Nordlingen - кругле місто з вартовим котом

Нордлінген – це місто - згадуване ще 898 року, як «Нордлінга» - кругле, круглісіньке, у метеоритному кратері з гаслом «Найкращі куточки світу – круглі» - одне з лише трьох німецьких міст з повністю збереженим середньовічним муром, яким можна обійти все місто по колу - де знімали фінальні сцени «Willy Wonka & the Chocolate Factory» (1971) - де будинки зведено з каменю, що містить мільйони крихітних діамантів, щоправда, зовсім крихітних, до 0,2 мм в діаметрі. Коли метеорит жахнув у місцеві поклади графіту, самі уявляєте, що сталося - де є сторожовий баштовий кіт - місце, де американські астронавти проходили геологічні тренування перед польотом на Місяць А тепер фото докази! До Нордлінгена (http://www.noerdlingen.de/) з Нюрнберга їхати десь півтори години з кількома пересадками, оскільки він на регіональній гілці залізниці. Поруч із вокзалом розташовано Музей баварської залізниці, де, кажуть, навіть катають на вузькоколійці, але працює він лише по вихідних. У будні можна хіба що здалеку повитріщатися на всілякі вагони-паровози.

З погодою нам катастрофічно не щастило всю подорож. І день у Нордлінгені не став винятком, дощ, сіре небо і вітер не давали насолодитися цим чудовим містечком по повній програмі. Взагалі ми планували оглядову екскурсію містом, а потім взяти велосипеди у JUFA (http://www.jufa.eu/jufa-noerdlingen-im-ries/, 7 евро) і поїхати у сусідній замок, де крім замку і розкішного парку є ще й броварня (http://www.fuerst-wallerstein.de/). Як уже ясно, не так сталося, як гадалося. Однозначний плюс уроборосівського міського муру - він під дахом і руки хоч трохи можуть відпочити від парасолі.

Через туристичний несезон, погану погоду і будній день, практично всі заклади харчування були зачинені. Голодні і мокрі, ми нарешті упали в ресторанчику при готелі на центральній площі. Але це було просто свято якесь, розмір тарілки не впирався у жодні рамки пристойності, а ковбаси (я хоч і не любитель кров’янки, але о, яка вона там була)- просто захлинутися слиною можна. Відверто кажучи, це була найменш фотогенічна, але найсмачніша тарілка ковбасок в моєму житті. Ну і замкового пива таки вдалося скуштувати.

Рішення пообідати, а потім дертися на Даніеля, 90 метрову вежу, було не надто розважливим, але що вже поробиш. Згодом, ми зрозуміли, що треба було поживитися чимось у численних metzgerei – м’ясних крамницях, яких у Нордлінгені просто не злічити, як і статуй поросяти, розмальованих у різні кольори, у різних костюмах і т.д. Пізніші дослідження показали, що така любов до свиней пов’язана з міською легендою про те, як свиня врятувала Нордлінген. Одного разу продажний вартовий залишив ворота привідчиненими для ворогів, але крізь них захотіла пройти свиня, це помітили, ворота зачинили, зловмисника покарали. Проте я відволіклася. Пообідавши, ми рушили підкоряти Даніеля. Між іншим, це я вперше бачила, що за вхід треба платити нагорі вежі, а не на вході. Уже коли захекавшись, видираєшся у затишну «кабінку», платиш 2 євро і пошепки питаєш: «А де киця?». І доглядач вежі відчиняє дверцята і каже: «Ну, йди, привітайся». І вона виходить. Кажуть, якось прийшла сама, лишилася жити, і її оголосили офіційною щасливою кицею (бо триколорна), щодня ходить кілька разів вниз-нагору, припрошує гостей. Вона нас і на самісінький дах провела.

Згори вид просто фантастичний, і знову дивуєшся кругленькості і гарненькості цього міста. Хотілося б сюди повернутися за хорошої погоди… Я думаю, що якби ми могли чути голос міст, то Нордлінген точно звучав би "теплим ламповим звуком" (С)

Одним з найбільших і найдавніших бізнесів Нордлінгена є броварня Ankerbrau (www.ankerbrauerei.de). Щоправда, ні екскурсій, ні власного закладу у них немає, лише малесенька крамничка. Що їх вирізнило з тисяч маленьких броварень Німеччини - у них я вперше бачила чорний радлер, розбавлене газировкою темне пиво для велдосипедистів, досі мені на очі траплявся винятково світтий радлер.

Але остаточно нам день зробив цей товариш, який побачив, що я присіла його сфотографувати, підхопився з поріжка, де сидів, і виліз на руки. А завбільшки він з молочне поросятко. Але ж гарнющииий...