Наступна порція пивоварень розкидана на досить розлогому шматку мапи, і очевидно, щоб пересуватися між ними, без транспорту не обійшлося, тому ще раз принагідно нагадаю, що тижневий проїзний сильно полегшить вам життя.
Jolly Pumpkin Pizzeria and Brewery (5215 S Harper Ave, jollypumpkin.com) відкрилися за 4 місяці до нашого приїзду (встигли!), у досить віддаленому районі (що нас не зупинило). Про Гарбузиків я чула і читала стільки, що ще на етапі відмічання точок на мапі заслинилася, бо ці пляшки кислячків у європейських пивотеках коштують від 35 євро за 0,75, і не сильно сприяють купівлі. Ну серйозно, це уже ранг Пантеону, вони робили кислі сезони, коли ще ніхто не знав, що це таке взагалі.
Сам заклад очевидно налаштований на локальних відвідувачів, є ланчеві пропозиції, хеппі години, а сам розподіл - пиво на барі, їжа з іншого боку натякають, що в годину пік тут може бути гаряче. З назви очевидно, що фірмовою їжею тут є піца (на дровах), але сендвічі з салатами теж присутні в меню. 14 кранів власного - всього кислого і бочкового - пива, плюс ще 16 партнерського. Можна складати собі флайти. Все приміщення оформлено бочковими дошками, розкішними картинами з ілюстраціями з етикеток - майже всі вони віконані в арт-деківському-мухівському стилі, а в кутку стоїть Бочковий трон, який натякає на те, що Beer is coming. Ціла стійка різноманітного мерчу. По вівторках проводять квізи, всілякі акції до подій, не зрозуміло, чи таким чином привертають публіку, чи то це традиційно (хоча ми не помітили, щоб це була тенденція).
Що казати про пиво... Та нічого не сказати. Це просто виніс мозку. Aquamarine dream з чорницею, ожиною, лаймом і сіллю просто зробив моїм рецепторам вжух і магію. Ну і власне, від нього мало що відставало. Ну ще б пак, за 14 років невпинної роботи можна розгадати всі тамєниці бочок. Ну майже. Ми за два флайти все не подужали, тому приїхали ще раз у день відльоту з самого ранку.
Marz Community Brewing Company (3630 S Iron St, marzbrewing.com) це моя недосяжна мрія. Комунальна пивоварня, яка буквально належить спільноті колишніх домашніх пивоварів, дизайнерів, райтерів, тощо. Вони 4 роки варили удома, а потім забрались і в черговому індустріальному масиві зробили оце. Оце виглядає і на смак як рафіноване і концентроване уособлення сучасного творіння: яскраве, сміливе, вигадливе, але не таке, що вимагає корови у формаліні чи купки фекалій, названі інсталяцією. Все, що ми скуштували незвичайне, з вибриком, але тим не менш не перетиснуте. Наприклад, подвійний хейз з відтінкамі тофі. Або берлінер з яскравими нотами рожевого агрусу (між іншим, дуже довго в Ілійнойсі було забронено вирощувати агрус, бо він був переносником збудника хвороби, від якої сильно страждали місцеві сосни).
Концепт, візуал, оформлення, лого, мерч - все як з виставки скандинавського дизайну. І без зайвих витребеньок. Продумане. Навіть ліфт для підйому є. Все, що можна - відновлене, перероблене зі старих матеріалів, доведене до нового життя і пасує новому дому (наприклад, дошки на стелі - розібрані з цієї ж будівлі, відшліфовані і встановлені знов). На розливі стоять співвласники, раді потеревенити, з лабораторії раз-у-раз піднімається колега в білому халаті (єдиний такий бачений за тиждень), пивовар (чия сьогодні черга) чаклує над поточною варкою. Якби я жила поруч, це точно було б місцем, де я б проводила багато часу. Хоча поруч житлового не те щоб густо. Є трохи цікавої їжі, пляшкові й баночні релізи в холодильнику, футболок, книжок, шкарпеток і решти забавних штук. Флайтів немає, лише півпорції. Дуже крута місцина.
Whiner Beer Company (1400 W 46th St #104, whinerbeer.com) стали тією точкою непорозуміння, яка довела, що або не всім варити, як боженьки, або ми чогось не тоє. Нам дуже рекомендували цю пивоварню, розташовану чи то в колишньому фермерському чи то нинішньому базарі, яка тусує з піцерією поверхом вище і можна замовляти їжу звідти. Якщо почитати перелік пива на кранах, то перше враження "о, це має бути цікаво", бо переважно теж фармхауси, сезони, бочки і оцеусе. Але ми прийшли - сам пошук перетворився ще на ту епопею знов в повному індастріалі, вздовж закинутої гілки залізниці, поміж складів і порожніх вулиць - і після першого флайту не ризикнули взяти другий. Жодне пиво нам не смакувало. При чому, це саме той випадок, коли ти хочеш, щоб пиво подобалося, стільки людей сказали, що це абсолютний маст, а ти такий щось згадуєш про лижі і асфальт.
Трохи далі від цього всього розташувалася величезна коробка Lagunitas Brewing Company (2607 W 17th St, lagunitas.com). Гігантське заводище, в якому місцевий тапрум висить просто посередині на висоті кількох поверхів, що уже робить його неабиякою розвагою, але щойно відкриваєш двері на завод, подорож перетворюється на якийсь чи то тріп, чи то клуб 90х з синім-синім світлом, дискоболами і блискітками. Все пофарбоване у відповіді кольори, і з місточком навколо тампрума, яким можна ходити і розглядати цього бегемота. Окремо веселить і викликає заздрість кімната відпочинку персоналу, з окремим баром.
Екскурсії з гідом починаються щогодини - безкоштовні. Найдемократичніший цінник на флайти - 8 баксів за будь-які 4 порції, включно з лімітками і ВА. По їжі теж більш ніж пристойні пропозиії. Не дивно, що вже о 13:30 (а відкривається це все о 12:30) уже чхнути нема де.
Лагунітас теж нині уже офіційно не крафт, бо повністю належать Хайнекену (у 2015 викупили половину, а у 2017 решту акцій). У 2013 році це була п'ята найбільша (по продажах) крафтова пивоварня США, і історія її цікава, захоплива, повчальна,
А ось і
Маленькі бочечки - це стандартні 200 літрові бурбонні. Ті, що маленькі. Можете уявити місткість фодерів, що побільше. А на передньому плані лежать обручі ще не зібраних...
До ще однієї пивоварні ми довго збиралися, спеціально приїхали, а вона була закрита на приватну вечірку перед виборами. Тьху блін. Moody Tongue Brewing Company (2136 S Peoria St, moodytongue.com). Заснував цей проект шеф, колишній колега Томаса Келлера, випускник кулінарної академії та інститут Зібеля Джаред Рубен. Його концепція "гастрономічного пива" не те щоб мега нова, але тим не менш цікава, і пиво на сайті теж неабияке, принаймні, уявляється таким. Ну і заклад в якому до пива подають лише устриць і шоколадний торт збуджувало уяву. Але ми там так і не поїли,і не попили. Хай щастить наступного разу.
Share On
Немає коментарів :
Дописати коментар