Travel. Run. Eat. Drink beer. Repeat.

Відколи я серйозно заглибилася в пивну культуру на рівні більше, ніж просто в задоволення пити, мене дуже цікавив розвиток нової хвилі пива в різних країнах. Поки що це все, що мені влалося знайти, звісно, переважна більшість книжок, написаних на цю тему, написана в США і про США, але потроху, потроху... Я точно знаю, що є така книжка про Нову Зеландію, щоправда, не вдалося поки її дістати (бо вартість самої книжки і пересилки з НЗ якась космічна), є про Німеччину, але німецькою, можливо, й іншими мовами є, але на жаль, поки що вони недоступні. Будe розширювати все одно, бо ж менш цікаво не стає. Почнемо ж.

Дуже цікава читанка, зосереджена на появі САМRA і най-найперших мікроброварнях, відновленні портеру, як загубленого стилю, поступовому розвику крафтового пивоваріння у Великобританії і його борюканню з традиційними елями, цікаві факти про БрюДог (що ще більше погіршили мою думку про Собак). З подивом зрозуміла, що насправді, початок іншого пива у ЮК стався не набагато пізніше, ніж в США, але він дуже, дуууууже довго розкачувався в силу особливостей як менталітету, так і культурних відмінностей взагалі. Ну, і звісно, того факту, що в Британії, на відміну від Америки, було що пити майже завжди. Багато інсайтів в розуміння сучасної пивної культури британців і факторів, що призвели до такого її формування. Рекомендую. 

Ця книжка незвичайна тим, що написана немісцевими любителями пива. Автори накраудфандили грошей і поїхали досліджувати культуру іншої країни. Тому вважати її вичерпною історією італійського пива навряд можна, оскільки вона передає історії не всіх піонерів ринку, але в цілому дає розлоге уявлення, яким шляхом рухалася пивна революція. Подобається, що хлопці не посоромилися написати цей дисклеймер, за що четь їм і хвала, але якщо подивиися правді у вічі, ніхто не зможе написати вичерпну історію якогось явища, якому уже 20 років лише зі слів очевидців і безпосередніх учасників, бо у кожного свій погляд на історію і своя ковдра в ній. Тим не менш, читати просто, цікаво, особливо упізнавати пивоварні, відмічати на мапі заклади і збирати валізи в Рим. А, ще не менш феєрично дізнатися, що пивовар Лервіга починав свою пивну історію в Римі, як власник брюпаба. Який все-таки світ маленький. 

На жаль, від цієї книжки я очікувала трошки більшого, але, можливо, в Ірландії все лише тільки починається. Принаймні, чому не вистачило інформації на книжку окремо про пиво (а долався ще й сидр), я не знаю. Цілі шматки просто пивної історії, деякі повторювання загальновідомих фактів, не те щоб суто ірландських. Якісь крихти інформації будуть корисні, але це все-таки не та книжка, яку я б захоплено радила. 

"Ambitious Brew: The Story of American Beer" Maureen Ogle

Ось цю книжку я б радила всім, і тим хто просто цікавиться історією пива, але зокрема тим, хто вважає, що всі макровиробники просто від самого початку таки мріяли задавити крафт (правильна відповідь - ні, не з самого початку), і рис підсипають в пиво, щоб його здешевити (правильна відповідь - ні, рис тоді коштував дорожче за солод і не здешевлював пиво), і що пиво без смаку нав'язали всім (ні, покупець сам обрав, за що платити). Морін Огл - не фігура пивної культури, вона історик. Їй все одно, в якому світлі виставляти поганих королів пивного ринку чи молодців піонерів крафту, вона неупереджена. І за що дяки Морін, за те, що вона справді розказує історію не нудно (бо куди правди діти, деяки книжки з історії пива просто створені для читання на ніч і швидкого засинання) Ця книжка не змусить вас полюбити АВ Inbev, але принаймні покаже іншу частину історії, яку зазвичай замовчують. А ми не прихильники однобокості, правда ж? 

Ц̶е̶г̶л̶и̶н̶а̶ Перлина моєї колекції. Фантастично красиве, ошатне (і найдорожче з усіх) видання, майже 3 кг паперу, які напрочуд приємно тримати в руках, гортати і читати. З усіх історично/країнних книжок ця укадена найкраще, на мою думку. Вона містить і історичні факти, і супер-сучасні дані про пивоварні нової хвилі, фестивалі, місця, особливості. Метафоричні і фактичні кілограми цікавої інформації. Я кілька років зітхала над нею в книгарнях Бельгії, поки вона була доступна лише локальною мовою, а потім вийшов англомовний варіант, і я жала на нього 50 євро, а потім на амазоні був якийсь атракціон небаченої щедрості і тепер вона у мене. Жодного разу не пошкодувала. Поціновувачам бельгійського пива просто мастхев. У англомовній версії є певна кількість одруків, і це либонь перша книжка, по якій я відправила у видавництво три листи зі збірками і коментарями щодо одруків/моментів фактажу - їх власне небагато, але є, тому сподіваюся, наступна редакція буде ідеальною.

Мартін фантастичний історик, який докопується до найрізноманітніших штук, безжальний руйнівник пивних міфів - але не тих, до яких ми звикли типу порошкового пива і росту різних частей тіла від споживання, а більш задротних, на кшталт хто вигадав портер, чи правда, що брайдал - це було пиво наречених і так далі. В цій книжці є ціла секція міфів і відповідей на них. Історичний аспект сконцентрований на Британії, тому ця книжка потрапляє до цієї збірки. При всій прискіпливості Мартіна, єдиний недолік - почасти і подеколи дуже академічна мова, яка присипляє читача. Але вся інформація у книжках цього автора, то перлини видобуті з глибин архівів, бібліотек і привидів-пивоварень, які більш не існують. Безцінно.