація шліфування алмазів (проводиться о 12:15 щодня). Виявляється, щоб розпиляти манюній алмаз навпіл для огранки, потрібно два дні (!) безперервного пиляння. А сама огранка триває близько години. Взагалі, раніше я думала, що брильянт – це огранений алмаз, а насправді брильянтом може називатися лише діамант з 57 гранями. Ну і серед усього іншого я тепер знаю, що карат – це насінина ріжкового дерева Ceratonia siliqua, яка завжди важить близько 0,2 грами і вважається афродизіаком (хе-хе, багато хто вважає, що діаманти теж незле збуджують). Загалом, було цікаво, тай й де б іще я помацала діаманти :) Музей у ратуші, Burg 12 – дуже гарна зала з витончено прикрашеною стелею – найкращий «експонат» всього музею. Багато здоровезних портретів політичних діячів, трохи історії міста. Не найкраще з баченого. Белфрі-дзвіниця, Markt 7 – 366 сходинок – це вам не шубу в труси цацки-пецки. Я не курю, не зловживаю, але видертися на цю башточку було важко. Краєвид звідти прекрасний, але нефотогенічний, бо, на превеликий жаль, зараз йде повна реставрація карільйонів і всі вікна затягнуто сітками, які зводять майже всі спроби щось зняти нанівець. Але тим не менш у Белфрі влаштовують карільйонні концерти, на який нам дуже кортіло потрапити, але ми категорично не встигли повернутися з Ґента. Трохи кращим виявився оглядовий майданчик на Forum+, Concertgebouw, будівлі концертного палацу, в якому і розташовано туристичне бюро, де можна придбати картку Брюґґе. Колони все одно частково перекривають краєвид, але все одно видно краще, ніж з Белфрі. Ще веселий музей археології, Mariastraat 36a, він більше для малих, але його інтерактивність привабить і дорослих дітей, як я. Нівроку колекція у музеї ламп, Wijnzakstraat 2; досить стандартна експозиція у фольклорному музеї, Balstraat 43, але там просто шикарна секція тютюну з люльками. Дуже хотіли зазирнути у величенький музей Далі, Markt 7, але там саме проводили якусь конференцію. Крім того варто згадати собори і храми. Найвідоміший з них – Собор Богоматері, Mariastraat, з перлиною мистецтва, Мадонною роботи Мікеланджело. Просто зачаровує витонченість і монументальність водночас, 122,3 метри заввишки, грація і суворість прямих ліній і вигнутих різьблених арок. Це варто побачити і знову ж, шкода, що зовні башта була у риштуваннях. І хоча ми побували у кількох місцевих храмах, великих і пишних, найгарнішою, як на мене, є Базиліка святої крові, Burg 13, дуже камерна, дуже затишна і кольорова. Безумовний маст-сі. І ще дещо – варто подивитися на Брюґґе з води. Численні катери півгодини покатають вас каналами, за гарної погоди видовище фантастичне.