Час вже і подибрити трошки
Серпень, а за вікном крижана злива, холодне повітря, на столі гарячий чай, поруч теплий кіт, в голові каша - ну справжнісінький листопад тобі, особливо, зважаючи, що листопад цього року буде похмурим, незалежно від зовнішніх причин.
От цієї негожої днини, пакуючи останні слоїчки пілотної партії гірчиці, я пухну головою - чи виходити за рамки пілотної партії. Чи виводити цю гірчицю в люди, так би мовити, на широкий загал, чи віддатися їй остаточно і повністю? Так, щось нове - це завжди цікаво. Але просто "цікаво" не відкараскаєшся, тут доведеться бути готовим витрачати певний час і сили на вдосконалення, виходити за межі свого простору комфорту (читай - з кола друзів, які хвалитимуть твою гірчицю навіть якщо вона буде не торт), і взагалі - робити крок назустріч змінам. А я дівчинка, я нічого не хочу вирішувати, я хочу на ручки, валізу,
І от тупочешся на місці, і прекрасно ж розумієш, що будеш їсти себе у будь-якому разі: якщо не зробиш цей крок, і потім все життя картатимеш себе, а що б було, якби наважилася. І зробиш, а потім, якщо шо, страждатимеш, от як би все спокійно і зважено, і звично було б, якби не це шило в одному місці. І плюс на шиї сидить комплекс неповноцінності і бовтає ніжками, і підленько гигикає. А я займаюсь емоційним ексгібіціонізмом і пакую гірчицю.
я за те, щоб спробувати, адже досвід завжди корисний - навіть якщо негативний. але вирішувати тільки тобі, тож хай все буде правильно!
ВідповістиВидалитиі? є ще час подумати, а тоді заплющити очі і поринути в нове, незвідане
ВідповістиВидалития дуже хочу спробувати твою гірчицю!!! хоч ми і не знайомі, я впевнена, що у тебе вийде на відмінно)
ВідповістиВидалитиЯ зроблю ще :)
Видалити