Travel. Run. Eat. Drink beer. Repeat.

Про Сігтуну пишуть, що там почалася Швеція - це перше шведське місто, засноване ще далекого 980 року. Щодо особистості засновника - чи то був король Ерік Переможець, чи його син Олаф, якось однозначності немає. 250 років місто було столицею королівства, але потім його затьмарили Упсала і Стокгольм. У 19 сторіччі населення складало 600 чоловік, але з появою аеропорта Арланда на відстані 10 км, місцина пожвавішала. Ще пишуть, що на Сігтунщині найбільша кількість рунічних каменів у світі (ми знайшли 4). Але не пишуть іншого.



Не пишуть, що тут час майже зупинився, і будиночки так і лишилися маленькими, дерев'яними, наче картинки з дитячих книжок казок. Різнокольорові і яскраві, плекані і прикрашані, вони не просто радують око, а розраджують стомлене серце.


Окремо треба сказати про вікна, про які, звісно що не пишуть. Вони всі - хоч зараз на листівки і друкуй. Чарівні, і можна про кожне вигадувати історію, уявляти, хто там живе, чому у нього такі вікна, дорослі там живуть чи діти теж, чи живуть там коти, тролі, феї і маленькі звірятка, що загортають шоколад у фольгу.


А у когось ще новийрік




 Пишуть про руїни - яких багато. Ми бачили рештки церков Олафа і Пера.


Але не пишуть про стару деревяну дзвіницю, від якої відкривається чудовий вид на Сігтуну, а за нею - практично ліс, де стрибаєш з каміння на подушки моху, що пружинять під ногами, відбиваєшся від грибів (білих, сироїжок, маслюків і купи підозріліх поганючок), камяних троянд, шипшини, і думаєш, як би не забрісти у якийсь паралельний всесвіт. Не те, щоби не хотілося, але і в цьому ще купа роботи.


Практично не пишуть про стару ратушу, так-так, це - ратуша, з якою до нас уже полетіла листівка
І майже ні слова про набережну, де все вкрито дощатими помостами, лавками, де так приємно лежати і дивитися у небо, хай і хмарне
Я вже мовчу, що про яблука в Сігтуні не згадує взагалі ніхто. А їх море, стиглих і не дуже, теплих, націлованих сонцем, і вже опалих, холодних від землі, які розсипаними намистами лежать на газонах, і ніхто їм не вклоняється. Поруч лежать паперові пакети - збирай-не-хочу. Біля деяких будинків навіть плетені кошики, повні яблук стоять, мовляв, ну хоча б ви, туристи, беріть, самим не лізе. Ну, може насправді, вони не тому стоять, але хочеться так думати.

Поїдьте до Сігтуни, якщо що. 72 крони в один бік, квиток "Зона АВС", до Централен, а звідти на пендельтозі до Марсти, а там на автобус. Це десь година з хвостиком.