Travel. Run. Eat. Drink beer. Repeat.

З минулого року тягнеться і не вгаває і̶с̶т̶е̶р̶і̶я̶ ̶л̶ю̶б̶о̶в̶ ̶н̶е̶н̶а̶в̶и̶с̶т̶ь̶ історія з “мутними” / вермонтськими / новоанглійськими ІРА. Всі, хто ще позаминулої осені зверхньо усміхався і казав “це минеться”, переконалися, що ні, поки що так і не минається.

І поки пивовари і пиволюби бідкаються, що все це щастя нема як подавати на конкурси, бо рамки стилю не визначені, ВА досі не поспішає їх визначати. І я їх розумію, як тут їх визначити, якщо самі пивовари по-різному описують кінцевий результат, аромасмаковий профіль, процес і причини тої самої мутності, соковитості й інших прислівників, яких і до пуття не доберуть. Думки на виправданість існування цього стилю розбігаються і серед професіоналів галузі, і серед любителів пива. Дехто вважає, що пиво не може бути таким мутним (але куди правди подіти, деякі зі зразків виглядають, як вибух атомної бомби в келиху, або кавалки сиру у сироватці), дехто вважає, що це деградація майстерності, хтось навпаки - новим словом у пивоварній технології, хтось вважає, що пиво має бути пивом, а не мультифруктовим соком, періодично вибухають феєричні суперечки між прихильниками і ненависниками, останній випадок стався за участі не останньої персоналії у пивному світі - Гаррета Олівера, який назвав успіх мутних ІРА “явищем, породженим інстаграмною культурою”, що переросло у чергове взаємне кидання результатами життєдіяльності у твітері.

Якщо намагатися описати це кількома словами, то новий стиль це: непрозоре пиво, зазвичай яскравого "канарієчного" переважно кольору, з дуже м'якою гіркотою і нестримним ароматом тропічних фруктів, персиків, ананасів, що наводить на думку про апельсиновий сік чи фруктовий нектар.

Основні аргументи “проти”:

• це пиво надзвичайно нетривале в зберіганні, його мутність швидко зникає, так само, як надінтенсивна ароматика, а ще у нього неабиякий шанс випадіння осаду через підвищений вміст поліфенолів 
• виглядає воно інколи дуже дивно 
• але основна контроверсійність - наднизький відчуттєвий рівень гіркоти, який має бути пристойним у пива, яке належить до групи ІРА 

Основний пункт “за” - і з цим важко не погодитися - вони смачні, коли гарно зварені, і мають цю просто вибухову фруктовість аромату і смаку, ніжну структуру і м’якість.

Якщо відійти від загальних коментарів, і перейти до особистих, я на появу цього стилю в Україні чекала з помірною цікавістю, бо не любитель потужно охмеленого пива. Але коли мені пощастило скуштувати свіжий тритижневий Trillium i Tree House, моє очікування перетворилося на радісно-нетерпляче, бо це дійсно смачно, дуже незвично, і реально перевертає з ніг на голову уявлення про пиво. (Дайте хороший хейз початківцю у світі пива, і швидше за все йому сподобається цей ніжний, але виразний, солодкавий, але збалансований коктейль).


Що ви думаєте з приводу мутних ІРА? Чи є сенс? Якщо мілкшейк ІРА ще більш менш можна відтворити, бо фруктовість там підтримують справжні фрукти, а округлості і солодкості додає лактоза (і у нас є цілком достойні варіанти), то що робити з чистими вермонтами? Що ви взагалі думаєте про тренди? Чи варто намагатися ухопити за хвіст, чи просто тихенько лупати скалу і варити те, що у тебе виходить гарно?

Ну і щоб двічі не вставати: десертні стаути. Всі ці pastry stout/dessert stout/adjunct stout - темне пиво, куди додають те, чому в цілому варто було б опинитися у торті: кава, лактоза, карамель, кленовий сироп, какао боби, горіхи, і при тому не один складник, а 3-4-5. Інколи не лише складники, а ціла випічка вирушає у затор, наприклад, бельгійськи вафлі. Чи зефір. Перші такі в Європі почали вигулькувати в пивотеках ще восени 2016, але тоді вони просто здалися мені черговим відгалуженням категорії, яку я умовно називаю "дивне пиво". Деякі були цікавими, але переважна більшість просто склеювали зуби. І тепер їх все більше і більше. Уже облетіла пивні інтернети стаття про те, що FOBAB (фестиваль бочкового пива, на хвилиночку) заполонили торти в келихах.