Travel. Run. Eat. Drink beer. Repeat.

До Чернівців ми збиралися, щоб не збрехати, років вісім. І, врешті-решт, перемогли ноги. Ми зареєструвалися на Crosshill, забронювали житло, купили квитки і вйо. 

Спочатку без фото про забіг, бо фотографувати на ходу дещо незручно :) 

Насправді, вийшла дуже позитивна побігенька, практично ніяких збоїв в процесі, окремо варто відзначити абсолютно шалену групу підтримки, неймовірно мальовничий (ці будиночки, ці будиночки!) маршрут, афіші заходу вдовж траси з величезним написом ЗМОЖЕШ (дуже допомагало тулити вгору). Ми вирішили не рватися за маломожливим і побігли 10 км замість півмарафона, і це було правильним рішенням. Африканська спека і горбатість в нинішню форму на 21 км не вписалися б, тим паче, що я абсолютно по-роздовбайськи чомусь не тренуюся до півмарафона, до якого лишилося три тижні, але не будемо про цей лінивий біль.

Ще раз дякую організаторам і бігунам за море позитиву. 

Самі Чернівці - це просто невичерпне джерело радості. Знову повторюся, що якщо протягнути сюди нормальне сполучення (дорогу чи ж/д), трошки розширити асортимент закладів харчування і випивання, то відбою від туристів не буде. Бо Чернівці гарні. 75% будинків хочеться притиснути до серця і лишитися в них жити, такі вони красиві. Місто дуже зелене, і затінок акуратно стрижених дерев на тротуарах був дуже доречним у цю спеку. Місто реставрують. Можливо, дуже повільно, але реставрують! Там є пішохідна вулиця (агов, Київ, пасеш задніх!). Загальне враження дуже-дуже приємне. І навіть якщо вийти далеко з історичного центру, новобудови акуратні, кольорові і не 20-поверхові. Я впевнена, що років за 5 всюди будуть велодоріжки, цивілізація, повна реставрація і просто рай для життя.

З місцями де попити кави у Чернівцях дуже ок. 

У першу чергу низькій уклін Literatur Café Czernowitz, які відкрилися для нас о 7й ранку, щоб ми з поїзда могли попити кави, зїсти прекрасний штрудель, умитися і почуватися людьми, а не вештатися до відкриття решти закладів. Кафе над книжковою крамницею - ну що може бути краще? Кава хороша, як просиш відро - зроблять відро, і в турці зварять. 

Віденська кав'ярня - відверто туристичне місце, і за цінами і за засидженістю, але не можу не сказати, що туди треба йти на торти. Бо це серйозний конкурент одеському "Жето", якщо ви розумієте, про що я.

Дуже симпатична "Найкраща кав'ярня на розі Університетської та Сковороди" з вельми широким вибором варіантів кави.

Але з поїсти трохи проблема, а з обслуговуванням в деяких місцях зовсім кепсько. Наприклад, я вважала, що піца типу "плюшка" уже давно вимерла, але ні, її цілком подають, такий флеш-бек з дитинства - висока кругла булка дріжджового тіста з начинкою згори. Або у Паб34 спочатку нам повідомили, що темного пива немає, але потім, як виявилося, воно є (треба просто нстирливіше питати, при чому бармена, а не офіціантів), а недільного вечора доводиться ходити по пиво на бар самостійно, бо не дочекаєшся, щоб замовлення прийняли. 

І замість іще тисячі слів ось вам картинок.