Північну Італію часто називають колискою крафтової пивної культури Італії. Саме тут, прямо під Турином, розташовано Le Baladin, а неподалік Комо - Birrificio Italiano, пивоварні, які стали першопрохідцями сучасного крафтового руху країни. Сьогодні пивоварень, комерційних, контрактних, малих, середніх - більше 1500. І як кажуть самі пивовари, це сміховинно, але і це минеться, адже попит, нудьга, і нешвидкі гроші самі відсіють зерна від плевел.
На превелике диво, в Італії є законодавче визначення birrificio artigianale (Legge 28.7.2016 n.154 Estratto art.35 e 36 Birra artigianale e filiera luppolo), що дає таке визначення: артизанальна пивоварня виробляє менше за 200 000 гектолітрів пива на рік (власного і виробленого на замовлення), є незалежною (юридично й економічно), має свої виробничі потужності (окремі від інших пивоварень), не працює під ліцензією, виробляє непастеризоване і не мікрофільтроване пиво.
Ще неможливо не зауважити, що італійці пропхнули в BJCP власний стиль - Italian Grape Ale. Але самі визнають, що це суто іміджевий крок, бо базовим пивом може бути що завгодно, "просто додай виноград". І від того, який виноград, коли, як багато і в що додати, кінцевий результат може бути яким завгодно, і спільним буде лише те, що це пиво, і в ньому є виноград. За цей візит я скуштувала мінімум 4 IGA, і жоден зі зразків не був подібним до попереднього.
Нашою першою зупинкою на два дні став Турин.
Два моменти впали у вічі у Турині, і треба визнати, є підозра, що це загальнонаціональні тренди, бо ми помітили це всюди:
1. Використання ручних помп. Звідки вони беруться, з Англії? Але в кожному закладі стоїть по 2 ручні помпи, з яких ллють пиво під власним тиском, малокарбонізоване, а подеколи - і значно вищої температури, ніж решта кранів.
2. В кожному закладі є гроулери, і ціни на пиво "з собою" разюче відрізняються від проливних. Наприклад, у Баладіні 0,33 коштує 4,5Євро, а літр з собою - 8.
А тепер конкретно Турин.
Перша крамниця розташована неподалік вокзалу LoSfuso (Via Pastrengo, 3, losfusotorino.it).
Є три крани, можна випити пива на розлив, але переважно вони для наповнення 1 і 2-літрових гроулерів дивної форми (ми бачили такі пляшки лише у Литві один раз, але це було пиво, а не порожня пляшка). Найцікавіше, що у всіх закладах Турина в такі ж пляшки (подеколи із посиланням на ЛоСфусо) наливають пиво з собою. Цікавий вибір італійського, переважно, локального, пива, і неабиякий вибір імпорту з усього світу, навіть Канади, включно з моїми особистими улюбленцями естонцями Pohjala, норвегами Lervig, та іншими гідними представниками пивної сцени. Кожну пляшку з представлених на стенді можна спожити прямо на місці, є два столики, а всі пляшки, крім експозиційних, стоять у холодильнику. Можна розплатитися карткою.
Друга крамниця TripelB (Via Valprato, 68, tripelb.com) означає три B = Best Belgian Beer. І посперечатися з цим важко. Не дивіться, що розташована вона в історичних доках, до яких треба йти, і район не те щоб сильно привабливий, але це унікальне місце. По-перше, пиво й справді виняткове. Від класики до найновіших молодих пивоварень. По-друге, на кранах у них зазвичай якісь навіжені ексклюзиви, які дістаються завдяки особистим стосункам з пивоварами, які регулярно приїздять на зустрічі з поціновувачами, розповідають про своє пиво і пиво в цілому. Це реально хоробрий (ну серйозно, робити в Турині суто бельгійську пивотеку?) проект, освітній і гедоністичний водночас. Робота його власників не обмежується продажем пива і лекціями, це і спільні проекти, і мікро-фестивалі, і т.д. Та хоча б поговорити з обізнаними людьми завжди приємно. Абсолютний must-visit. Це не лише про пиво, але й про культуру і спільноту, безумовно.
Завдяки пораді і допомоги Давіде, з яким ми протеревенили у TripelB дві з половиною години, наступного дня ми вирушили у Black Barrels (Via Principessa Clotilde, 98e, blackbarrelsbeer.com). І тут я просто покажу вам кілька фоточок, бо Ренцо - а якщо вам це щось скаже, це людина яка запустила Panil - нарозповідав нам стільки, і напоказував, і налив, і сказав, що, власне Panil буде по дорозі, і забезпечив нам найкращий сніданок днянародження ever, що я напишу про це окреме розлоге простирадлопро цей клан повелителів діжок для BeerBox і для вас трохи згодом. Єдине, що вам варто знати уже - цей досвід не можна пропустити. Розклад роботи на гуглі є, якщо буде зачинено, тисніть на дзвіночок.
З закладів нам порадили Dogana Torino (Via Rocciamelone, 12/a), туди ми не встигли, бо розклад не дозволив, але навідали два наступні.
У Bici & Birra (Corso Regina Margherita, 108, biciebirra.com) ми опинилися у перший же вечір по прильоту, бо поселилися, як виявилося, неподалік. Маленький закапелок, що поєднує продаж велопричендалля і велосервіс з повним пива холодильником і 8 кранами. Розливне пиво ще більш-менш притомне по вартості, але пляшкові цікавинки дуже дорогі: середня вартість чогось кислого - 15 євро за 0,33 (при тому мені вдалося скуштувати одне з пив на розлив у наступному закладі, і зізнаюся, мені було б дуже шкода грошей, якби я його все-таки купила). Можна оплатити карткою. Середня вартість маленького келиха пива - 4 євро. Говорять англійською через одного.
Тут є дві пивні спеціалізовані крамниці, а також кілька філій Eataly, де можна розжитися не лише локальним пивом, але й імпортом і помилуватися на картину, якої я не бачила більш ніде, поки що: місцеве пиво коштує дорожче за імпорт. Є кілька пивоварень, брю-пабів, спеціалізованих закладів, але звісно, за такий короткий час окучити все маломожливо.
Перша крамниця розташована неподалік вокзалу LoSfuso (Via Pastrengo, 3, losfusotorino.it).
Є три крани, можна випити пива на розлив, але переважно вони для наповнення 1 і 2-літрових гроулерів дивної форми (ми бачили такі пляшки лише у Литві один раз, але це було пиво, а не порожня пляшка). Найцікавіше, що у всіх закладах Турина в такі ж пляшки (подеколи із посиланням на ЛоСфусо) наливають пиво з собою. Цікавий вибір італійського, переважно, локального, пива, і неабиякий вибір імпорту з усього світу, навіть Канади, включно з моїми особистими улюбленцями естонцями Pohjala, норвегами Lervig, та іншими гідними представниками пивної сцени. Кожну пляшку з представлених на стенді можна спожити прямо на місці, є два столики, а всі пляшки, крім експозиційних, стоять у холодильнику. Можна розплатитися карткою.
Друга крамниця TripelB (Via Valprato, 68, tripelb.com) означає три B = Best Belgian Beer. І посперечатися з цим важко. Не дивіться, що розташована вона в історичних доках, до яких треба йти, і район не те щоб сильно привабливий, але це унікальне місце. По-перше, пиво й справді виняткове. Від класики до найновіших молодих пивоварень. По-друге, на кранах у них зазвичай якісь навіжені ексклюзиви, які дістаються завдяки особистим стосункам з пивоварами, які регулярно приїздять на зустрічі з поціновувачами, розповідають про своє пиво і пиво в цілому. Це реально хоробрий (ну серйозно, робити в Турині суто бельгійську пивотеку?) проект, освітній і гедоністичний водночас. Робота його власників не обмежується продажем пива і лекціями, це і спільні проекти, і мікро-фестивалі, і т.д. Та хоча б поговорити з обізнаними людьми завжди приємно. Абсолютний must-visit. Це не лише про пиво, але й про культуру і спільноту, безумовно.
Завдяки пораді і допомоги Давіде, з яким ми протеревенили у TripelB дві з половиною години, наступного дня ми вирушили у Black Barrels (Via Principessa Clotilde, 98e, blackbarrelsbeer.com). І тут я просто покажу вам кілька фоточок, бо Ренцо - а якщо вам це щось скаже, це людина яка запустила Panil - нарозповідав нам стільки, і напоказував, і налив, і сказав, що, власне Panil буде по дорозі, і забезпечив нам найкращий сніданок днянародження ever, що я напишу про це окреме розлоге простирадлопро цей клан повелителів діжок для BeerBox і для вас трохи згодом. Єдине, що вам варто знати уже - цей досвід не можна пропустити. Розклад роботи на гуглі є, якщо буде зачинено, тисніть на дзвіночок.
З закладів нам порадили Dogana Torino (Via Rocciamelone, 12/a), туди ми не встигли, бо розклад не дозволив, але навідали два наступні.
У Bici & Birra (Corso Regina Margherita, 108, biciebirra.com) ми опинилися у перший же вечір по прильоту, бо поселилися, як виявилося, неподалік. Маленький закапелок, що поєднує продаж велопричендалля і велосервіс з повним пива холодильником і 8 кранами. Розливне пиво ще більш-менш притомне по вартості, але пляшкові цікавинки дуже дорогі: середня вартість чогось кислого - 15 євро за 0,33 (при тому мені вдалося скуштувати одне з пив на розлив у наступному закладі, і зізнаюся, мені було б дуже шкода грошей, якби я його все-таки купила). Можна оплатити карткою. Середня вартість маленького келиха пива - 4 євро. Говорять англійською через одного.
Найбільший вибір розливного пива в місті - у Open Baladin Torino (Piazzale Valdo Fusi), одному з 40 фірмових закладів Баладіна по всій Італії. Плюс-мінус 40 кранів, невеликий вибір їжі і дуже людно. Все пиво по 4,5 за 0,33, за винятком якихось бочкових, суперміцних чи ще якихось нестандартних пив. Сервіс швидкий, уважний, місцями надто уважний, що межує з настирливістю, але що поробиш, вочевидь, їм хочеться просувати пивну освіту. Швидко. Картка. Без варіантів, навіть якщо не на Баладін, то на купу гостьового пива. Їжа недешева, але велетенських розмірів.
Share On
Немає коментарів :
Дописати коментар