Слідкуйте уважно: Св. Корбініан прибув у Фрайзинг десь у 720 році, і заснував церкву Св. Штефана. Пізніше на її місці з’явився монастир, спочатку названий на честь Св.Вітуса, а потім Св. Штефана і Михаїла (чому я звертаю на це увагу – всі ці імена зустрічаються у нинішній лінійці ваєнштефанерівського пива). Згодом, під час секуляризації, території абатства стали школою, потім – коледжем, а зараз це корпус Мюнхенського технічного університету. Що ж стосується броварні, у Фрайзингу її ліцензували 1040 року, що дає привід Ваєнштефанерам вважати себе найстаршою постійно діючою броварнею світу. Нині вона працює у тісному співробітництві з університетом. Краще про броварню розкажуть на екскурсії, які відбуваються чотири рази на тиждень: Пн. – 10:00 Вт. – 10:00, 13:30 Ср – 10:00 Групи невеликі – 15-25 осіб, і якщо група велика її ділять навпіл. Коштує це задоволення 9 євро, 2 з яких у вигляді купону, який можна обміняти на щось у сувенірній крамниці, у вартість входить дегустація 4 сортів пива з брецлями, і на згадку з собою можна взяти дегустаційний келих. Обов’язково попередній запис на екскурсію, інакше можна прийти марно. Зараз на броварні варять 14 сортів (Інфініум – тимчасово у співавторстві з Самюелем Адамсом), а на базі університету функціонує експериментальна броварня, де періодично варять всілякі збочення. Варять винятково з місцевого продукту – дріжджі взагалі живуть в університеті, хміль – з найбільших у світі хмільних полів у Халлертау неподалік від Фрайзинга, солод теж місцевий, не кажучи вже про воду з глибинних колодязів. Взагалі, вся броварня – це те, що прийнято називати буржуйським терміном state-of-the-art, себто, наймодероновіший технічний рівень й екологічна свідомість. Скажімо, всі пляшки для місцевого споживання – вторинні. Їх ретельно миють, і використовують знову (середня кількість циклів життя пляшки – 40), а відмиті етикетки, які на цьому етапі нагадують радше кольорове пап’є-маше, сушать у спеціальній трубі, щоб потім здати на переробку паперу. Але все, що йде на експорт (40% продукції) - лише у гарних, звабливих, блискучих пляшечках. Після екскурсії, перегляду короткого фільму, дегустації і обміну купонів на пиво у сувенірній крамниці, можна і пообідати у місцевому шинку. Годують смачно, багато і з видом на місто (вдень).
Оце фото не несе естетичного змісту і якості, але гляньте, який гарний нетиповий для Німеччини келих у вітуса
Південний напрямок був кінцевою зупинкою лінії S8 (50 хвилин з центрального вокзалу) – Хершинг. Саме тут, на горі на березі мальовничого озера Аммер, розташувалося абатство Андекс. (Bergstraße 2, Herrsching, andechs.de) Щороку до абатства, де зберігаються мощі святих, привезених сюди ще 12 століття, прибувають тисячі паломників. Але нас Андекс цікавив іншим своїм боком, який бере початок з 1455 року – броварнею. Тоді монахи варили пиво для себе, паломниців і гостей. Коли Андекс став частиною абатства св.Боніфація у Мюнхені 1850 року, цю галузь монастирської економіки значно розширили і модернізували Сучасне ж виробництво почалося 1984 року з побудовою нової броварні біля підніжжя гори. Зараз вона варить більше 100 тисяч гектолітрів пива на рік, невелика частина якого подається на розлив у трапезній в абатстві, а решта, у пляшках (7 сортів).
Зі станції Хершинг до абатства можна доїхати автобусом, а можна і пішки (5 з гаком кілометрів). Ми, звісно, попхалися нозями, заблукати неможливо, вздовж усього маршруту стоять вказівники або такі позначки на деревах.
Влітку чи навесні сонячної днини, мабуть, прекрасні краєвиди гарантовані, але нам подали зовсім іншу погоду, і такої подорожі крізь туман у моєму житті ще не було. Настрій абсолютно містичний, ліс, біла імла і нікого навколо, ні тіні, ні звуку, лише у якусь мить починає бамкати дзвін абатства…
При абатстві працює трапезна, де годують і поять за принципом самообслуговування, як і в зальцбургському Августинері Тобто, на касі оплачуєш пиво, і вже на розливайці згідно чеку його отримуєш, а їжу обираєш на стійці (м’ясо продають на вагу), одразу оплачуєш і забираєш до столика. На 10, 41 ми наїлися удвох від пуза.
З великих вікон з вітражами у кінці зали у хорошу погоду, мабуть, показують фантастичний вид на озеро, але того дня в ефірі був винятково густий, як сметана, туман.
Атмосфера у трапезній якась особливо прекрасна, взагалі, радила б усім пиволюбам, які мають вільні півдня у Мюнхені, поїхати. Крім того, по озеру катають на човниках, і взагалі, там гарно. В Андексі теж проводять регулярні екскурсії, але ми пізно почухалися, і всі екскурсії на найближчий тиждень уже були заповнені (через історичність кількість екскурсантів обмежена).
Share On
Немає коментарів :
Дописати коментар